Розділ 5. Міжнародні фінансові інституції

Тема 12. Система міжнародних валютно-кредитних організацій

Тема 13.Бреттон-Вудські міжнародні фінансові організації

Система міжнародних валютно-кредитних організацій. Чинники та мета виникнення міжнародних фінансових інститутів, критерії класифікації, типи, функції, вплив МФО на глобалізаційні процеси.

Тема 14. Міжнародний валютний фонд. Група Світового банку

Міжнародний валютний фонд (МВФ). Історія, передумови і мета створення, членство та організаційна структура МВФ. Основні цілі, принципи, завдання, напрями діяльності, функції та механізми фінансування. Джерела капіталу. Еволюція, напрямки, поточний стан та перспективи співробітництва України з МВФ.

Група Світового банку. Організації групи Група Світового банку, розподіл функцій між МВФ та Світовим банком.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Історія створення, основна мета та напрями діяльності, членство та організаційна структура МБРР. Джерела капіталу МБРР, види та умови надання кредитів. Членство України у МБРР. Еволюція, напрямки, поточний стан та перспективи співробітництва України з МБРР. Проектний портфель Банку в Україні.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Створення, основна мета, завдання та умови отримання кредитних коштів МАР.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК). Історія створення, основна мета та напрямки діяльності. Головні відмінності від інших організацій групи Світового банку. Функції, механізми фінансування та умови отримання кредитних коштів МФК. Членство України у МФК. Напрямки, поточний стан та перспективи співробітництва України з МФК.

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ). Створення БАГІ, основна мета та завдання діяльності. Механізми операцій.

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС). Створення МЦУІС, основна мета, завдання та напрями діяльності.

Бреттон-Вудські міжнародні фінансові організації

Основні питання до вивчення теми:

1. Система міжнародних валютно-кредитних організацій.

2. Передумови створення Бреттон-Вудських міжнародних фінансових інституцій

4. Організації Групи Світового банку:

- Міжнародна асоціація розвитку (МАР).

- Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР).

- Міжнародна фінансова корпорація (МФК).

- Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ).

- Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС).

3. Міжнародний валютний фонд (МВФ).

1. Система міжнародних валютно-кредитних організацій

Міжнародні валютні відносини як економічне явище стали ут­ворюватись ще в античну й феодальну давнину, спочатку в формі обміну іноземних монет, дисконту внесків, а потім у формі розра­хунків між банками різних країн. Проте, цілісна система валютно-кредитних відносин складається лише до середини XIX ст., коли розвиток міжнародного поділу праці стимулював процес формуван­ня світового господарства, міжнародної економіки, міжнародного ва­лютно-кредитного ринку.

З розвитком міжнародної економіки, диверсифікації міжнарод­них економічних відносин ускладнювались і валютно-кредитні відно­сини. Міжнародна роль найбільших банків зростала. Збільшува­лась кількість їх клієнтів (приватні фірми, інші іноземні банки, уряди іноземних держав тощо), а також обсяги валютних угод. Але цей процес гальмувався неупорядкованістю міжнародних валютно-кредитних відносин, практично некерованістю валютних ринків, неоднозначністю й суперечливістю валютної політики різних країн. Виникла нагальна потреба в заходах міжнародного характеру, що перетворили б валютно-кредитні відносини в упорядковану систему. Необхідно було створити наднаціональні органи, які б встановлювали основні засади функціонування міжнародного валютного рин­ку. Такими тимчасовими органами стали міжнародні конференції, які юридично оформили статус світової валютної системи на ос­новних етапах її розвитку.

Міжнародні економічні (валютно-фінансові) конференції — це специфічне явище в інституціональній системі міжнародних валют­но-кредитних і фінансових відносин. За своєю суттю вони близькі (але нетотожні) міжнародним організаціям. Спільне у конференцій і організацій полягає в їх призначенні — це регулятори світового валютно-кредитного ринку. Проте функції конференції ширші, ніж функції організації; чисто організація утворюється як наслідок рішень конференції (наприклад. Міжнародний валютний фонд був заснований за постановою Бреттон-Вудської конференції). Інша відмінність полягає в термінах функціонування. Конференція – ко­роткостроковий орган; міжнародні ж організації можуть функціо­нувати десятки років. Конференція, таким чином, не є інститутом в повному розумінні цього слова. Але вона відіграє важливу організаційну роль у формуванні інституціональної системи.

Після другої світової війни утворилася група глобальних міжнародних організацій, які спрямовують свою діяльність на стимулювання економічної та валютної стабільності у світі (рис. ).

Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації виникли внаслідок дії цілої низки загальних та спеціальних чинників, до яких відносяться:

• розвиток та поглиблення інтернаціоналізації господарського життя;

• вихід відтворювального процесу за національні кордони;

• швидкий розвиток і посилення ролі транснаціональних корпо­рацій та банків у світовій економіці;

• активізацію міждержавного та наднаціонального регулювання всіх форм сучасних міжнародних економічних відносин;

• необхідність створення організаційних основ міждержавного механізму спільного вирішення країнами валютно-фінансових проблем світогосподарського розвитку.

Цілями діяльності міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій (надалі - МФО) є:

• стабілізація і розвиток системи міжнародних фінансів та світової економіки в цілому;

• міждержавне валютне та кредитно-фінансове регулювання;

• розробка та координування стратегії й тактики розвитку світової валютно-фінансової та кредитної системи;

• акумуляція фінансових ресурсів та їх використання з забезпечення стабільності національного, регіонального економічного розвитку.

Міжнародні фінансові організації (МФО) створюються шляхом об’єднання фінансових ресурсів країн-учасників для вирішення наступних задач:

• проведення операцій на міжнародному валютному і фондовому ринку з метою стабілізації і регулювання світової економіки, підтримки і стимулювання міжнародної торгівлі;

• надання міждержавних кредитів - кредитів на здійснення державних проектів і фінансування бюджетного дефіциту;

• проведення інвестиційної діяльності, кредитування в галузі міжнародних проектів;

• проведення добродійної діяльності (фінансування програм міжнародної допомоги) і фінансування фундаментальних наукових досліджень.

Основними функціями МФО є: нормативно-регулююча, контрольна, оперативна, інформаційна та організаційна.

Залежно від критерію класифікації міжнародні фінансові організації поділяються на:

1. Характер діяльності - міждержавні (міжурядові) та неурядові;

2. Коло компетенції - загальної компетенції та спеціальної компетенції;

3. Характер повноважень - міждержавні, міждержавні з окремими наднаціональними повноваженнями і наддержавні, наднаціональні;

4. Умови вступу - відкриті та закриті;

5. Сфера діяльності - глобальні, регіональні та двосторонні;

6. Функції - універсальні та спеціалізовані.

З численних міжнародних фінансових організацій одними з найбільш впливових можна назвати:

• Міжнародний валютний фонд;

• Організації групи Світового банку, до складу якої входить Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Багатостороння агенція з гарантування інвестицій, Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів;

• Банк міжнародних розрахунків (БМР);

• Європейський банк реконструкції і розвитку.

Світовий банк і Міжнародний валютний фонд є спеціалізованими установами ООН.

Серед неурядових фінансових організацій можна відзначити Паризький та Лондонський клуби кредиторів.

Багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін. Головна роль міжнародних банків розвитку (таких як Світовий банк та інші регіональні установи) пов'язана з концесійним та неконцесійним фінансуванням із метою розвитку. Чимало країн спираються на багатосторонні джерела для отримання коштів на розвиток і залучення додаткових коштів.