Використання пелоїдів з лікувальною метою.

Медицині вже багато відомо про походження, склад, властивості і механізми дії грязелікування. Експериментальними та клінічними дослідженнями була доведена ефективність лікування пелоїдами хворих із різноманітними захворюваннями запального, дистрофічного і судинного характеру, зокрема із ураженням периферійної нервової системи, хребта, суглобів, з наслідками травм і операцій, хворобами органів травлення. Встановлено, що застосування лікувальних грязей чинить за допомогою комплексу своїх теплових, хімічних, механічних та інших властивостей суттєвий вплив на різноманітні функції організму: кровообіг, дихання, обмін речовин тощо. Процедури із використанням лікувальних грязей приводять до функціональних, біохімічних та ендокринних, зрушень в організмі. Основний лікувальний фактор – тепловий та температурний.

Вторинний фактор – хімічний – реалізує оздоровчі властивості летких речовин (Н2S; вітамінні утворення), іонів органічних та хімічних сполук, бактеріофагів, антибіотиків. Лікувальна грязь містить гормоноподібні речовини

0. Найважливіші грязелікувальні курорти України та світу.

В Україні для курортного лікування застосовують переважно мулові органо-мінеральні сульфідні грязі – антропогенові відклади солоних водойм на ранній стадії літогенезу. Вони представляють собою пластичну масу зелено-сірого або чорного кольору.

Встановлено що запаси мулових сульфідних грязей в Україні досить значні. Великі запаси грязей, які активно використовуються в лікувальній медицині знаходяться в Куяльницькому (>15 млн. м³), Хаждибейському(>11 млн. м³) лиманах Одеської області, Тилігульському, Березанському лиманах Миколаївської області, озері Саки(>4 млн. м³) АР Крим, озері Солоний лиман Дніпропетровської області, озері Чокрацьке АР Крим, сопкова грязь Булганацьких вулканів Керчинського півострова.

Досить поширені але обмежено використовуються торфові лікувальні грязі – торф з високим вмістом (понад 25%) і ступенем розкладання понад 40 % органічних речовин.

Найціннішими є гіпсові і купороносні торфи з мінералізованим (понад 2 г/л) грязевим розчином. Для лікування їх застосовують на курортах Шкло, Моршин, Миргород.

Сопкові грязі – це продукти діяльності грязевих вулканів, винесені на поверхню під тиском газів та підземних вод. Обмежено використовуються сопкові мінеральні мули Булганацької групи грязевих вулканів на Керчинського півострова, які містять цінні мікроелементи, використовуються в санаторіях Феодосії.

Основним фактором грязевих курортів є лікувальна грязь, що застосовується у вигляді ванн, аплікацій, компресів, тампонів тощо. На грязевих курортах використовується мулова грязь солоних озер і лиманів, сапропелева (мулова грязь прісних озер), торфова (прісна і мінералізована), а також гідротермальна і сопкова (вулканічного походження).

До грязевих (які одночасно є й комплексними) належать: Саки, Феодосія, Євпаторія (АР Крим), Куяльник, Аркадія, Сергіївна (Одеська група), Бердянськ, Кирилівка (Запорізька обл.), Гопри (Херсонська обл.), Черче (Івано-Франківська обл.), Слов’янськ (Донецька обл.), Солоний лиман (Дніпропетровська обл.).

В світі: Бад - Ельстер, Бад – Берка, Лобенштайн (Німеччина), Франтішкове Лазне (Чехія), Спа (Бельгія), Здруй, Буско-Здруй, Криніца (Польща), Абано-Терме, Аньяно-Терме, Сальсомаджоре – Терме (Італія), Дакс (Франція), Стрімстад, Роннеб’ю (Швеція), Друскінінкай (Литва), Поморіє, Тузла, Шабла (Болгарія), Хевіз (Угорщина), Ефорія (Румунія).