2.3 Економічний ризик.

Зміни процентних ставок можуть впливати на компанію, викликаючи зміни в її економічному оточенні. Якщо конкурентами компанії є виробники, що залучають для своєї діяльності великі суми позикових коштів, то конкуренція може підсилитися у випадку зниження процентних ставок. Компанія, що робить інвестиційні товари чи товари, які оплачуються в кредит, може зштовхнутися з падінням попиту в результаті росту процентних ставок. Особливо це відноситься до компаній, що займається житловим будівництвом. Зміни процентних ставок, відбивши на ставці відсотка по виплаті іпотечних позичок, впливають на попит на послуги цих компаній. Зміни процентних ставок можуть викликати зміну обмінних курсів валют, коливання яких, у свою чергу, впливають на діяльність компаній.

У управлінні фінансовими ризиками компаній просліджується тенденція зосереджувати основну увагу на валютних, а не на процентних ризиках. Збитки по валютних операціях відображаються в річному звіті компанії, і тому вони в усіх на очах. Втрати ж від процентних ризиків розглядаються як випадковість і в звітах не відображаються. Проте, масштаби потенційних утрат внаслідок несприятливих змін процентних ставок можуть бути дуже значними для компанії з великою заборгованістю. Необхідність у управлінні процентними ризиками виникає по двох причинах: у силу рухливості процентних ставок і сформованої тенденції задовольняти значну частину потреби в коштах за рахунок коротко - і довгострокових позик, а не випуску акцій.

Щоб керувати процентними ризиками компанія повинна відслідковувати свою схильність ризикам. Процентний ризик можна знизити, одержуючи менше кредитів чи вкладаючи менше коштів в активи, що приносять процентний доход.

3. Кредитний ризик.

Кредитний ризик - це можливість виникнення збитків внаслідок несплати чи простроченої оплати клієнтом своїх фінансових зобов'язань. Іншими словами, кредитний ризик - це імовірність того, що партери-учасники контракту виявляться не в змозі виконати договірні зобов'язання, як у цілому, так і по окремих позиціях. Кредитний ризик варто диференціювати і розглядати в розрізі торгового і банківського кредиту. Торговий кредитний ризик для постачальника товарів чи при наданні послуг полягає в неможливості клієнта оплатити їх відповідно до договірних зобов'язань, а для клієнта - у неможливості постачальника надати їх. Сутність банківського кредитного ризику для банку полягає в тому, що клієнт зможе виявитися не в змозі виплатити позику, коли наступить термін платежу, чи відкласти виплату й у такий спосіб продовжить кредит на більш тривалий термін, чим це було погоджено в документах. Для клієнта ризик укладається в можливій відмові банку призупинити чи продовжити кредит.

Схильність кредитному ризику існує протягом усього періоду кредитування. При наданні торгового кредиту ризик виникає з моменту продажу і залишається до моменту одержання платежу по угоді. Однак, якщо товари випускаються чи проекти розробляються відповідно до технічних умов замовника, то кредитний ризик виникає раніш, як тільки постачальник починає витрачати гроші за контрактом. При банківському кредиті період схильності кредитному ризику приходиться на увесь час до настання терміну повернення кредиту.

Величиною кредитного ризику є сума, що може бути втрачена при несплаті чи простроченні виплати заборгованості. Максимальний потенційний збиток дорівнює повній сумі заборгованості у випадку її невиплати клієнтом. При торговому кредиті неплатіж по зобов'язаннях виливається в збиток, вимірюваний повною сумою заборгованості. Прострочена заборгованість по банківській позичці веде до збитку в розмірі основної суми неповерненого боргу плюс несплачені в термін відсотки.

В екстремальному випадку безнадійний борг клієнта може привести до ліквідації компанії-кредитора. Це може відбутися, коли непогашений кредит складає значну суму, а компанія розраховувала на одержання платежу для сплати власних боргів чи постачальникам банку. На відміну від безнадійних боргів прострочені платежі не приводять до прямих збитків. У цьому випадку виникають непрямі збитки, що являють собою витрати по відсотках через необхідність фінансувати дебіторів протягом більш тривалого часу, ніж необхідно; або втрату відсотків, які можна було б одержати, якби гроші були повернуті раніш і поміщені на депозит чи використані у виробництві.

Таким чином, метою управління кредитуванням є обмеження рівня кредитного ризику. При будь-якому заданому обсязі продажів чи позичок ризик можна обмежити, а можна створити системи визначення неприйнятного ризику по наданому кредиту. Коли кредит уже виданий, то можна відслідковувати стан клієнта і на ранніх етапах виявляти деякі ознаки погіршення його положення (наприклад, прострочені платежі). Також можна установити строгі процедури збору заборгованостей.

Рівень кредитного ризику зростає зі збільшенням суми позики і періоду його повернення Нівелювати вплив цього ризику на результати діяльності підприємства можна за допомогою обговорення контракту на попередньому етапі, аналізу можливих вигод і утрат від його висновку, визначення напрямків диверсифікованості ризику, виявлення клієнтів з високим ступенем ризику, а також подальший контроль за виданим кредитом.