Лабораторна робота №2 Перевірка та регулювання рульового управління автомобілем

Мета роботи: вивчення обладнання, оснащення і інструментів, що застосовуються при виконанні операції перевірки та регулювання рульового управління.

2.1. Теоретичні основи

Склад деталей механізмів керування, його регулювання в значній мірі впливають на умови праці водія та безпеку руху автомобіля в процесі експлуатації деталей шарнірних з’єднань рульового привода і деталей рульового механізму.

Між робочими поверхнями деталей з’являються підвищені зазори що призводить до збільшення вільного ходу рульового колеса і викликає погіршення керуванням автомобіля при русі. Це викликає необхідність періодичної перевірки і регулювання рульового механізму автомобіля.

Стан рульового управління перевіряють динамометром-люфтоміром та фіксатором 2 правого колеса (рис. 2.1). Динамометр-люфтомір закріплюють на

ободі рульового колеса 3 замками 6, а його стрілку 2 фіксують на рульовій колонці пружним захватом. Рукоятка динамометра спирається внутрішньою циліндричною поверхнею на бокові шайби із двома пружинами, з’єднаних проміжною шайбою. Усі три шайби можуть вільно рухатися по вісі і жорстко з’єднані гвинтами зі скобою.

1 – шкала люфтоміра-динамометра; 2 – стрілка – вазівник4 3 – рульове колесо; 4, 5 – втулка з шкалами; 6 – замки кріплення приводу

Рисунок 2.1 – Прилад для перевірки рульового управління автомобілів

В залежності від напряму приложеного до динамометра тиску рукоятка зміщує одну з бокових шайб в сторону другої шайби і стискує пружини. Величину тиску, що прикладений до рукоятки, визначають по шкалам динамометра, нанесених на втулки 5, проти яких встановлена кромка рукоятки. За шкалою 1 визначають кут повороту колеса і вільний хід.

Гвинти і замки мають підп’ятники і служать для змінення перерізу замків в

залежності від профілю обода рульового керування автомобілів. Фіксатор правого колеса складається з двох трубчатих розпірок, що встановлюються між правою ресорою і гайками. Опорний гальмовий диск колеса кріпиться до фланця поворотної цапфи. З однієї сторони розпірки мають шестигранні або круглі отвори під гайки, що кріплять опорний гальмовий диск, а з другої сторони мають приварену пластину з вертикальним перерізом, в яку входить вісь лапки, що спирається на корінний лист ресори. Лапки можна пересувати в перерізі та фіксувати башмаком в залежності від висоти ресори автомобіля.

Сила тертя в підшипниках черв’яка на ободі рульового колеса не повинна перевищувати 5Н (для ГАЗ-53А) і 8Н (ЗИЛ-130). Максимальна сила тертя в рульовому механізмі, включаючи тертя в сполуках рульових тяг і шкворнів, не повинна перевищувати у автомобілів ГАЗ-53-А 40Н і 60Н для ЗИЛ-130. Роботу по

перевірці технічного стану і регулюванні рульового керування автомобіля виконують наступним чином.

За допомогою підйомника вивішують передні колеса і ставлять їх в положення, що імітує рух автомобіля по прямому напрямку. Потім закріплюють динамометр-люфтомір на ободі рульового колеса (знизу), перевіряють склад рульового привода і при необхідності ліквідують люфт в з’єднані. Після цього закріплюють праве переднє колесо фіксатором та швидко обертають рульове колесо вправо та вліво (60-70Н ГАЗ-53 і 90-100Н ЗИЛ-130). Одночасно оглядають всі з’єднання рульового привода на наявність в них люфту.

Наявно виявлене переміщення, наприклад поздовжньої рульової тяги відносно шарового пальця рульової сошки або шарового пальця важеля лівої поворотної цапфи, вказує на необхідність регулювання шарнірних з’єднань.

Регулювання проводять в наступному порядку. Розшплінтовують пробку

переднього шарніру поздовжньої рульової тяги, завертають Г-подібну пробку відкруткою до відказу, а потім відвертають її в зворотному напрямку до першого положення, при якому можливо зробити зашплінтовування.

В такій же послідовності регулюють задній шарнір поздовжньої рульової тяги та перевіряють зазор в шарнірах тяги. Для перевірки люфту рульового колеса передні колеса ставлять в середнє положення: обертають легко, без тиску; рульове колесо обертають до відказу вліво; встановлюють стрілку люфтоміра на рульовій колонці і підводять її кінець до нульового позначення шкали люфтоміра.

Обертаючи рульове колесо за рукоятку динамометра з тиском 10 Н, спочатку вліво, потім вправо, визначають люфт рульового колеса, що для вантажних автомобілів повинний бути не більш 25˚.

Якщо люфт рульового колеса більше 25˚, то перевіряють осьове переміщення черв’яка. Для цього прикладають ліву руку до рульової колонки так, щоб пальці

притискувалися до торця ступиці рульового колеса і колонки, а правою рукою повільно обертають рульове колесо вліво і вправо до упора. Якщо в підшипниках черв’яка є осьовий зазор, то буде відчуватися осьове переміщення ступиці рульового колеса.

Для регулювання підшипників черв’яка зливають мастило з картера рульового механізму, розшплінтовують пробку переднього кінця поздовжньої рульової тяги, вивертають пробку і від’єднують тягу від сошки. Після цього

відвертають гайку кріплення рульової сошки і зйомником знімають сошку з шліців вала і послаблюють болти кріплення бокової кришки. Потім переміщають вал сошки з кришкою в сторону двигуна таким чином, щоб ролик вийшов з зачеплення з черв’яком. Потім роз’єднують провід звукового сигналу, відвертають гвинти кріплення нижньої кришки картера рульового механізму, знімають кришку та обережно усувають одну тонку прокладку. Потім здійснюють в зворотному порядку операції збирання. Переміщують рульове колесо вздовж вісі рульової колонки уверх та вниз, та перевіряють механізм на наявність люфту. Після регулювання вводять в зчеплення ролик з черв’яком, ставлять на місце та укріплюють усі зняті і від’єднанні деталі, після чого заливають в картер рульового механізму мастило.