23.Основні підходи до рослідування нещасних випадків на виробництві
Розслідування та облік нещасних випадків здійснюється відповідно до “Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”, затвердженого постановою Кабміну (2004р), дія якого поширюється на підприємства всіх форм власності та громадян, які виконують роботи за трудовим договором.
Згідно з цим Положенням нещасними випадками є такі ушкодження здоров’я як поранення, травми, гострі профзахворювання та професійні отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючими випромінюваннями і інші, що отриманні внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з представниками флори і фауни, що призвели до втрати працездатності працівника на один робочий день чи більше.
Розслідуванню підлягають нещасні випадки, які сталися:
на території підприємства перед початком або після закінчення роботи, якщо вона виконувалася за дорученням роботодавця;
на транспортному засобі підприємства під час переїзду на роботу чи з роботи або при використанні власного транспорту в інтересах підприємства;
поза межами підприємства, якщо робота пов’язана з обслуговуванням об’єктів або переходами до них чи у зворотному напрямку за дорученням роботодавця;
при виконанні робіт, які не входять до прямих обов’язків працівника, але були спрямовані на попередження або ліквідацію аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах;
при наданні підприємством шефської допомоги, а також унаслідок тілесних ушкоджень іншою особою працівника при виконанні ним трудових обов’язків, чи внаслідок раптового погіршення стану здоров’я через небезпечні або шкідливі виробничі чинники.
Усі вище згадані нещасні випадки визнаються пов’язаними з виробництвом і про них складаються акти за формою Н-І.
Не складаються акти і не беруться на облік нещасні випадки, які за результатами розслідування не визнаються пов’язаними з виробництвом.
До них відносяться нещасні випадки, що сталися:
на території підприємства, але працівник виконував власну роботу на устаткуванні роботодавця;
на транспортних засобах підприємства, які працівник використовував в власних цілях без дозволу роботодавця;
унаслідок отруєння алкоголем або іншими речовинами, якщо вони не використовуються у виробничому процесі;
під час викрадення майна роботодавця або скоєння працівником іншого злочину на території підприємства;
під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству.
Про вище наведені нещасні випадки складається акт за формою НТ(невиробнича травма) відповідно до Положення про порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.
24. Мікрокліматичні чинники та їх вплив на організм. Вплив температури повітря вологості, рухомості і тиску повітря на теплообмінні процеси організму людини. Нормування та контроль параметрів мікроклімату. Шляхи нормалізації параметрів мікроклімату
Мікроклімат (від грецького micros - малий) – це особливості клімату, властиві закритим приміщенням, незначним ділянкам земної поверхні (ліс, долина, галявина і т. ін.).
Чинниками мікроклімату є поєднання температури, вологості і швидкості руху повітря.
Мікроклімат виробничих приміщень залежить від характеру технологічного процесу, пори року, часу доби, кліматопогодних умов на ефективності засобів щодо його нормалізації.
В умовах виробництва переважають окремі елементи мікроклімату: висока або низька температура чи вологість повітря, швидкий або повільний його рух, інтенсивна інфрачервона радіація, або різноманітне їх поєднання .
Залежно від того, який компонент мікроклімату переважає виробництва бувають:
переважно з конвекційним мікрокліматом;
переважно з радіаційним мікрокліматом;
з підвищеною вологістю, яка поєднується з високою або низькою температурою.
Температура повітря є одним з провідних чинників, що визначають мікроклімат виробничого середовища.
Людина має здатність регулювати життєві процеси та фізіологічні функції навіть за значних коливаннях температури повітря.
Теплообмінні процеси організму регулюються терморегуляційними центрами і корою головного мозку. У шкірі людини розташовано 250000 холодових і 30000 теплових терморецепторів від яких сигнали про зміну температури надходять у центри терморегуляції.
Терморегуляція – це процес забезпечення теплообміну між організмом і навколишнім середовищем та збереження температури тіла на постійному рівні незалежно від температури зовнішнього повітря.
Стійкість
температури тіла (36,6
С)
зберігається у тих випадках, коли
кількість тепла, що утворюється в
організмі й надходить до нього ззовні,
відповідає кількості тепла, що віддається
людиною у навколишнє середовище.
