12. Назвіть типи словесного наголосу, які наявні в різних мовах.

Словесний наголос буває динамічним, музикальним і кількісним

Силовий (динамічний) наголос - виділення одного зі складів слова. До нього належить українська, російська, білоруська, чеська, польська, вірменська, грузинська, англійська, французька, німецька мови. Також виділимо типи:

Логічний (виділення важливого за змістом слова або словосполучення в реченні).

Фразовий (виділення кінцевого слова фрази, що підкреслює завершеність висловлення).

Емфатичний наголос (емоційне виділення сегменту мовлення).

Існують мови, в яких словесний наголос можна назвати «фіксованим». Самим банальним прикладом у даному випадку є французька мова зі своїм наголосом на останньому складі

Вільний (нефіксований) наголос характерний для української, російської, білоруської, сербської, хорватської, литовської, мордовської, абхазької та інших мов. Так, в українському слові мати наголос на першому складі, у слові порода - на другому, у слові педагог - на третьому, у слові передавати - на четвертому, а у слові учителювати - на п'ятому.

Музикальний (мелодійний, тонічний) наголос - виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням основного тону. Він властивий норвезькій, шведській, литовській, латиській, словенській, сербській, хорватській, японській мовам.

Кількісний, або довготний, квантитативний наголос - виділення складу більшою тривалістю звучання. Такий наголос можливий у тих мовах, де нема розрізнення довгих і коротких голосних. У чистому вигляді трапляється рідко (новогрецька мова). Переважає в індонезійській мові за наявності в ній динамічного і музикального наголосів.

13. Що вивчають такі науки, як семасіологія та ономасіологія?

Семасіологія (від грец. semasia — значення і logos — поняття, нчення) — це аспект лексичної семантики, в якому значення вивчаються в напрямку від плану вираження до плану змісту, у рамках питання: "Що означає це слово?" Такий підхід відображає позицію того, хто сприймає усне мовлення або читає текст.

Ономасіологія (від грец. дпута — ім'я і logos — поняття, вчення) — аспект лексичної семантики, в якому значення вивчається у напрямку: від плану змісту до плану вираження. Вона вивчає номінацію: перехід від гіредметачи*я^йща*до"їхнього позначення в мові. На відміну від семасіології, тут виникає питання: "Які існують лексичні одиниці для вираження цього значення, змісту?" Це позиція іншого учасника комунікації — того, хто говорить або пише.

14. Що таке аглютинація і фузія? у чому полягають особливості поєднання морфем у флективних і аглютинативних мовах?

Аглютинація (лат. agglutinatio — склеювання) — творення в мовах граматичних форм і похідних слів приєднанням до кореня або основи слова афіксів, що мають одне граматичне значення. Наприклад, в узбецькій мові множина іменників, займенників і дієслів завжди позначається афіксом «лар»/ «lar»(урток/urtok—«товариш», уртоклар/urtoklar— «товариші»; у йозади/u yozadi—«він напише», улар йозадилар/ular yozadilar —«вони напишуть»).

У слов'янських мовах аглютинація — дуже рідкісне явище, на противагу якій поширена фузія. Аглютинація властива тюркським, фінно-угорським та ін. мовам.

Фу́зія (від лат. fusio «злиття») — лінгвістичний термін, який означає тісне з'єднання змінюваного кореня з багатозначними нестандартними афіксами, що приводить до стирання меж між морфемами.

Явище фузії можна показати на такому прикладі: українське слово нога з різними афіксами демонструє змінюваність кореня: нож-н-ий — ніж-к-а — ноз-і тощо.

Так само фузія є наочною при відмінюванні частин мови: іспанське дієслово querer «хотіти, любити» має такі особові і часові форми зі зміною кореня:quiero «хочу» — quise ([я] хотів) — quería ([я] хотів, [вона] хотіла) тощо.

Фузія — явище, протилежне аглютинації.

Флективні мови (тобто мови гнучкого типу) - це мови, для яких характерна поліфункціональність морфем (порівняймо, наприклад, в українській мові флексія -а може передавати в системі відміни іменників граматичне значення числа: однина - стіна та множина - містá; а також відмінка: називний відмінок, однина країна, родовий відмінок міста, знахідний відмінок волá).

Крім того для флективних форм, характерне також явище фузії, тобто взаємопроникнення морфем, при якому проведення межі між коренем і афіксом стає неможливим (порівняймо, мужик + цьк -> мужицький); "внутрішня флексія", що вказує на граматичну форму слова (в німецькій мові Bruder 'брат' – Brüder 'брати; КаТаБа - написав; КуТиБа - був написаний (семіто-хомітська мова; англійська мова goose - geese).

Аглютинативні мови - мови, в яких граматичні значення виражаються особливими афіксами - приклейками.

Афікси-приклейки позначають час, особу, число, спосіб, відмінок та інші граматичні значення. Кожен із афіксів-приклейок має тільки одне суворо визначене значення. Приклейки суто механічно приєднуються (приклеюються) до слова-основи. Таким чином, слово стає багатоморфемним, але межі між окремими морфемами зберігаються чіткими, що не допускає фонетичних змін на стику морфем.