Література.

1. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. – К.: КНЕУ. – 2001р.

2. Худолій Л.М. Теорія фінансів: - К.: 2003р.

3. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К: Центр навчальної літератури, 2004р.

4. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03. 2000р. № 1533 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2000. - №22.

5. Закон України „Про обов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. № 2240 – ІІІ //Урядовий кур’єр від 28.02.2001р. - № 38.

6. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000р.

Ключеві терміни: страхування, самострахування, колективні страхові фонди, страхувальник, застрахований, співстрахування, перестрахування, перестраховик, страхові платежі, страховий тариф, страхове відшкодування, страхова сума, страхове забезпечення, страховий збиток, страховий випадок, страхова подія, майнове страхування, особисте страхування, медичне страхування, страхування відповідальності, страхування ризиків, обов'язкове страхування, добровільне страхування, страховий ринок, страхове поле, страховий портфель.

? Контрольні запитання:

1. У чому економічна сутність страхування?

2. Які функції властиві страхуванню?

3. Хто є суб’єктами страхування?

4. Що включають страхові відносини?

5. Які існують галузі страхування, охарактеризуйте їх?

Розділ 9: Фінансовий ринок.

Тема 1: Сутність фінансового ринку.

Після вивчення цієї теми ви будете знати і розуміти:

План:

1. Визначення фінансового ринку і його елементи.

2. Суб'єкти фінансового ринку.

3. Кредитна система. Банківський кредит.

4. Ринок цінних паперів.

І Фінансовий ринок - це система грошових відносин, що виникають у процесі купівлі-продажу фінансових ресурсів.

В організаційному плані фінансовий ринок – це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.

Фінансові ресурси виступають у виді грошей і капіталів, що і є товаром.

За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяється на:

- кредитний ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах поверненості, строковості, платності і забезпеченості;

- ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об’єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів, емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;

- валютний ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують операції з нею;

- страховий ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових продуктів;

- ринок золота (та інших дорогоцінних металів: срібла, платини), на якому об’єктом купівлі-продажу виступають дорогоцінні метали;

- ринок фінансових послуг, який спрямований на мобілізацію й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання.

За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяється на: - ринок грошей (короткострокових боргових зобов'язань), на якому здійснюються операції з купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг усіх вищерозглянутих фінансових ринків з терміном обертання до одного року;

- ринок капіталів (інструменти, що відображають права власності і довгострокових боргових зобов'язань), на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг з терміном обертання більше одного року.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на:

- місцевий фінансовий ринок, представлений, в основному, операціями комерційних банків, страхових компаній, місцевими господарюючими суб’єктами і населенням;

- регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

- національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

- світовий фінансовий ринок як складову частину світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.

За швидкістю реалізації угод на фінансовому ринку розрізняють:

- ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок „спот”), на якому угоди здійснюються в короткотерміновий (як правило, до трьох днів) період часу;

- ринок з реалізацією угод в майбутньому (строкові ринки: форвардний, ф’ючерсний, опціонний і ринок свопів). Предметом обігу на цьому ринку є фондові, валютні і товарні деривативи (похідні цінні папери)

Обов'язковими атрибутами фінансового ринку є попит і пропозиція на фінансові ресурси різного виду.

Метою фінансового ринку є акумулювання та перерозподіл коштів для ефективного і швидкого їх розміщення у відповідних галузях економіки, на відповідних територіях, між суб'єктами різних країн.

Товар "гроші" на ринку має ціну - процент за користування короткотерміновим кредитом.

Ціною ресурсів на фондовому ринку (ринку капіталів) є:

- дивіденди;

- курсова різниця;

- проценти за довгостроковими позиками.

Ціни встановлюються на ринку на основі попиту і пропозиції.

ІІ Суб'єктами економічних відносин на фінансовому ринку виступають:

- підприємства;

- держава;

- фізичні особи;

- посередники: комерційні банки, інвестиційні компанії, фонди, довірчі товариства, фондова біржа.

Підприємства для їх нормальної роботи залучають кошти, яких не вистачає, на фінансовому ринку і продають тимчасово вільні кошти.

Держава використовує фінансовий ринок для формування дохідної частини бюджету, для покриття дефіциту бюджету, виступає також в ролі продавця фінансових ресурсів (продаж валюти, надання державних кредитів).

Фізичні особи частіше продають тимчасово вільні кошти, ніж позичають (хоч споживчий кредит існує).

Із посередників найважливіше місце на фінансовому ринку належить комерційним банкам, які здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян.

Інвестиційні компанії, фонди, трасти мобілізують кошти шляхом випуску власних цінних паперів – інвестиційних сертифікатів. Самостійно розміщують мобілізовані кошти, сертифікати їх можуть виставлятися на продаж на фондових біржах.

Інвестиційні фонди і трасти здійснюють тільки мобілізацію коштів. Розміщення їх проводять спеціальні компанії – інвестиційні керуючі. Діють тривалий період, є двох типів: відкриті і закриті (специфіка закритих у тому, що здійснюють разовий випуск сертифікатів і не погашають їх на вимогу власника).

