2. Проблема вивчення фразеологізмів

Проблема створення такої класифікації фразеологічних одиниць, яка б систематизувала та встановила відмінності між всіма типами фразеологізмів – найгостріша проблема сучасного мовознавства.

Дослідники фразеології, спираючись на ті чи інші ознаки фразеологічних одиниць, запропонували ряд класифікаційних схем, які стали широко використовуватися у лінгвістичній літературі. Залежно від того, який принцип, який підхід покладено в основу кожної з класифікацій (семантичний, стилістичний, структурній, граматичний, генетичний), розрізняють відповідні їх типи.

В українській мові фразеологізми дуже різноманітні і за семантикою, і за структурою. Одні фразеологізми нагадують словосполучення, інші – речення. Через те, що вони дуже різноманітні, постає потреба їх класифікувати.

Розглянемо найхарактерніші типи класифікацій фразеологічних одиниць, які існують у сучасному мовознавстві.

1. Семантична класифікація В. В. Виноградова, в основу якої покладено принцип нерозкладності семантики фразеологічних одиниць.

Фразеологічні зрощення – це тип абсолютно неподільних, не розкладних стійких словосполучень, цілісне значення яких невмотивоване, тобто не випливає із значень слів-компонентів, наприклад: Як пити дати (обов’язково), На руку ковінька (вигідно), Пекти раків (червоніти), Собаку з’їсти (набути досвіду), Ляси точити (вести пусту розмов розмову), Байдики бити (ледарювати), Березової каші всипати (побити), Скакати в гречку (порушувати шлюбну вірність), Ряст топтати (жити, ходити), Розбити горщик (глек) (посваритися), Кури не клюють (багато), як кіт наплакав (мало), Облизня піймати (зазнати поразки, невдачі), Замилювати очі (обдурювати), Перемивати (перетирати) кістки (судити когось, розносити плітки про когось), і т. ін.

Фразеологічні єдності – це теж стійкі словосполучення, семантично неподільні і цілісні за значенням. Однак у фразеологічних єдностях цілісне значення може бути вмотивованим, виникати як результат впливу лексичних значень слів-компонентів, наприклад: Ні пари з уст (мовчати), Вивести на чисту воду (викрити), Прикусити язика (замовкнути), тримати (держати) камінь за пазухою (таїти зло проти когось), Кров з молоком (здоровий, вродливий), Переливати з пустого в порожнє (вести безпредметні, беззмістовні розмови), Ні світ ні зоря (рано), П’ятами накивати (тікати), Молоти (чесати) язиком (вести пусту розмову), Танцювати під чиюсь дудку (виконувати чиїсь бажання, підкорятися комусь), Морський вовк (старий, досвідчений моряк), Без ножа різати Кого (ставити кого-небудь у скрутне становище), Сім п’ятниць на тиждень (про нестійку людину, що міняє свої погляди), Виносити сміття з хати (робити розголос про щось), Чужими руками жар загрібати (непорядно користуватися результатами чужої праці) та ін.

Фразеологічні сполучення – це такі стійкі мовні звороти, які не є “безумовними семантичними одиницями”, оскільки характеризуються певною самостійністю складових частин. Одне слово у фразеологічному сполученні є стрижневим, воно фразеологічно зумовлене й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують, допускають взаємну заміну чи підстановку, наприклад: Бере досада (зло, страх, жаль); взяти участь у чому-небудь, взяти до уваги, взяти в шори, взяти на глузи; порушити питання; порушити справу І т. п. Фразеологічні сполучення становлять тип фраз, створюваних реалізацією зв’язаних значень слів, наприклад: Справа честі, людина великого серця, скатертю дорога, розбити вщент, шкірити зуби, покласти голову, (не) спускати з очей, звільнити з роботи, храм науки, добитися перемоги, добрі наміри, закінчити вчасно, було не було, брати верх, впадати в око, точка зору, бути не в дусі, наша (їхня) взяла (бере), наш брат, не сходити з язика (з вуст), очей не показувати, очі залити І т. п.

Серед фразеологічних виразів М. М. Шанський розрізняє дві групи:

1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що становлять собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим відтворенням, виражають те чи інше судження: Людина — це звучить гордо;

2) фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичними ліпше певним частинам речення; вони є словесною формою того чи іншого поняття, так само, як і слова, виконують у мові номінативну функцію: Трудові успіхи, палії війни, вищий навчальний заклад Тощо.

У теоретичних дослідженнях з фразеології помітне місце посідають класифікації за граматичним принципом. Так, морфологічний підхід до фразеологічних явищ базується на співвіднесеності фразеологічних одиниць із певними частинами мови і передбачає визначення лексико-граматичної природи стрижневого слова. Наприклад, О. І. Молотков виділяє за цим принципом такі лексико-граматичні розряди фразеологічних одиниць:

1) іменні фразеологізми: Ахіллесова п’ята, авгієві стайні, стріляний горобець, китайський мур, нуль без палички, п’яте колесо до воза, золоті руки, мокра курка, казанська сирота, притча во язицех, лебедина пісня, валаамова ослиця, блакитна кров, крокодилячі сльози, відрізана скибка, сіль землі, птах високого польоту і т. д.;

2) дієслівні фразеологізми: ляси точити, намилити шию, відкинути копита, обвести навколо пальця кого, ребра полічити, гайки прикрутити кому, накласти руки на себе, співати лазаря, яму копати, кривити душею, виходити сухим із води, поминай як ввали, носитися як дурень із торбою, калачем не заманиш кого, підвести риску, очі на мокрому місці тримати, пройшов крізь огонь і воду (і мідні труби), пекти раки і т. д.;

3) ад’єктивні фразеологізми: кров з молоком, не ликом шитий, Ні риба ні м’ясо, під мухою, гострий на язик, собаку з’їв, тугий на Вухо, каші мало з’їв, не чистий на руку, зірок з неба не знімає, собі на умі, водою не розіллєш, два чоботи пара, одним миром мазані і Т. п.;

4) адвербіальні фразеологізми: по зав’язку, до лампочки, склавши руки, через пень колоду, на кожному кроці, за тридев’ять земель, куди Макар телят не ганяв, ні. світ ні зоря, курям на сміх, рукою подати;

5) вигукові фразеологізми: ну й ну, чорт візьми, хоч кулю в лоб, ради бога, слава богу, в добрий час І т. ін.