Методичні вказівки до розв’язання задач контрольної роботи
Банківська система шляхом надання кредитів організовує та обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію і перерозподіл до тих сфер виробництва й обігу, де виникає дефіцит капіталу.
Кредитні операції – це найбільш ризиковані з банківських операцій, але і найбільш прибуткові. З метою недопущення можливого падіння прибутку комерційні банки при наданні позики розраховують кредитоспроможність і платоспроможність позичальника.
Показники платоспроможності
1. Коефіцієнт загальної ліквідності показує, наскільки поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних коштів.
Кл1 = Розділ ІІ активу-Витрати майбутніх періодів+Розділ ІІІ активу/Розділ ІІ пасиву-Позики не погашені у строк+Розділ ІІІ пасиву
Теоретично значення не менш ніж 2,0-2,5
2. Коефіцієнт поточної(проміжної) ліквідності показує на скільки короткострокові зобов’язання можуть бути погашені за рахунок коштів на розрахунковому рахунку, інших рахунках в установах банку, коштів у короткострокових цінних паперах, а також дебіторською заборгованістю.
Кл2 = Розділ ІІІ-Витрати не перекриті коштами фондів економічного стимулювання/Розділ ІІ пасиву-Позики не погашені у строк+Розділ ІІІ пасиву
Теоретично значення не менш ніж 0,7-0,8
3.Коефіцієнт абсолютної (строкової) ліквідності показує, на скільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашені швидко ліквідними коштами і цінними паперами.
Кл3=Каса+Поточний рахунок+Короткострокові вклади+Цінні папери/Розділ ІІІ пасиву
Теоритично значення не менш ніж 0,2-0,25
4.Коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань власним оборотним капіталом.
Кп3 = Власний оборотний капітал-Розділ ІІ активу+Розділ І активу/Розділ ІІІ пасиву
Показники фінансової стабільності
1. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів характеризує розмір залучених коштів на 1 грн. власних коштів
Кз = Розділ ІІ пасиву+Розділ ІІІ пасиву/Розділ І пасиву
Теоретично значення не менш ніж 1,0
2.Коефіцієнт фінансової незалежності свідчить про питому вагу власних коштів у загальній сумі заборгованості.
Кн = Розділ І пасиву/Розділ ІІ пасиву +Розділ ІІІ пасиву
Теоретично значення не менш 0,2
3.Коефіцієнт автономії свідчить про питому вагу коштів власних джерел у загальних джерелах
Ка = Розділ І пасиву/Підсумок пасиву балансу
Теоретично значення 0,5.
Показники фінансового стану
1. Коефіцієнт реально вартості основних і оборотних коштів показує питому вагу витрат у виробничому потенціалі
Кр = Розділ І активу-Знос основних засобів+Розділ ІІ активу/Підсумок пасиву балансу.
2. Коефіцієнт покриття інвестицій показує, яка частина активу фінансується за рахунок джерел – власних коштів і довгострокових кредитів
Кпі = Розділ І пасиву+Розділ ІІ пасиву/Підсумок активу балансу
Теоретично значення не менш ніж 0,85-0,90
3. Коефіцієнт інвестування виражає співвідношення між джерелами власних коштів і вкладенням підприємства в основні засобі та інші поза оборотні активи
Кінв. = Розділ І пасиву/Розділ І активу
4. Коефіцієнт покриття балансу показує, наскільки ліквідні кошти покривають короткострокові зобов’язання
Кп.б. = Роділ ІІ активу+Розділ ІІІ активу/Розділ ІІІ пасиву
Теоретично значення не менш ніж 1,0
5. Коефіцієнт ефективності використання власних коштів показує, скільки прибутку дає 1 грн. власних коштів.
Кев. = Балансовий прибуток/Розділ І пасиву
Теоретично значення не менш ніж 0,4
6. Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна показує строк окупності прибутком вкладених у майно коштів.
Кв.ф.р. = Балансовий прибуток/Підсумок активу балансу
7. Коефіцієнт незалежності
Кн = Джерела власних і прирівняних до них коштів/Актив балансу.
