Література.

1. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К: Центр навчальної літератури, 2004р.

2. Бюджетний кодекс України на 2003р.

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник. – К.: Атака, 2003р.

4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС, 2002р.

Ключеві терміни: місцеві фінанси, місцеві фінансові ресурси, місцеві бюджети, місцеві податки і збори, власні доходи, закріплені доходи, видатки місцевих бюджетів, бюджетні трансферти.

? Контрольні запитання:

1. В чому полягає сутність і призначення місцевих фінансів?

2. Яку роль відіграють місцеві бюджети у фінансовому забезпеченні розвитку територій?

3. Як класифікують доходи місцевих органів влади за джерелами надходжень та за економічною природою?

4. За рахунок яких джерел формуються доходи місцевих бюджетів?

5. Що відносять до власних і залучених коштів місцевих бюджетів?

6. Що таке фінансові ресурси органів місцевого самоврядування?

Розділ 8: Страхування і страховий ринок.

Тема 1: Сутність страхування та страхового ринку.

Після вивчення цієї теми ви будете знати і розуміти:

План:

1. Організація страхування та характеристика страхових потоків.

2. Класифікація галузей, видів і форм страхування.

3. Основні поняття в страховій справі.

І Страхування - це сукупність особливих замкнутих перерозподільчих відносин між суб'єктами з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного на відшкодування можливої шкоди, завданої юридичним і фізичним суб'єктам господарювання у зв'язку з наслідками страхових випадків.

Сутність страхування проявляється у його функціях:

1. ризикова (перерозподіл вартості у зв'язку з настанням страхових подій);

2. попереджувальна (використання частини страхового фонду на зменшення страхового ризику);

3. заощаджувальна (заощадження страхових сум);

4. контрольна (строго цільове формування і використання коштів).

В результаті стихійних лих, падіння ринкової кон’юнктури чи будь-яких інших непередбачуваних обставин фізичним та юридичним особам може бути завдано шкоди чи збитку.

Можливі два варіанти джерел відшкодування збитків:

1) Фінансові ресурси, що знаходяться в обігу підприємства чи фізичної особи (цей шлях занадто ризикований і пов'язаний із скороченням обсягів виробництва або повним припиненням його);

2) Спеціальні цільові ресурси - резервні страхові фонди (прогресивний варіант); може існувати у трьох формах: а) фонди самострахування (кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів, поширена у банківській сфері а також у сільському господарстві); б) централізоване страхове забезпечення (базується на державній відповідальності і відшкодуванні втрат за рахунок загальнодержавних коштів); в) колективні страхові фонди (базується на солідарної відповідальності учасників цих фондів).

Характерні риси страхової справи:

• Надійність (високі гарантії відшкодування збитків);

• Раціональність (ефективне використання тимчасових вільних коштів на фінансовому ринку).

Страхування - найбільш доцільна, економна, ефективна і раціональна форма створення страхових фондів.

Організація страхової справи засновується на виділенні:

1. суб'єктів страхування;

2. об'єктів страхування (форм страхових відносин).

Основними суб'єктами страхування виступають:

1. страховик;

2. страхувальник;

3. застрахований;

4. отримувач страхового відшкодування.

Страховик - юридична особа - страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії і бере на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду та виплат з нього відшкодувань. За предметом діяльності страхова компанія є фінансовим інститутом, а за методом фінансової діяльності - підприємницькою структурою, що працює на прибуток.

Страхувальник - юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди із страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.

Застрахований - юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування в разі настання страхового випадку.

Отримувач страхового відшкодування - суб'єкт, який отримує страхове відшкодування замість застрахованого.

Страхові відносини можуть бути представлені рухом грошових потоків (Рис. 1).

Рис. 1. Грошові потоки у страхуванні

Згідно зі схемою страхові відносини включають:

- страхові платежі;

- виплату страхового відшкодування;

- перестрахування;

- розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;

- отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.

ІІ Класифікація страхування відбувається по:

- галузям - здійснюється за об'єктами страхування;

- видам - деталізує об'єкти страхування;

- формам - вказують на правову основу страхування: обов'язкове чи добровільне;

Обов’язкове страхування зумовлене ризиками, пов’язаними з життям, втратою працездатності або з виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані однією особою.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Об'єктом страхування можуть бути майно, життя і здоров’я громадян, працездатність та працевлаштування, недоотриманий прибуток при здійсненні фінансових та господарських операцій тощо.

