4 Тема «Основні фонди підприємства»

4.1 Короткі теоретичні відомості за темою

Основні виробничі фонди підприємства – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукту, що виробляється, частинами у міру спрацювання.

Основні фонди підприємств класифікують: залежно від однотипності технічних характеристик, за характером участі у виробничих процесах, із метою утримання податку на прибуток. Розподіл за різними ознаками є основою для визначення структури основних фондів.

Облік, контроль, планування основних фондів здійснюється в натуральних та грошових одиницях. Грошове вираження вартості основних фондів називається їх оцінкою. Існує декілька видів оцінювання основних фондів.

Первісна вартість (С_ПЕРВ., грн.) – історична (фактична) собівартість основних фондів у сумі грошових коштів, сплачених, використаних для придбання або створення основних фондів. Складається з витрат на придбання чи створення, будівництво за кошторисом, транспортування, монтаж, установлення на місці використання, страхування та державну реєстрацію, інших витрат, які відбуваються на момент придбання або здавання об’єкта основних фондів.

Відновлена (переоцінена) (С_ПЕРЕОЦ , грн.) – вартість основних фондів після їх переоцінювання, тобто у цінах сучасного рівня, враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за сучасними цінами:

, (4.1)

де К_ІНД – індекс переоцінювання або коефіцієнт індексації.

Для первісної й відновленої вартості основних фондів існує оцінка за повною та залишковою вартістю.

Повна (початкова) вартість основних фондів (С_ПОВН, грн.) – це вартість у новому, незношеному стані, відповідає первісній або переоціненій.

Залишкова вартість (С_ЗАЛ, грн.) – реальна вартість основних фондів, ще не перенесена на вартість виготовленої продукції. Обчислюється вирахуванням зносу основних фондів із повної первісної (переоціненої) вартості:

, (4.2)

де – сума накопиченого зносу протягом експлуатації основних

фондів, грн.

Відновлена вартість з урахуванням зносу ( , грн.):

. (4.3)

Ліквідаційна вартість (С_ЛІКВ, грн.) – сума грошових коштів, яку підприємство очікує отримати від ліквідації основних засобів після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат, пов’язаних із ліквідацією.

Вартість, яка амортизується (С_А, грн.) – та вартість, котра повинна бути перенесена на витрати протягом усього строку користування об’єктом основних фондів; це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості:

. (4.4)

Основні фонди протягом свого функціонування зазнають фізичного спрацювання та морального старіння. Поступова втрата споживчої вартості під впливом різних факторів називається зносом основних фондів. Просте відтворення основних фондів здійснюється за рахунок амортизації.

Амортизація основних фондів – це поступове відшкодування витрат власника підприємства на придбання або введення в експлуатацію основних фондів шляхом нарахування амортизаційних відрахувань і віднесення їх на витрати виробництва.

У практиці господарювання можуть застосовуватися різні методи нарахування амортизації. Найбільш розповсюджені з них та такі, використання яких дозволене чинною нормативною базою обліку основних засобів:

• метод рівномірного (прямолінійного) нарахування;

• метод зменшення залишкової вартості;

• метод прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивний метод;

• виробничий метод.

Порядок визначення амортизаційних відрахувань за різними методами

1) За методом рівномірного (прямолінійного) нарахування річна сума амортизації (АВ^РІЧН ,грн.) визначається так:

, (4.5)

де – очікуваний термін корисного використання об’єкта основних

засобів.

2) За методом зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається за такою формулою:

, (4.6)

де – залишкова вартість об’єкта на початок звітного року або його

первісна вартість для першого року нарахування амортизації,

грн.;

– річна норма амортизації, %.

Річна норма амортизації ( ) обчислюється так:

, (4.7)

де п – ступінь кореня, відповідає терміну очікуваного використання

об’єкту основних фондів.

3) За методом прискореного зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається за формулою

, (4.8)

де – залишкова вартість об’єкта на початок звітного року або його

первісна вартість для першого року нарахування амортизації,

грн.;

– річна норма амортизації, %.

Річна норма амортизації обчислюється виходячи зі строку корисного використання об’єкта:

. (4.9)

4) За кумулятивним методом річна сума амортизації визначається так:

, (4.10)

де – кумулятивний коефіцієнт.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта ( ), на суму числа років його корисного використання ( ):

. (4.11)

5) Місячна сума амортизації (АВ^МІС) за виробничим методом визначається як добуток (ОВ_і^Факт) фактичного місячного обсягу випуску продукції у натур. одиницях або грн. та виробничої ставки амортизації (Н_а^вир).

. (4.12)

Виробнича ставка амортизації обчислюється:

, (4.13)

де ОВ^РОЗРАХ – загальний розрахунковий обсяг продукції (робіт, послуг),

який підприємство очікує виробити з використанням об’єкта

основних засобів, нат. од. або грн.

За необхідності щомісячна або щоквартальна сума нарахування визначається діленням річної суми амортизації відповідно на 12 та на 4.

З метою оподаткування прибутку підприємств амортизація нараховується згідно з частиною ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств». Для цього основні фонди (засоби) розподіляють на 16 груп. Амортизація нараховується щомісяця з використанням економічних методів на вибір підприємства. Однак при цьому термін використання не може бути встановленим менше ніж це визначено ст.145 Податкового кодексу (табл.2).

