414. Які риси нової соціокультурної реальності недоречно застосовувати до ситуації в Україні:

А) відбувається певна втрата еталонних взірців культури, пошук нових культурних парадигм;

Б) зміна статусу, ролі й функцій національної культури, яка стає одним із визначальних чинників прогресу суспільства, його державності, формування національної ідентичності;

В) формування нових соціальних відносин, які породжують нові класи і верстви суспільства, нову психологію, мораль, людські взаємини, нові форми культурного буття;

Г) сучасна українська соціально-культурна реальність своєю серцевиною має визначеність, однорідність напрямків духовного життя як необхідну умову самодостатнього розвитку культури;

Д) експлуатація «новими українцями» наукового, економічного і культурного потенціалу суспільства при мінімальному внеску в культуру.

415. Яке з означень не стосується характеристики постмодернізму як соціокультурного феномену:

А) втрата «чистоти» стилю, еклектичність стилів і напрямків, прагнення до задоволення, атрактивності;

Б) «карнавалізація» життя, буфонада і театралізація, поєднання толерантності, плюралістичності, відкритості тощо;

В) синтез елітарної й масової культур, створення структурованої, ієрархізованої соціокультурної системи, деканонізація традиційних цінностей;

Г) заперечення однозначного взаємозв’язку причини і наслідку, а в підсумку – взагалі будь‑яких статичних зв’язків;

Д) зрівняння у правах реального, ідеального та ілюзорного, втрата ціннісних критеріїв, емоційності, цинізм, поверховість, естетична вторинність.

416. Оберіть риси, що не характерні для сучасного українського соціокультурного простору:

А) соціально-культурна структура українського суспільства стає більш різноманітною, підкреслюючи соціальну диференціацію суспільства;

Б) перехідність, межовість, невизначеність сучасного українського соціокультурного простору породжує втрату напрямку дій, змістовності, соціальної мети і завдання нації;

В) в українському суспільстві відбувається гармонійне функціонування соціальних підсистем (виробничої, політичної, культурно-освітньої тощо) та їх скоординованість;

Г) зняття з культури ідеологізаційного пресингу – «деідеологізація культури»;

Д) ліквідація командно-адміністративної вертикалі в управлінні системою культури.

417. Які з наведених характеристик не є притаманними постмодернізму як соціокультурному феномену:

А) гра смислами, навмисне уникання однозначності у висловлюваннях та визначеннях, гедонізм, естетизація потворного;

Б) відсутність цілісності текстуальних утворень, цитатність як метод художньої творчості;

В) розвінчання історії людства як соціального міфу, зневажливе ставлення до авторитетів;

Г) реалістичне ставлення до себе і світу, фрагментарність і принцип монтажу, форми пастішу (попурі, колаж);

Д) сумнів щодо адекватності зв’язків людини і зовнішнього світу, іронізм, пародійність.

418. Про які риси нової соціокультурної реальності ми можемо вести мову, як про такі, що не характерні для українського сьогодення:

А) зняття з культури ідеологізаційного пресингу, яке можна означити поняттям «деідеологізація культури»;

Б) утворення конкурентних державі культурологічних структур (фірми, малі підприємства, культурологічні центри, дирекції свят і фестивалів та інші), що відкриває нові шляхи вдосконалення культурної діяльності;

В) культурна трансформація, що триває в українському суспільстві, породжує цінності, засновані на патріотичних ціннісних взірцях та справжніх теоретичних засадах української національної ідеї;

Г) поява нових духовних потреб, пробуджених зростаючим інтересом до національної культури, а також потоком нових культурних цінностей;

Д) втілення принципів культурного плюралізму, множинності, багатоманітності форм культурного життя.

419. Поняття, що використовується як синонім «постсучасності» при дослідженні глобалізаційних та трансформаційних геополітичних процесів (соціальна сфера):

А) «after-модерн»;

Б) пост-пост-модернізм;

В) постмодернізм;

Г) постмодерн;

Д) «liquid modernity».

420. Які особливості творення нової соціокультурної реальності в Україні не є актуальними для українського сьогодення:

А) сучасне культурне життя характеризується новим співвідношенням професійної, самодіяльно-художньої, традиційно-народної та релігійної культури, тобто певною структурною мозаїчністю;

Б) активізація процесів розвитку альтернативних форм освіти (створення недержавної системи приватних навчальних закладів);

В) пріоритет у художньо-мистецькій сфері чинників новаційності, авангардності;

Г) звернення до глибинних національних коренів української культури, її всебічне вивчення та запровадження в сучасних умовах культурно-світоглядного вакууму;

Д) розгортання діяльності ініціативно створюваних добровільних товариств, об'єднань, асоціацій різного спрямування, які поступово закладають важливе підґрунтя громадянського суспільства.

