22. Форми соціальної опозиції імператорському імператорському режиму

в Україні Наддніпрянській та Галицькій

Дворянська опозиція: масонські ложі в Україні (полтавська «Любов до істини»1818р., київська «Ложа об'єднаних словян»1818.)- закликали до морального самовдосконалення й об'єднання людей за принципами взаємодопомоги, братерства, рівності).

Рух декабристів в Україні ( 1821р. виникає Північне товариство (Петербург) та Південне (Тульчин, Україна, кер. Павло Пестель), його задачі (за програмою «Руська правда»): повалення самодержавства, проголошення республіки, скасування кріпацтва ліквідація станових привілеїв, проголошення свободи слова, збереження неподільної Росії. В Україні відбувається28.12.1825р. повстання Чернігівського полку. Декабристи зазнають поразки. Причини поразки: діяли таємно, не мали народної підтримки, були малочисельними, ігнорували національне питання.

Товариство об’єднаних слов’ян (1823, Новоград-Волинський, кер. Брати Борисови), прагнуло обєднання словянських народів у федеративну республіку, парламент має приймати тільки основні закони, кожен народ матиме самоврядування.  У вересні 1825 об'єдналося з Півд. Товариством (декабристів), зберігаючи свою програму. Взяли участь в повстанні Чернігівського полку.  

Національно-визвольне польське повстання відбулося 1830-1831рр. Мета – відродити Польську державу. 1830-1831рр. відбулося польське повстання. Поляки закликали жителів Правобережжя приєднатися. Укр..селяни не підтримали, бо вороже ставилися до поляків.

Народні виступи селян та військових поселенців проти економічного гноблення(наприклад, 1803- в 24 селах Черкаського повіту на Київщині, 1819- в Чугуєві, 1814-35р.- на Правобережжі під кер. Устима Кармелюка,). Наприкінці 19ст. – це страйки робітників.

23. Процес українського національно-культурного відродження.

Національно-культурне відродження в Україні. В ХІХ с. пережило 3 етапи (1-науковий (поч.. ХІХст.)- збирання і публікація нар.пісень, звичаїв. 2-культурницький (1820-1880-тірр.)- відродження мови, зростання національної свідомості. 3- політичний (з к.19ст.) – боротьба за звільнення, масовий національний рух.

В Наддніпрянщині.

Малоросійське товариство В. Лукашевича (1821-26р., нелегальна організація, яка за мету мала вибороти незалежність України). Лівобережна Україна – батьківщина ідеології українського автономізму.

Гурток харківських романтиків: молоді поети — професори і студенти Харківського університету 1830–1840р. в св.творах наслідували фольклор, народ бачили як джерело духовного відродження.

Кирило-Мефодіївське товариство (1845-поч.1847) Програмові документи Книга буття українського народу. і «Статут» передбачали утворення укр. державності з демократичним ладом у союзі слов'янських держав, необхідність ліквідації кріпацтва, рівність громадян перед законом. Діяльність: -поширення творів Шевченка, -пропаганда ідей братства в Київському університеті, розробка проекту створення широкої мережі початкових шкіл, збирання коштів на видання укр. книг, створення першої української абетки («кулішівки»). Історичне значення. Це була перша спроба перейти політичної боротьби. Перша спроба обєднати укр.. національну ідею з християнськими цінностями і ідеєю слов'янської єдності.

Хлопоманство в Правобережній Україні (1850-60-ті р.) – таємний гурток (кер. В.Антонович), що носили нар.одяг, дотримувались нар.звичаїв, збирали фольклор, здійснювали просвітництку роботу на селі.

Громади Наддніпрянщини у 1860-70-ті рр. збирали і публікували етнографічний і іст. Матеріали, заснували Історичне товариство Нестора-літописця, південно-Західний відділ Російського географічного товариства, видавали газету «Київський телеграф»

В Західній Україні.

Галичина. «Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літературне угрупування, очол. Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич, розпочало на західних українських землях національно-культурне відродження. Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. В 1837р. в Будапешті вдалося видати альманах «Русалка Дністровая»  що, замість язичія, впровадив в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. «Русалку Дністровую» австрійський уряд заборонив. Лише 200 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано. Гурток припинив діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.

«Будителі» на Закарпатті – це назва культурно-політичних діячів к.XVIII —п.п.ХІХ ст.(   Базилович, О.Духнович, М.Лучкай, А. Добрянський). Мета: упроваджувати рідну мову в школі, пресі, літературі, досліджувати місцеву історію. «Будителі» публічно критикували режим австро-угорської влади, політику мадяризації та онімечення українців.

Народовці в Галичині. – це суспільно-політична течія ліберального напрямку, що виникла в 1860-х. Проводила культурно-освітницьку роботу, організувала Товариство імені Шевченка у Львові (1873),товариство «Просвіта».

24. Модернізація економіки та модернізаційні процеси в соціальній сфері. ( др..пол.19ст.)

Модернізація економіки в Україні:

загальне – розвиток ринкових відносин,використання вільнонайманої праці промисловий переворот,наявність залишків кріпацтва, монополізація економіки на к.ХІХ ст., розвиток залізниць.

специфічне – промисловий переворот здійснювався пізніше ніж в Європі.

Наддніпрянщина переживала економічний бум (цукроваріння (80% цукру Рос.імперії), металургія, машинобудування, розвиток морського транспорту), іноземні інвестиції, формуються великі промислово-торгові центри (Одеса,Київ,Харків), швидкий розвиток торгівлі. Росія стримувала розвиток галузей текстильної, бавовняної галузей.

Західна Україна залишалась аграрним краєм., не мала підтримки австрійського уряду Фабрично-заводська промисловість формувалась повільно. Великі і середні підприємства належали іноземцям. Розвиненими були деревопереробка, видобування нафти і солі.

Місце України у світовій економіці. Торівля через Чорноморські порти. Експортували хліб, цукор, м'ясо, вовну до Англії, Італії, Німеччини, Персії.

Селянин і поміщик. В с/г після ліквідації кріпацтва 1848р. в Австрії і 1861р. в Росії основними власниками землі залишались поміщики, селяни були звільнені за викуп. Підросійські селяни до сплати викупних платежів ставали «тимчасовозобов’язаними» і продовжували працювати в пана безоплатно. Селяни обох імперій страждали від малоземелля і переселялися з Наддніпрянщини до Сибіру і Кубані, з Галичини – до Європи і Америки. Галицькі селяни для захисту св. інтересів об’єднувалися в кооперативи.

Риси українського підприємця – модернізатора (Яхненків, Симиренків, Терещенків, Харитоненків)  були підприємницький дух, життєва енергія, рішучість, потяг до ризику, який поєднувався з тверезим розрахунком, висока господарська культура, освіченість, відкритість до нового в техніці, науці, духовній сфері, активна громадянська позиція. Часто займались меценатством і благодійництвом.

Зростала чисельність промислових робітників. Оскільки надлишок робочої сили у селах змушував шукати роботу в місті. Були постійні промислові робітники і сезонні(що не поривали з с/г. Розпочалася урбанізація.