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише до об’єктів, що входять до груп 4 та 5. Амортизація об’єктів груп 9, 12, 14, 15, нараховується за прямолінійним чи виробничим методами.

Таблиця 2

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації відповідно до Податкового кодексу України

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку та комп’ютерні програми, інші інформаційні системи, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення, засоби їх підключення, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 грн.	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

Наявність основних фондів характеризується:

• моментними показниками на визначену дату (наприклад, залишкова вартість основних фондів підприємства на 1 січня);

• середніми показниками за визначений період (частіше за все визначають середньорічну вартість основних фондів).

Методи розрахунку середньорічної вартості основних фондів ( ):

1) , (4.14)

де , – відповідно вартість основних фондів на початок та

кінець року, грн.;

2) , (4.15)

де – вартість основних фондів на початок і-го періоду, грн.;

і – порядковий номер відтинку часу;

n – кількість відтинків часу;

3) , (4.16)

де – вартість і-го об’єкта, що надійшов протягом календарного

року, грн.;

– кількість повних місяців функціонування і-го об’єкта у календар-

ному році;

– вартість j-го об’єкта, що вибув протягом календарного року,

грн.;

– кількість повних місяців функціонування j-го о б’єкта у кален-

дарному році;

n, m – відповідно кількість об’єктів, що надійшли та вибули протягом

календарного року;

4) (4.17)

де – вартість основних фондів на початок періоду часу, що входить

до і-го інтервалу, протягом якого зміна їхньої вартості не відбувалася;

– кількість повних місяців періоду часу, що входить до і-го

інтервалу, протягом якого зміна вартості основних фондів не відбувалася;

n – кількість інтервалів у розрахунковому році, протягом яких зміна

вартості основних фондів не відбувалася.

Технічний стан основних фондів характеризують:

Коефіцієнт придатності ( ) визначається за формулою

. (4.18)

Коефіцієнт зносу ( ):

. (4.19)

Процеси відтворення основних фондів оцінюються за допомогою коефіцієнтів руху:

Коефіцієнт оновлення ( ):

, (4.20)

де – вартість основних фондів, що надійшли новими на підприємство протягом періоду;

– вартість основних фондів підприємства на кінець періоду, що

розглядається.

Коефіцієнт надходження( ):

, (4.21)

де – вартість усіх основних фондів, що надійшли на підприємство

протягом періоду.

Коефіцієнт вибуття ( ):

(4.22)

де – вартість усіх основних фондів, що вибули з підприємства

протягом періоду;

– вартість основних фондів підприємства на початок періоду,

що розглядається.

Коефіцієнт ліквідації: ( ):

, (4.23)

де – вартість ліквідованих основних фондів підприємства протягом

періоду.

Ефективність використання основних фондів характеризує система узагальнюючих та часткових показників.

Узагальнюючі показники:

Фондовіддача ( ):

, (4.24)

де – обсяг виробництва підприємства за досліджуваний період;

– середня вартість основних фондів за цей же період, грн.

Фондоємність ( ):

. (4.25)

Фондовіддача активної частини фондів ( ):

, (4.26)

де – середня вартість активної частини фондів за досліджуваний

період, грн.

Фондорентабельність ( ):

, (4.27)

де ПР – прибуток, одержаний за досліджуваний період, грн.

Часткові показники:

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (К_ЕКСТ),

, (4.28)

де – сумарний фактичний час відпрацьований обладнанням,

маш-год.;

– сумарний нормативний час роботи обладнання (визначається

відповідно до режиму роботи підприємства з урахуванням

часу, необхідного для планово-попереджувального ремонту).

Коефіцієнт змінності (К_зм ):

, (4.29)

де n – кількість робочих днів у періоді;

– середня тривалість зміни, год.;

– середньоспискова кількість машин або обладнання за досліджува-

ний період у групі, що вивчається.

Коефіцієнт завантаження обладнання (К_{ЗАВ.ОБЛ}):

, (4.30)

де – трудомісткість виготовлення виробів групою обладнання, нормо-

год.;

– ефективний фонд часу роботи групи обладнання, год.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (К_ІНТ):

, (4.31)

де , – відповідно фактична та нормативна продуктивність

обладнання за одиницю часу.

Інтегральний коефіцієнт використання

. (4.32)

Крім розглянутих показників у виробничому секторі є доцільним визначення показників, що характеризують ступінь оснащеності підприємства технічними засобами, а саме:

Фондоозброєність праці робітників ( ):

, (4.33)

де – середньооблікова чисельність робітників за досліджуваний

період, чол.

Фондоозброєність праці робітників ( ):

, (4.34)

Механоозброєність праці ( , грн./чол.):

, (4.35)

де – середня вартість машин та обладнання за досліджуваний

період, грн.;

– середньооблікова чисельність робітників за цей же період, чол.

Енергоозброєність праці ( , кВт/чол.):

, (4.36)

де – сумарна потужність двигунів, встановлених на машинах та

обладнанні, зайнятих у виробництві, кВт.