Галузі страхування:

1) Об'єктом майнового страхування виступає рухоме та нерухоме майно юридичних та фізичних осіб (будівлі, домашнє майно, транспортні засоби). Основною формою є добровільне страхування.

2) Об'єктами особового страхування виступають життя і здоров'я громадян та їхніх дітей чи страхування до якоїсь події (весілля). Цей вид страхування виконує дві функцій: страхову і нагромаджувальну.

3) Соціальне страхування пов'язане із страхуванням працездатності і працевлаштування на випадок втрати здоров'я чи роботи. Воно носить обов'язковий або добровільний характер.

4) У медичному страхуванні об'єктом виступає здоров'я громадян. Страхове відшкодування надається у формі оплати лікування. Страхувальниками можуть виступати держава, і підприємства, і організації, і окремі громадяни.

5) Страхування відповідальності передбачає виплату відшкодування за завдані збитки третім особам (відповідальність водіїв автотранспортних засобів і т.д.). Об'єктом страхування при цьому є утворення збитку.

6) При страхуванні ризику об'єктом страхування є недоотриманий прибуток при здійсненні підприємницької діяльності або окремих видів фінансових операцій (кредитних, біржових угод, втрат від коливання валютних курсів і т.д.).

Обов'язкова форма страхування поширюється, як правило, на пріоритетні об'єкти страхового захисту (соціальне страхування пасажирів).

ІІІ У страховій справі застосовується спеціальна страхова термінологія, що істотно полегшує відносини сторін.

Страховий ринок - сукупність страхових компаній і послуг, що надаються ними. Товаром на цьому ринку є страхова послуга, тобто конкретний вид страхування. Страхові послуги як товар мають ціну, що встановлюється на ринку як співвідношення попиту і пропозиції.

Страхове поле - максимальна кількість об'єктів у даній місцевості, які потенційно можна застрахувати (число суб'єктів-страхувальників або кількість об'єктів, що підлягають страхуванню).

Страховий портфель - фактичне число застрахованих осіб, об'єктів або чинних договорів страхування на даній території. Охоплення страхового поля - це процентне відношення страхового портфеля до страхового поля.

Страховий інтерес - поняття, що має подвійне значення:

1) економічна потреба у страхуванні;

2) страхова сума, в яку оцінюється нанесена шкода.

Страховий захист - це відносини з приводу відшкодування шкоди, завданої конкретним об'єктам (майну, урожаю, життєвому рівню населення).

Страхова відповідальність - обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування чи страхову суму за наслідки, що обумовлюються.

Перестрахування - система фінансових і договірних відносин, при яких страховик частину відповідальності по прийнятих зобов'язаннях перед страхувальником передає на погоджених умовах іншому страховикові.

Страхове свідчення (страховий поліс) - документ, що засвідчує факт страхування, який видається страхувальнику після сплати разового чи першого внеску.

Страхове забезпечення - відношення страхової суми (відшкодування) до вартості застрахованого майна.

Страховий тариф - плата з одиниці страхової суми або процентна ставка від сукупної страхової суми.

Страховий внесок, страховий платіж (страхова премія) - грошова оплата із сукупної страхової суми.

Термін страхування - період, на який застраховані об'єкти.

Страховий ризик - має два значення. По-перше, це ймовірність страхового випадку (основа для побудови страхових тарифів); по-друге, конкретні об'єкти страхування за їх страховою сумою і ступенем ймовірності завдання шкоди.

Страховий випадок - подія, що фактично відбулася і за наслідки якої повинна виплачуватися страхова сума.

Страховий акт - документ, оформлений в установленому порядку, що підтверджує факт страхового випадку.

Страхова шкода - вартість цілком знищеного або обезціненого майна за страховою оцінкою.

Страхове відшкодування - належна до виплати страхувальнику частина або повна сума шкоди (пенсії, лікарняні і т.д.).

Страхові агенти це, як правило, фізичні особи, які укладають угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика.

Генеральні агенти – це фізичні особи, уповноважені одним або кількома страховиками у тому чи іншому адміністративно-територіальному регіоні.

Страхові брокери, також виконуючи функції укладення угод, діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії.

Концерн – об’єднання підприємств, включаючи страхове товариство, що здійснюють сумісну діяльність.

Господарські асоціації – договірні об’єднання підприємств та страхові компанії, утворені для сумісного здійснення однієї чи кількох функцій.

Консорціум – тимчасові договірні об’єднання виробничих підприємств та страхових компаній для розв’язання конкретних завдань, реалізації великих цільових програм та проектів.