17

Лекції 10 (Тема 5.3) Страхові тарифи. Права та обов'язки застрахованого та роботодавця як страхувальника.

План:

Визначення страхового тарифу та страхового внеску.

1. Поняття страхового ринку, страхового тарифу та страхового внеску.

2. Визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності.

1. Визначення страхових тарифів для галузей економіки на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

   1. Основні терміни та поняття.

   2. Платники єдиного внеску, їх права та обов'язки.

   3. Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Права та обов'язки застрахованого та роботодавця як страхувальника.

Права та обов'язки застрахованого.

Права та обов'язки роботодавця як страхувальника.

1. Визначення страхового тарифу та страхового внеску.

1.1. Поняття страхового ринку, страхового тарифу та страхового внеску.

Поняття «страховий ринок» поєднує в собі дві неоднозначні категорії, а саме – «ринок» та «страхування». Під ринком розуміють певні економічні відносини з приводу купівлі-продажу, а також систему диспутів, які організують відношення обміну. Під страхуванням, як економічною категорією, розуміють певний вид економічних відносин з приводу організації з страхового захисту за рахунок створення і використання страховою фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів.

Використовуючи ці два поняття, можна сформулювати підходи до визначення страхового ринку:

• це сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист;

• це форма організації економічних відносин у сфері грошового обігу по формуванню та використанню страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика за допомогою купівлі-продажу страхових продуктів;

• це сукупність страховиків, страхувальників, посередників, що приймають участь в реалізації відповідних послуг;

• це середовище, у якому функціонують страхові компанії;

• це механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників та страховиків.

Обов'язковим умовами функціонування страхового ринку є наявність:

• об'єктів страхування, що мають споживчу вартість;

• потреби у страхових продуктах, послугах;

• суб'єктів страхових відносин - страхувальників, страховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити зазначені потреби або їх споживати;

можливість прийняття рішення про участь у страховій угоді.

До основних функцій страхового ринку можна віднести:

організацію страхового захисту за допомогою продажу страхових полісів;

акумулювання значних фінансових ресурсів з їх подальшим інвестуванням за певними напрямами;

забезпечення зустрічі страхувальника та страховика.

Товар, який пропонується на страховому ринку, є строковою послугою. А перелік видів страхування, якими може користуватися страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.

Отже, страховий ринок визначається за трьома основаними підходами, має свої умови функціонування, виконує певні функції, класифікується за відповідними ознаками. Страховий ринок представляє собою складну багатофакторну динамічну систему за внутрішнім змістом та зовнішнім оточенням з власною структурною будовою та інфраструктурою.

Практика страхування свідчить, що страховий ринок має могутні важелі свого саморозвитку, такі як: ініціатива, підприємливість, стимули до найбільш повного задоволення потреб страхувальників. А державне регулювання якісно доповнює ринковий механізм страхування.

Страховий ринок представляє собою досить складне явище, має свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб'єктами страхового ринку, з іншого - страховими продуктами, які реалізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв'язок з якими визначається за напрямками руху грошових потоків.

Страховиками в Україні визнаються фінансові установи, які створені у відповідних формах та у встановленому порядку отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України.

Поняття «страховий тариф» виходить із розуміння терміну «тариф», а ознака «страховий» вказує на певну галузь його застосування.

Слово «тариф» з французького означає ставка чи сукупність ставок обкладання або оплати за користування чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає тариф як офіційно встановлений розмір оплати, оподаткування чогось.

У спеціальній довідниковій літературі «тариф» визначається за двома напрямками:

1. як розмір оплати за різні послуги, ціна послуг;

2. як система ставок плати за різноманітні виробничі та невиробничі послуги.

Термін «страховий тариф» означає встановлений розмір плати за послуги страхування, за використання страхового продукту, за передачу ризику чи його частини страховику.

