2.3. Написання змісту курсової роботи

Зміст містить назви розділів, підрозділів із зазначенням початкових сторінок. Назви розділів та підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, стилістично грамотними, пов’язаними з назвою роботи. У змісті повинні простежуватися завдання дослідження (додаток Б).

Всі поняття, які були зазначені у змісті, повинні саме в цьому вигляді використовуватися в тексті роботи. Наприклад, якщо дослідження передбачає проведення роботи з підлітками, що було зафіксовано у формулюванні теми та назвах розділів, то не слід використовувати поняття «діти підліткового віку» або «учні середніх класів».

Як правило, курсова робота складається з двох розділів. При формулюванні назви першого розділу необхідно зазначити, що він присвячений аналізу теоретичних основ дослідження (наприклад, «Аналіз проблеми корекції самооцінки підлітків у психолого-педагогічній літературі»). Звичайно, перший розділ має три підрозділи. Назви підрозділів повинні чітко відповідати їх змісту: формулювання першого підрозділу – основним поняттям дослідження (наприклад, «Поняття та різновиди самооцінки»), другого – віковим особливостям досліджуваних (наприклад, «Особливості формування самооцінки підлітків»), третього – формам та методам практичної діяльності, що були використані досвідченими фахівцями для розв’язання проблеми дослідження (наприклад, «Психологічний тренінг як засіб корекції самооцінки підлітків»).

При формулюванні назви другого розділу треба підкреслити, що в ньому надається опис процесу вивчення проблеми дослідження та її практичного розв’язання (наприклад, «Процес корекції неадекватної самооцінки підлітків засобами психологічного тренінгу»). Другий розділ має два або три підрозділи в залежності від змісту роботи. Назва першого підрозділу відображує проведення діагностичної роботи (наприклад, «Виявлення рівнів самооцінки підлітків»), другого – підбору методів практичного психолого-педагогічного або логопедичного впливу на досліджуваних (наприклад, «Особливості програми психологічного тренінгу щодо корекції неадекватної самооцінки підлітків»), третього – процесу та результатам формувального експерименту (наприклад, «Впровадження програми психологічного тренінгу щодо корекції неадекватної самооцінки підлітків та визначення її ефективності»).

На першому курсі курсова робота не передбачає проведення формувального експерименту, тому другий розділ має два підрозділи, перший з яких відображує проведення діагностичної роботи, а другий – надання методичних рекомендацій (додаток В).

2.4. Написання вступу

Вступ повинен бути компактним, розкривати сутність роботи. У вступі розкривається значення дослідження, в стислій формі визначається його сутність. Вступ містить такі змістовні компоненти:

• обґрунтування актуальності теми;

• об’єкт дослідження;

• предмет дослідження;

• мета;

• наукова гіпотеза;

• завдання;

• методи наукового дослідження.

Актуальність роботи має відповідати як сучасним потребам фахової галузі науки, так і перспективам її розвитку, практичним завданням. Для доведення актуальності курсової роботи, студент наводить прізвища вчених, що вже займалися вивченням даної проблеми, однак зазначає, що певний її аспект виявився поза їх увагою або недостатньо досліджений в сучасних умовах. Саме це і визначає вибір теми даного дослідження. Прізвища вчених, зазначені у вступі, обов’язково необхідно використовувати в тексті роботи з уточненням того, які теорії або форми роботи були ними розроблені.

Об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання та перелік використаних методів дослідження складають концепцію курсової роботи (додаток Г).

Об’єктом виступає проблема, що досліджується, тобто така частина об’єктивної реальності, що на цьому етапі стає предметом вивчення та практичного впливу дослідника.

Предмет – сторони, якості, відносини досліджуваного об’єкта, процес цілеспрямованого впливу на нього.

Приклад: об’єкт - соціальний статус підлітків в групі однолітків, предмет - процес корекції соціального статусу підлітків в групі однолітків засобами тренінгової роботи.

Мета відображує певний результат роботи, ціль, яку поставив перед собою дослідник. Приклад: «теоретичне обґрунтування проблеми корекції соціального статусу підлітків; розробка та впровадження програми психологічного тренінгу щодо корекції соціального статусу підлітків - «аутсайдерів» в групі однолітків».

Гіпотеза – це наукове передбачення положень, які будуть доведені у процесі дослідження. Гіпотезу слід формулювати таким чином, щоб її можна було експериментально перевірити. Приклад: якщо впровадити спеціальну тренінгову програму, то це може сприяти зниженню підліткової агресивності.

Завданнями дослідження, як правило, можуть бути такі:

1. проаналізувати психолого-педагогічну (логопедичну) літературу з теми дослідження;

2. виявити стан досліджуваного явища, рівень сформованості певного процесу або здібності;

3. розробити та обґрунтувати програму, систему заходів, необхідних умов, методів, методик для розв’язання поставленої мети;

4. впровадити розроблену програму або систему заходів і експериментально довести її ефективність.

Методи дослідження слід добирати адекватно предмету, меті і завданням дослідження. Метод включає певний комплекс прийомів, який використовують на різних етапах дослідження – теоретичному, експериментальному, для розв’язання конкретного завдання, щоб довести висунуте в гіпотезі передбачення чи спростувати його. Методи можуть бути теоретичними і емпіричними. До перших належать такі: аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, аналіз та узагальнення зібраної інформації, класифікація, синтез, ранжування, моделювання, порівняння результатів дослідження; до других – спостереження, анкетування, констатуючий та формувальний експерименти, методи математичної обробки зібраних даних. Спочатку наводяться теоретичні методи дослідження, а потім – практичні.

Концепція курсових робіт студентів першого курсу має певні відмінності у зв’язку з відсутністю формувального експерименту. Предметом такої роботи виступають певні особливості досліджуваного об’єкта (рівні, різновиди), а не процес впливу на нього. Мета та завдання передбачають теоретичне дослідження та діагностику певних процесів або явищ, а не їх вдосконалення (додаток Д).

Після зазначення методів треба вказати, з ким проводилося дослідження (кількість дітей, їх вік, клас або група, назва навчального закладу). Краще, щоб вік дітей був чітко визначений: не просто «старшокласники», а «учні 9-10 класів» або «учні 10-11 класів».

Закінчити вступ треба описом того, з яких частин та розділів складається робота, наприклад: «Робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи складає 48 сторінок, з яких основний текст - 35 сторінок».