421. Які характеристики не є репрезентантами постмодерністичних соціокультурних практик:

А) визнання альтернативності, мінливості, поліфонічності розвитку універсуму й відкритості людини як його унікальної і невід'ємної частини до постійних трансформацій;

Б) репродуктивність і тиражування, орієнтація на споживацьку естетику, запозичення принципів інформаційних технологій;

В) перевага світоглядних домінант гуманістичної парадигми;

Г) відмова від «центризмів», абсолютизація феномену гри;

Д) руйнування усталених ієрархій, принцип іронії, відсутність цілісності текстуальних утворень.

422. Які риси не є характерними для сучасного українського соціокультурного простору:

А) у художньо-мистецьких пошуках на перший план виходять критерії художності, естетичної досконалості, новаційності, авангардності, справжньої народності;

Б) зняття з культури ідеологізаційного пресингу – «деідеологізація культури»;

В) посилення впливу на культурне життя України її діаспори (українські західні освітні заклади, церковні організації, культурний обмін, спільні соціально-культурні проекти);

Г) зняття ієрархічного управління сферою культури, нівелювання командно-адміністративної вертикалі;

Д) поява нових суб'єктів культури, діяльність яких пов'язана з недержавними формами культурно-дозвіллєвої діяльності.

423. Соціокультурний феномен постмодернізму у своїй сутності не передбачає наявності наступної визначеності:

А) “недовіра стосовно метанаративів”, вихід з обігу “метанаративного механізму легітимації”;

Б) розмивання визначеності суб’єкт‑об’єктної опозиції в межах програми подолання традиції бінаризму;

В) ствердження цінностей досягнень доби Просвітництва: домінування раціоцентричної парадигми, розширення меж свободи діяльності Духу тощо;

Г) оформлення презумпції “смерті суб’єкта” у сучасній культурі;

Д) недовіра до теоретичних абстракцій і узагальнень, примат ірраціональної складової як у пізнанні, так і у бутті загалом.

424. Які особливості соціокультурних процесів не стосуються нової соціокультурної реальності в Україні:

А) формування нових соціальних відносин, які породжують нові класи і верстви суспільства, нову психологію, мораль, людські взаємини, нові форми культурного буття;

Б) формування соціокультурних критеріїв, що зумовлює чітку диференціацію сфер «культурне» і «некультурне»;

В) відбувається певна втрата еталонних взірців культури, пошук нових культурних парадигм;

Г) перехідність, межовість, невизначеність сучасного українського соціокультурного простору зумовлює розладнання функціонування соціальних підсистем (виробничої, політичної, культурно-освітньої тощо);

Д) зняття з культури ідеологізаційного пресингу, яке можна означити поняттям «деідеологізація культури».

Додаток 1. Зразок титульного листка

Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Філософський факультет Кафедра теорії та історії культури КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни „Історія української культури” Варіант Ф3 Виконала: студентка групи ФФП–11з Ференц Юлія № залікової книжки: 215603 Перевірила: доц. Фльорко Л. Я. Львів 2014

Додаток 2. Приклад плану (відповідно до варіанту Ф3)

23 Київська Русь як соціокультурна система.

103 Художні інновації українського футуризму (М.Семенюк, Д.Бурлюк) та кубофутуризму (О.Богомазов, О Екстер).

183 Андрущенко Т.І. «Постмодернізм як протиставлення».

202 Схеми національно-культурного відродження на основі праць М. Греха, Р. Шпорлюка, І. Лисяка-Рудницького

	Періодизація національно-культурного відродження
М. Грех
Р. Шпорлюк
І. Лисяк-Рудницький

401. Знаменитий модерний "Молодий театр" організували відомі діячі українського театрального мистецтва:

а) брати Тобілевичі (Михайло та Петро);

б) сестри Крушельницькі (Ганна та Соломія);

в) Лесь Курбас і Гнат Юра;

г) М.Садовський і П.Саксаганський;

д) М.Кропивницький і М.Старицький.

311. Хто з представників раннього гуманізму в українській культурі створив проект лицарської школи на Задніпров'ї, висунув ідею козацької держави у формі князівства з центром у Києві. Також з його ініціативи організовано друкарню у Фастові:

А) Григорій Чуй-Русин

Б) Лукаш з Нового Міста

В) Йосип Верещинський

Г) Станіслав Оріховський-Роксолян

Д) Іван Туробінський-Рутенець

220. Яким дефінітивним означенням не можна окреслити поняття «культура»:

а) «друга природа»;

б) моральні принципи та норми;

в) біологічне, природне існування людини;

г) міра «людського в людині»;

д) мова, вірування, естетичні смаки.