Поняття страховий тариф означає ставку платежу за страхування з одиниці страхової суми, відображає ціну страхового ризику та інших витрат страховика з організації страхового захисту за укладеним договором страхування. Отже, страховий тариф є найважливішим елементом у погодженні інтересів сторін страхових відносин. На страховий тариф покладено вирішення суперечливого завдання: з одного боку, його мінімізація для можливості здійснення страхування широкому колу страхувальників, з іншого - його максимізація до можливості забезпечення значних обсягів страхової відповідальності. Отож, однією із умов встановлення раціонального с фахового тарифу є підтримання еквівалентності інтересів страхових партнерів, що відповідає замкнутому розподілу збитку одного застрахованого на всіх учасників страхового портфелю.

Встановлення та розрахунок оптимального страхового тарифу досить складна та клопітка праця, яка вимагає використання теорії ймовірності та теорії великих чисел, високого рівня професіоналізму та значного інформаційного забезпечення. Страхові тарифи по обов’язкових видах страхування встановлюються в законах про обов’язкове страхування. Страхові тарифи по добровільних видах особистого страхування, страхування майна і страхування відповідальності можуть розраховуватися страховиками самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за угодою сторін. Як одиниця страхової суми у вітчизняному страхуванні приймають 100 грошових одиниць. Страховий тариф з об’єкту страхування як правило, встановлюється (обмовляється) у відсотках. З допомогою страхових тарифів обчислюються страхові внески, що сплачуються страхувальниками.

До того ж, страховий тариф встановлюється на термін 5-10 років.

Отже, страховий тариф виражає ціну страхової послуги, його розмір має забезпечити відшкодування втрат при настанні страхового випадку, має бути достатнім для покриття всіх втрат страховика та забезпечення певного рівня прибутковості, має підтримувати еквівалентність страхових інтересів страхувальника та страховика.

Страховий тариф має свою структурну будову, певний порядок розрахунку та будується окремо для загальних (ризикових) галузей страхування і накопичувального страхування (страхування життя).

Термін «страхова премія» - загальноприйнятий у світовій практиці. У практиці українських страховиків і в українському законодавстві частіше використовується термін «страховий платіж» або «страховий внесок». Усе це - синоніми. Але за радянських часів у практиці Держстраху СРСР термін «страхова премія» не використовувався. Плата за страховку за договорами страхування життя мала назву «страховий внесок», що підкреслювало зворотний характер сплачуваних коштів. Плата за страховку в загальних видах страхування мала назву «страховий платіж». Використання перелічених термінів зберігається і досі, хоча слід зазначити, що інтеграція у світовий страховий ринок потребує додержання певних стандартів, зокрема й у визначенні понять. З огляду на це вважається за доцільніше вживати термін «страхова премія».

Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається договір страхування (страхової суми), і страхового тарифу (страховий тариф ще називають ставкою страхової премії). Розмір і порядок визначення страхової суми, а також рівень страхових тарифів - це найважливіші елементи договору страхування, адже вони є фінансовою основою взаємовідносин між страховиком і страхувальником, оскільки безпосередньо впливають на ціну страхової послуги.

Страховий платіж як основне джерело доходів страховика визначається на основі страхового тарифу (тарифної ставки). Тарифна ставка - це ціна страхового ризику та інших витрат, адекватне грошове вираження зобов'язань страховика за укладеним договором страхування. Сукупність тарифних ставок за конкретного виду страхування носить назву страхового тарифу.

Виділяють наступні основні принципи розрахунку тарифних ставок:

• еквівалентність взаємовідносин страховика і страхувальника: сукупний розмір тарифної ставки має бути достатній для формування страхових фондів і наступних страхових виплат з них;

• доступність страхових тарифів;

• стабільність розмірів страхових тарифів;

• забезпечення самоокупності і рентабельності страхових операцій.

Навантаження покриває витрати страховика з організації та проведення страхової справи, проведення превентивних заходів, містить елементи прибутку.