Емульсійна клізма

Дає хороший спорожнюючий ефект. Застосовують звичайно у важкохворих, які перебувають на постільному режимі. Емульсію готують таким чином. Змішують 0,5 столової ложки води і 1 столову ложку риб’ячого жиру, додають 50—100 мл води і суміш вводять у пряму кишку за допомогою гумового балона або шприца Жане. Емульсію можна приготувати іншим способом. Заздалегідь  готують 2 склянки настою ромашки (1 столова ложка сухої ромашки на 1 склянку кип’ятку), збивають жовток 1 яйця з 1 чайною ложкою гідрокарбонату натрію, заливають настоєм ромашки і додають 2 столові ложки вазелінової олії або гліцерину. Через 15—20 хв настає повне спорожнення кишок.

Гіпертонічна клізма

Призначають її для стимуляції спорожнення кишок при атонічному закрепі. Найчастіше використовують 20—30 % гіпертонічні розчини магнезії сульфату, натрію сульфату або 10 % розчин натрію хлориду в кількості 50—100 мл. Вводять за допомогою гумового балона або шприца Жане. Просять хворого затримати дефекацію протягом 20—30 хв. Гіпертонічна клізма спричинює велику кількість рідких випорожнень. У зв’язку з тим, що такі клізми дуже подразнюють слизову оболонку кишок, їх застосовують рідко.

Враховуючи те, що гіпертонічна клізма завдяки своїй осмотичній дії сприяє виходу води з тканин у просвіт кишок, її застосовують при набряках; зокрема, оболонок мозку

Сифонна клізма

Для постановки сифонної клізми треба мати лійку ємкістю 0,5 л , гумову трубку довжиною 1,5 м і діаметром 1,5 см, яка з’єднана з гнучким гумовим наконечником або з гумовою кишковою трубкою довжиною 20—30 см. Замість кишкової трубки і гнучкого гумового наконечника можна застосовувати товстий шлунковий зонд. Ще необхідно мати  кувшин, клейонку, таз або відро, кушетку, вазелінову олію, гумові рукавички, ватні тампони, марлеві серветки, 10— 12 л чистої води або злегка розового розчину калію перманганату, підігрітого до температури 37—38 °С.

Застосовують при кишковій непрохідності, отруєннях, а також для видалення з кишок продуктів бродіння, гноїння і для відходження газів.

Сифонний метод промивання кишок базується на використанні принципу двох з’єднаних посудин. Однією з них є кишки, а іншою — лійка, закріплена на зовнішньому кінці введеної у пряму кишку гумової трубки.

Для постановки сифонної клізми хворого вкладають на лівий бік, спонукають його підігнути ноги до живота. Під сідниці кладуть клейонку, вільний кінець якої має звисати до підлоги. Біля кушетки ставлять таз для зливання вмісту кишок, надягають гумові рукавички. Кінець гумової трубки змащують вазеліновою олією, трьома пальцями  правої руки беруть її на відстані 4—5 см зовні від закругленого кінця і розміщують між пальцями, як ручку при письмі. Пальцями лівої руки розводять сідниці хворого. Легкими обертовими рухами кінець трубки вводять у задній прохід на глибину 20—30 см. При цьому слідкують, щоб гумова трубка не згорнулася в ампулі прямої кишки; контролюють її положення, якщо це необхідно, пальцем. На вільний кінець трубки насаджують лійку і ставлять її нижче рівня сідниць хворого в нахиленому положенні. Наливаючи воду в лійку, поступово її піднімають до 0,5 м над тілом хворого. Рівень води зменшується у зв’язку з надходженням її до кишок. Як тільки рівень води досягне звуження місця лійки, останню опускають над тазом не перевертаючи, чекають, доки вона не наповниться вмістом кишок і виливають його в таз. Лійку знову заповнюють водою, піднімають трубку над тілом хворого і так повторюють декілька разів.

Треба пам’ятати, що наповнювати і спорожнювати лійку слід до появи в ній чистої води. Весь час слідкують, щоб лійка при наповненні рідиною була нахиленою і повітря не потрапило до кишок, бо це утруднить їх промивання.

Закінчивши процедуру, лійку знімають, занурюють її в 1 % розчин хлораміну, промивають і кип’ятять, а гумову трубку залишають у прямій кишці на 10—20 хв, спустивши її вільний кінець у таз для остаточного стікання залишків рідини і відходження газів.

Трубку виймають, занурюють її в 1 % розчин хлораміну, промивають під проточною водою з милом і кип’ятять. Ділянку заднього проходу обмивають і просушують ватними тампонами. Обов’язково слідкують, щоб із кишок вийшло не менше рідини, ніж було введено.