Тема 2 типологічні та архітектонічні моделі сучасних серіальних видань

1. Типологічні моделі серіальних видань

За критерієм періодичності виходу в світ видання поділяються на неперіодичні, серіальні, періодичні та продовжні.

Неперіодичне видання – видання, що виходить одноразово і продовження якого не передбачено.

Серіальне видання – видання, що виходить протягом часу, тривалість якого заздалегідь не визначено, як правило, нумерованими чи датованими випусками (томами) з постійною спільною назвою.

Періодичне видання – видання, що виходить через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих однотипно оформлених випусків, які не повторюються за змістом.

Продовжне видання – видання, що виходить через заздалегідь не визначені проміжки часу, залежно від накопичування матеріалу, нумерованими і (або) датованими випусками, неповторюваними за змістом, однотипно оформленими, зі спільною назвою. Ураховуючи невизначеність у проміжках часу, через які виходить видання, кількість номерів на рік також варіюється.

Наведені визначення подані в ДСТУ 3017-95 («Видання. Основні види. Терміни та визначення»). Варто зауважити, що сьогодні в науці на рівні цієї загальної класифікації видань за періодичністю суперечливим залишається питання: як підпорядковані один одному серіальні, періодичні та продовжні видання і чи існує ця підпорядкованість взагалі?

Як бачимо, в стандарті, кожен із цих видів поданий окремо, але прямо не сказано, чим, власне, серіальні видання відрізняються від періодичних і продовжних. У більшості наукових публікацій серіальні видання не згадуються взагалі, а протиставляються лише неперіодичні та періодичні видання. Інколи терміни «серіальне видання» і «періодичне видання» вживаються як синоніми.

М.С. Тимошик у практичному посібнику «Книга для автора, редактора, видавця» зазначає: «видання діляться на неперіодичні та серіальні. <…> Серіальне видання, у свою чергу, поділяється на два підвиди: періодичне і продовжне» [95, 96]. Такий підхід видається нам найбільш зваженим. Отже, схематично поділ видань за періодичністю можна представити так:

Неперіодичні	Серіальні
	Періодичні	Продовжні

Виходячи з визначень серіальних (періодичних і неперіодичних) видань, можемо скласти уявлення про їхню типологічну модель, тобто виокремити низку найбільш суттєвих для характеристики цих видань ознак, за якими вони до того ж відрізняються від неперіодичних. Це: 1) наявність певного періоду (фіксованого для періодичних і нефіксованого для продовжних), з яким випуски (номери, числа, томи) виходять у світ; 2) розрахунок на тривалий випуск видання; 3) сталість назви в усіх випусках; 4) сталість оформлення в усіх випусках; 5) наявність однієї організації, яка відповідає за публікування і на яку зареєстровано це видання; 6) зорієнтованість на широкі кола читачів; 7) жанрово-тематична різнобічність контенту; 8) актуальність інформації та відображення предмету висвітлення в динаміці (постійний моніторинг за важливими явищами).

Варто відзначити також, що існує ще й такий вид видань, як «серійні». За А.Е. Мільчиним («Издательский словарь-справочник»), це видання, що входять до серії. ДСТУ 3017 подає визначення «серії».

Серія – видання, однотипно оформлене, що охоплює сукупність томів, об’єднаних спільним задумом, тематикою, цільовою або читацькою призначеністю. Серія може бути неперіодична, періодична та продовжна. Періодична або продовжна серія складається з нумерованих чи датованих випусків. Неперіодичні видання утворюють відкриту серію, якщо тривалість її виходу і кількість випусків заздалегідь не встановлено, та закриту серію чи «бібліотеку», якщо її вихід обмежено певним часом і кількістю видань. Частина серії, що має вужчу читацьку та цільову призначеність або певну тематику, а також власну, відмінну від серійної, назву, називається підсерією.

Назвемо кілька прикладів серійних видань. Значна кількість творів О. Забужко публікувалася видавництвом «Факт» у серії «Висока полиця»; ВЦ «Академія» започаткував і вже багато років випускає у світ підручники для вищої школи в серії «Альма матер». Не варто плутати, щоправда, видавничі й літературні серії. Так, існує багато частин роману Д. Роулінг «Гаррі Потер». Однак, якщо видавництво не започатковує для них серію з типовою назвою, оформленням, логотипом, то назвати видання цих романів видавничою серією ми не можемо. Часто використовуються серії і в межах періодичних і продовжуваних видань. Так, наприклад, «Науковий часопис НПУ ім. Драгоманова» має 22 серії: «Фізико-математичні науки», «Географія і сучасність», «Філологічні науки», «Теорія і методика мистецької освіти» тощо.

Для характеристики серіальних видань важливо описати їхній типологічний ряд. Зробити це можливо, тільки враховуючи критерії типологізації (див. Тему 1). Детально, з усіма визначеннями, універсальна класифікація серіальних видань подана в Таблицях.