Фондова біржа виступає центром торгівлі цінними паперами. Її функції:

- посередницька - біржа створює умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам, посередникам. Торгові угоди на біржі укладають брокери від імені клієнтів - емітентів, інвесторів, посередників. Доход брокера формується з комісійних від укладених угод. Дилери - учасники фінансового ринку, що купують цінні папери з метою перепродати у брокерів. Їх доход складається як різниця в цінах продажу і купівлі цінних паперів;

- індикативна - пов'язана із котируванням цінних паперів, тобто з оцінкою їх вартості, що випливає зі співвідношення попиту і пропозиції;

- регулятивна - проявляється через саму організацію процесу торгівлі цінними паперами: контроль за фінансовим станом емітентів, правила укладання і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб'єктів біржової торгівлі.

Від фондових бірж залежить фінансова стабільність країн.

Біржовий ринок обслуговує вторинний ринок (купівля-продаж непогашених заборгованостей).

Позабіржовий ринок здійснює первинне розміщення цінних паперів.

Угоди на ринку поділяються за строковістю виконання на:

- спотові (виконання протягом кількох днів);

- ф'ючерсні (виконуються в майбутньому за цінами, зафіксованими в даний момент).

ІІІ Кредитна система є основою грошового ринку (ринку короткострокових боргових зобов'язань).

Кредит є формою фінансових відносин, що відображає перерозподільні відносини щодо використання на поворотній платній основі тимчасово вільних фінансових ресурсів.

Комерційний кредит - це взаємовідносини купівлі-продажу між суб'єктами господарювання, що оформлюються з відстрочкою платежу борговим зобов'язанням - векселем. Вексель може переадресовуватись від однієї особи до іншої - індосаментом (написом на звороті), а відтак слугувати платіжним засобом.

Банківський кредит може надаватися банками I рівня (центральним) і II рівня (комерційними), а також квазібанками (лізингові, факторингові компанії, кредитні спілки і товариства, ломбарди, страхові, інвестиційні, фінансові компанії, пенсійні фонди). Являє собою форму взаємовідносин між позичальниками і спеціалізованими кредитними установами, сукупність яких становить кредитну систему. Забезпечує рух грошових потоків і функціонування грошового ринку та ринку грошей.

Як суб'єкт фінансового ринку Національний банк України здійснює основні функції:

- емісію грошей;

- кредитування комерційних банків;

- обслуговування уряду (організація касового використання бюджету і обслуговування державного боргу);

- ліцензування банківської діяльності.

Комерційні банки - найважливіший інститут банківської системи. Їх основні функції:

- акумулювання тимчасово вільних фінансових ресурсів;

- розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

- кредитування юридичних та фізичних осіб;

- посередницька функція в операціях з цінними паперами;

- довірчі операції.

Джерелом формування ресурсів комерційних банків виступають:

- власний капітал банку;

- цільові надходження;

- залучені кошти;

- поточні рахунки клієнтів;

- депозитні вклади і сертифікати;

- випущені облігації та векселі;

- кредити ЦБ та міжбанківські кредити.

Напрямками розміщення капіталу комерційного банку:

- кредитування юридичних і фізичних осіб;

- вкладення у цінні папери;

- валютний ділинг - операції банку по купівлі-продажу валют з метою отримання прибутку на різниці валютних курсів на різних ринках;

- факторинг - переуступка за певну плату підприємством банку своєї дебіторської заборгованості;

- резервування - пов'язане з тим, що тимчасова неплатоспроможність банку може паралізувати діяльність багатьох його клієнтів, що недопустимо.

ІV Паралельно із ринком позикового капіталу існує ринок цінних паперів.

Товаром на ринку цінних паперів виступає:

1. інструменти ринку;

2. акції;

3. облігації;

4. казначейські векселі;

5. депозитні та інвестиційні сертифікати;

6. комерційні папери;

7. похідні інструменти ринку.

Розрізняють ринок цінних паперів і похідних інструментів.

Ринок похідних інструментів за змістом не відображає самостійних фінансових ресурсів, а демонструє лише форми і методи торгівлі ними.

Акція - документ, що забезпечує право на частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Види акцій:

1. прості і привілейовані;

2. іменні і на пред'явника;

3. паперові та електронні;

4. номінальні і без номіналу;

5. платні і преміальні;

6. з вільним обігом та з обмеженим обігом.

Облігація - боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного паперу.

Види облігацій:

1. за емітентом: державні, місцеві, інституційні (фінансові компанії, акціонерні товариства);

2. за способом виплати доходу: процентні, дисконтні, конвертовані;

3. за термінами, на які випускаються: строкові, безстрокові, з правом дострокового погашення;

4. за умовами обігу: вільний, обмежений обіг;

5. за надійністю: забезпечені, незабезпечені.

Казначейський вексель - форма боргового зобов'язання держави на строк до одного року.

Депозитний сертифікат - форма боргового зобов'язання комерційного банку, перевага сертифікату над депозитним вкладом - висока ліквідність сертифікату.

Інвестиційний сертифікат - цінний папір, що випускається фінансовими посередниками для мобілізації коштів з тим, щоб у подальшому інвестувати їх в цінні папери.

Комерційні папери - боргове зобов'язання відомих компаній щодо залучення позикових коштів на більш дешевих умовах, ніж банківський кредит. Не мають забезпечення, випускаються на пред'явника, строком до 1 року, доходи - дисконтні.

Емітент - юридична особа чи уповноважений державою орган, який здійснює випуск цінних паперів в обіг.

Цінні папери: корпоративні (АТ), державні.

Інвестор - це юридична, фізична особа, іноді держава, яка, купуючи цінні папери певного емітента, інвестує кошти в його розвиток.

Сучасний ринок цінних паперів функціонує на теорії інвестиційного портфеля (мінімізації ризиків кожного інвестора і участі широкого кола емітентів).