Теоретично значення не менш ніж 0,5
8. Коефіцієнт маневрування.
Км = Сума власних оборотних коштів/Сума джерел власних коштів.
0,4-0,6 перевищення показника характеризує можливість вільного використання коштів при зміні процесу виробництва.
9. Коефіцієнт заборгованості
Кз = Сума позикових коштів/Сума власних коштів
0,5-1,0 залежить від структури і швидкості обігу коштів. Прискорення оборотності коштів не впливає на фінансовий стан позичальника.
10. Коефіцієнт фінансової стабільності.
Кф.с. = Джерела власних і прирівняних до них коштів+Довгострокові позикові кошти/Сума активу балансу
0,5 – ризик мінімальний. Коефіцієнт показує питому вагу в загальній вартості майна всіх джерел коштів, які позичальник може використати у своїй поточний діяльності без втрат для кредиторів.
У комерційних угодах широко використовуються відсоткові обрахування. Якщо початкова база (сума) не змінюється, то такі відсотки називаються простими. У випадку, якщо початкова база (сума) змінюється, то такі відсотки називаються складними.
Основна форма нагромадження грошей за простими відсотками має такий вигляд:
S=Р(І+nІ),
де S – нагромаджена сума грошей;
Р – початкова сума кредиту і депозиту;
n – термін або протяжність періоду угоди;
І – відсоткова ставка.
У фінансовій практиці широко використовують механізм збільшення грошей, відомий як «процент за процент». При цьому відсотки додаються до початкової суми, і, відповідно, база для визначення нарощеної суми змінюється. Така практика широко використовується в середньострокових і довгострокових операціях.
Це складні відсотки. Механізм нарощування грошей за складними відсотками має такий вигляд:
S=Р(І+І)
де S – нагромаджена сума грошей;
Р – початкова сума вкладу;
і – відсоткова ставка.
На практиці в угодах і кредитних договорах фіксується річна ставка (1) і скільки періодів, нарахування відсотків у році (m).
За кожний період відсотки нараховуються за ставкою І:m, тобто річна ставка ділиться на кількість періодів у році.
У таких випадках річна ставка називається номінальною ставкою.
де N- загальна кількість періодів нарахування відсотків;
m – кількість періодів нарахування відсотків у році.
При повній кількості років (n)
N=mn
Особливістю фінансових розрахунків з простих відсотків є те, що ставка нараховується тільки з початкової суми депозиту або вкладу. В умовах ринку з метою підвищення зацікавленості клієнтів, залучення додаткових грошових коштів банки використовують реінвестування, тобто після нарахування відсотків додають суму до початкової суми і потім знову нараховують відсотки.
Якщо періоди нарахування і ставки відсотків однакові, то формула реінвестування має такий вигляд:
де m – кількість операцій реінвестування.
Враховується вексель, клієнт достроково придбає ліквідні кошти. Але за довгостроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду, на свою користь тобто вексель оплачується зі знижкою. Різниця між сумою, яку банку заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням, або дисконтом. Дисконт (від італ.) – знижка.
Сума дисконту, яка підлягає утриманню на користь банку, розраховується на основі облікової ставки врахування векселів.
Ця сума нараховується банком у дохід при купівлі векселя.
Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою.
С = К Т П:360 100
де С – сума дисконту;
К – термін векселя в днях від дня обліку до дня платежу;
Т – термін векселя в днях від дня обліку до дня платежу;
П – ставка врахування (дисконт)
Ціна векселя = К-С.
Особливу складність становить розрахунок платежів за лізингом. Найчастіше використовуються платежі з фіксованою загальною сумою, зо містять амортизаційні відрахування від вартості обладнання, яке орендується, плату за довгостроковий кредит, суму комісійної винагороди лізингодавцю і плату за надані додаткові послуги за лізинговою угодою.
Величина амортизаційних відрахувань визначається за формулою
Балансова вартість майна*Норма амортизаційних відрахувань*Період Лізингової угоди/100
Плата за користування довгостроковим кредитом визначається формулою