3 Тема «Персонал підприємства та продуктивність праці»

3.1 Короткі теоретичні відомості за темою

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Крім постійних працівників, у роботі підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового договору та сумісники.

Персонал підприємства можна класифікувати: по відношенню до основної діяльності підприємства; за функціональним складом; за професіями та спеціальностями; за кваліфікацією, за віком, статтю, стажем тощо. Розподіл працівників за класифікаційними групами служить основою для розрахунків різного роду структур: співвідношень окремої категорії працівників до загальної чисельності персоналу підприємства або до іншої класифікаційної групи.

Кількісний склад персоналу підприємства характеризується:

• моментними показниками на визначену дату;

• середніми показниками за визначений період.

Моментні показники:

Явочна чисельність – уключає всіх працівників, що з’явилися на роботу на певну дату.

Облікова чисельність ( , чол.) – уключає всіх працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, тимчасово непрацездатні тощо. Це зараховані до штату підприємства працівники. До облікової чисельності не включають працюючих за договорами цивільно-правового характеру, за зовнішнім та внутрішнім сумісництвом.

Середні показники за досліджуваний період (місяць, квартал, рік):

Середньооблікова чисельність за період ( , чол.) – визначається як сума середньомісячної чисельності працівників облікового складу ( , чол.) за кожен місяць розрахункового періоду, поділена на кількість місяців (m) у цьому ж періоді.

, (3.1)

де і – порядковий номер місяця, який уходить до розрахункового періоду.

Середньооблікова чисельність працівників за місяць ( , чол.) – визначається підсумовуванням чисельності працівників облікового складу за кожен день звітного місяця ( ), включаючи вихідні й святкові дні, та діленням отриманої суми на кількість календарних днів у цьому місяці (n).

, (3.2)

де і – порядковий номер календарного дня розрахункового місяця.

Для оцінки руху персоналу користуються такими показниками:

Коефіцієнт обороту по прийому, який визначається за формулою

, (3.3)

д е Ч^прий – чисельність прийнятих працівників на підприємстві протягом

досліджуваного періоду, чол.

Ч – середньооблікова чисельність персоналу підприємства за дослід-

жуваний період, чол.

Коефіцієнт обороту по звільненню

, (3.4)

де Ч^виб – чисельність працівників, що вибули на підприємстві протягом

досліджуваного періоду, чол.

Коефіцієнт загального обороту

. (3.5)

Коефіцієнт плинності кадрів

, (3.6)

де Ч^{виб '} – чисельність працівників, що вибули на підприємстві протягом

досліджуваного періоду за власним бажанням та за порушення

трудової дисципліни, чол.

Результативність конкретної живої праці визначається продуктивністю праці, яка характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції (робіт, послуг) за одиницю часу.

Рівень продуктивності праці працівників підприємства характеризується:

• виробітком продукції за одиницю часу;

• трудомісткістю продукції (робіт, послуг).

Виробіток ( ) – показує кількість продукції (робіт, послуг), що вироблена одним працівником за одиницю часу (це найбільш поширений та універсальний показник).

, (3.7)

де ОВ – обсяг виробництва за певний період;

– затрати живої праці.

Обсяг виробництва вимірюється: у натуральних показниках (шт., погонних метрах, м³, тоннах і т. д.); у грошових одиницях; у трудових одиницях – нормо-годинах (обсяг робіт у натуральних показниках множать на відповідні норми часу).

Витрати живої праці при розрахунках можуть вимірюватися в людино-годинах, коли визначають середньогодинний виробіток; у людино-днях (середньоденний виробіток); середньообліковою чисельністю персоналу за відповідний період.

Трудомісткість одиниці продукції (робіт, послуг) (Тр) – обернений до виробітку показник, показує затрати праці на виготовлення одиниці продукції (робіт, послуг).

, (3.8)

де – затрати робочого часу, люд-год., люд-дн., люд-зм.

Приріст (зниження) продуктивності праці розраховують:

Зростання продуктивності праці за показником зменшення трудомісткості у результаті впливу матеріально-технічних факторів.

, (3.9)

де – підвищення продуктивності праці, %;

– зниження трудомісткості одиниці продукції, %.

Зниження трудомісткості за рахунок покращення використання робочого часу:

, (3.10)

де , – плановий та базовий фонди робочого часу на одного

робітника, год.

Зростання продуктивності праці за рахунок покращення структури кадрів:

, (3.11)

де – планова та базова питома вага робітників у загальній

чисельності промислово-виробничого персоналу.

Розрахунок потреби в основних робітниках може буди здійсненим за одним із методів:

а) коректування базової чисельності:

, (3.12)

де – відповідно планова і базова чисельність робітників, чол.;

– плановий темп зростання обсягу виробництва, %;

– сумарна зміна чисельності через можливу зміну продуктивності

праці, чол.;

б) розрахунку планової чисельності на підставі повної трудомісткості виготовлення продукції:

, (3.13)

де – повна трудомісткість виготовлення продукції планового періоду, нормо-год.;

– розрахунковий ефективний фонд часу одного робітника, год.;

– коефіцієнт виконання норм;

в) чисельність робітників, що зайняті на однорідних роботах або на виготовленні одного виду продукції:

, (3.14)

де – плановий обсяг продукції у натуральних одиницях;

– денна норма виробітку одного робітника;

– середня кількість днів роботи робітника в плановому періоді.