Василь КУК

Акт відновлення української держави 30 червня 1941 р. Державотворча діяльність оун

Київ — Львів 2004

Найбільша трагедія народу — це втрата своєї державної незалежності. Бездержавний народ присуджено до знищення. Тому боротьба за національне визволення, відновлення й будову власної незалежної держави — завжди священна. Відроджена, після трьохсотлітнього польсько-шляхетського поневолення, у результаті всенародного козацького повстання у 1648-1654 pp. під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького, Козацька держава, була наприкінці XVIII ст. остаточно знищена російською царською владою. Українські землі стали здобиччю Російської та Австро-Угорської імперій.

Реальна можливість визволитися з неволі і збудувати незалежну Українську Державу з'явилась щойно під час Першої світової війни у 1914-1918 pp. З поваленням царської влади в Росії, у листопаді 1917 р. була створена Українська Народна Республіка (УНР) зі столицею у Києві. А з розпадом Австро-Угорської імперії, у Львові 1 листопада 1918 р. проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). У січні 1919 р. дві республіки об'єднались у єдину незалежну державу — Українську Народну Республіку. Проти Української Держави, на завоювання її території, послали свої війська історичні вороги України — більшовицька Росія та Польща. Після кількох кровопролитних війн боротьба українського народу за державну незалежність у 1918-1920 pp. закінчилась трагічною поразкою. Україна знову стала здобиччю чужоземних окупантів: російських, польських, румунських, чеських, а з 1939 р. ще й мадярських і німецьких.

Український народ не змирився з утратою державної незалежності. Зразу же після воєнної поразки розгорнулась в Україні повстанська та підпільна бойова національно-визвольна боротьба. Перша спроба відновити державність постала під час нападу Німеччини на Чехословаччину. Тоді, у березні 1939 р. парламент Закарпаття проголосив державну незалежність Карпатської України й обрав Августина Волошина Президентом держави. Проти Карпатської України виступила Угорщина і її війська в березні 1939 р. окупували всю територію Карпатської України.

У вересні 1939 р. Німеччина й Росія напали на Польщу й поділили поміж себе її територію. Західноукраїнські землі совєтська Росія приєднала до своєї колоніальної провінції УРСР. Розбором Польщі загарбники не задовольнились. Нацистська Німеччина продовжувала завойовувати Європу і Північну Африку, а совєтська Росія у тому часі (1939 — червень 1941) окупувала Прибалтійські держави, Бессарабію, Буковину та почала завойовувати Фінляндію. Уже у вересні 1939 р. проти воєнного блоку німецько-російських агресорів і їхніх союзників сформувався воєнний блок держав, очолених Великою Британією та їхніми союзниками, до якого згодом увійшли також США. І так почалася Друга світова імперіалістична війна, що тривала майже шість років (вересень 1939 — травень 1945). Обидва блоки держав вороже ставились до відновлення незалежної української держави. Боронити свої національні права міг український народ лише в оперті на власні сили.

Війна все більше загострювалась, поширювалась, затягувалась у часі. Уже наприкінці 1940 р. все очевиднішим стає майбутній конфлікт між двома претендентами на завоювання світу. Національно-визвольна боротьба в Україні в 1939-1941 pp. проти російсько-більшовицьких поневолювачів дуже зміцніла й поширилась на ряд нових областей Придніпрянської України. Організатором і керівником визвольної боротьби була Організація Українських Націоналістів (ОУН) — єдина тоді політична сила в Україні, що продовжувала боротьбу за відновлення Української Держави, поєднуючи її з такою ж боротьбою усіх поневолених Москвою народів. «Боремося за визволення українського народу та всіх поневолених Москвою народів»1. Боротьба велась проти всіх загарбників України, але, головним чином, проти всіх видів російського імперіалізму.

Весною 1941 р. сумнівів щодо німецько-російської війни вже у найближчому часі не було. Тому Провід ОУН постановив використати воєнне становище й у разі, якщо на українських землях почнуться воєнні операції, підняти повстання і на звільнених від російських окупантів українських землях проголосити відновлення Української Держави. У такому напрямі ОУН організувала всю свою тодішню діяльність, як в Україні так поза її межами.