Суб’єктивні тепло-відчуття людини підтримуються шляхом зрівноваження процесів хімічної та фізичної терморегуляції.
Хімічна терморегуляція – це здатність організму змінювати інтенсивність обмінних процесів при вживанні їжі, підвищеному обміні речовин і надходженні теплоти ззовні за рахунок променевої енергії сонця, нагрітих предметів і т. ін. Фізична терморегуляція допомагає людині зберігати постійну температуру за рахунок конвекції, радіації та випаровування поту.
Нормування параметрів мікрокліматуполягає у встановленні їх оптимальних або допустимих величин стосовно конкретних виробничих умов. Воно проводиться з урахуванням таких характеристик: ступеня важкості виконуваної роботи; пори року; кількості надлишкового тепла, що надходить у робочу зону від устаткування (ДСН 3.3.6.042-99.Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень). Оптимальні умови мікроклімату – таке сполучення параметрів метеорологічних умов на робочому місці, що при тривалому й систематичному впливі на людину забезпечує збереження нормального функціонування організму без перенапруження роботи механізму терморегуляції працюючого. Допустимі мікрокліматичні умови – сполучення параметрів мікроклімату, що при тривалому й систематичному впливі на людину може викликати минаючі чи такі, що швидко нормалізуються, зміни функціонального і теплового стану організму. При цьому не відбувається порушення здоров'я працюючого, однак можливе додаткове короткочасне напруження в роботі механізму терморегуляції.
За ступенем важкості фізичні роботи поділяють на три категорії. (Категорія робіт – розмежування фізичних робіт за важкістю наоснові загальних енерговитрат організму, які вимірюються в ккал/год або Вт). - Категорія I. Легкі фізичні роботи - Категорія II. Фізичні роботи середньої важкості - Категорія Ш. Важкі фізичні роботи Пора року в охороні праці умовно розділяється на холодний і теплий періоди. Вони розмежовуються середньодобовою температурою tс.д.= 10 0С. За кількістю надлишкового тепла, що надходить у робочу зону від устаткування і впливає на зміну температури в робочій зоні, виробничі приміщення підрозділяються на холодні (рівень надлишкового тепла до 20 ккал/год на 1 м3 приміщення) і гарячі – рівень надлишкового тепла вище 20 ккал/год на 1 м3.
Контроль параметрів мікроклімату здійснюється рядом вимірювальних засобів: температура повітря – термометром; відносна вологість повітря – психрометром; швидкість руху повітря – анемометрами; інтенсивність теплового випромінювання – актинометром або через температуру поверхні обладнання, що вимірюють дистанційно; барометричний тиск – барометром;
Заходи щодо нормалізації нагріваючого мікроклімату включають:
запобігання виділення у приміщення надмірної кількості тепла і вологи або перебування працюючих поза зоною несприятливого мікроклімату;
зниження температури повітря та інтенсивності інфрачервоного випромінювання у гарячих цехах;
нормалізація теплового балансу організму шляхом швидкого відновлення порушених процесів терморегуляції.
Важливим профілактичним заходом в умовах нагріваючого мікроклімату є механізація важких робіт, дистанційне управління, автоматизація технологічних процесів, локалізація та ізоляція тепловиділень шляхом вловлювання або відведення їх з місць утворення, герметичність обладнання, закриття технологічних отворів, влаштування водяних завіс, аерація, повітряне душування і ін.
В умовах охолоджуючого мікроклімату облаштовують шлюзи, тамбури, перегородки, повітряні завіси і т. ін.
З організаційних заходів суттєве значення має режим праці та відпочинку, припинення робіт при відповідних несприятливих температурах за постановами місцевих адміністративних органів.
Значною мірою позитивно вирішується питання шляхом раціонального впровадження питного режиму та забезпечення працюючих раціональним спецодягом.
Згідно з вказівкою МОЗ працівники, які постійно працюють в умовах впливу високих температур мають проходити періодичні медичні медогляди не менше одного разу на два роки.
Санітарне законодавство передбачає відповідні протипоказання для роботи в умовах незадовільного мікроклімату. Протипоказаннями для роботи в умовах перегрівання є захворювання серцево-судинної системи, туберкульоз легенів, різко виражені форми захворювань нервової системи і т. ін.