Література.

1. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. – К.: КНЕУ. – 2001р.

2. Худолій Л.М. Теорія фінансів: - К.: 2003р.

3. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К: Центр навчальної літератури, 2004р.

4. Бюджетний кодекс України на 2003р.

5. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник. – К.: Атака, 2003р.

6. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС, 2002р.

7. Єпіфанов А.О., Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник - К.: Наукова думка, 1999р.

Ключеві терміни: бюджетний процес, учасники бюджетного процесу, бюджетні повноваження, бюджетні засоби, бюджетне планування, балансовий метод, аналітичний метод, нормативний метод, метод прямого рахунку, складання проекту бюджету, казначейська система, банківська система, змішана система, бюджетні зобов'язання, індивідуальний кошторис, загальний кошторис, зведений кошторис.

? Контрольні запитання:

1. Що являє собою бюджетний процес і які стадії він включає?

2. Що є основою бюджетного процесу?

3. Яким чином забезпечується касове виконання бюджету?

4. Розкрити процедуру бюджетного планування.

5. У чому сутність балансового методу?

6. У чому сутність аналітичного методу?

Розділ 6: Податки та податкова система.

Тема 1: Сутність податкової системи. Після вивчення цієї теми ви будете знати і розуміти:

План:

1. Податки. Їх суть, функції і класифікація.

2. Види податків.

І Податкова система - важлива складова системи державних фінансів, хоча і не виділяється в їх окрему ланку. Вона відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб.

Податки - це обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Вони виникли одночасно з утворенням держави.

За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платником податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

У фінансовій термінології вживаються п'ять термінів, що відображають платежі державі: плата, відрахування, внески, податок і збір.

Плата - відповідає на запитання - "за що?". Наприклад, плата за воду, плата за заготівлю деревини тощо. Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси.

Відрахування і внески - відповідають на запитання "на що?", ”від чого?”. Наприклад, відрахування і внески в Пенсійний фонд і Фонд соціального страхування, фонд зайнятості населення. Передбачається цільове призначення платежів (на геологорозвідувальні роботи).

Податки - відповідають на запитання "для чого?". Вони встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави: управлінської, оборонної, соціальної та економічної.

Податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВВП на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру, що збираються за місцем події (наприклад, ринковий збір).

Основними функціями податків вважають фіскальну і регулювальну.

Фіскальна – розкриває податки як інструмент забезпечення надходжень грошових коштів до бюджету на принципах постійності, стабільності, рівномірності.

Фіскальна функція є основою у характеристиці сутності податків. Держава повинна отримувати не тільки достатньо податків, а й головне, надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними, а також рівномірно розподілятися за регіонами.

Фіскальна функція - примусове вилучення податків.

Регулювальна функція передбачає, що податок – це не тільки фіскальний інструмент, але й регулятор господарських процесів.

Елементи системи оподатковування.

Суб'єкт або платник податків - юридичні і фізичні особи, які відповідно до діючого законодавства зобов'язані платити податки і збори (обов'язкові платежі).

Об'єкт оподатковування вказує на те, що саме оподатковується. Це - доходи, прибуток, додана вартість, майно, використовувані природні ресурси, юридичні дії (наприклад: нотаріальні, передача прав власності на майно) та ін.

Одиниця оподатковування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподатковування (наприклад: грошова одиниця для прибуткового податку, одиниця виміру площі (га, м3) для земельного податку, одиниця виміру потужності двигуна (квт) для податку з власників транспортних засобів).

Джерело сплати податку – це дохід платника, з якого він сплачує податок; доходи отримані в різних формах (виручка від реалізації продукції, прибуток підприємства, заробітна плата та ін.). Іноді джерело може збігтися з об'єктом (наприклад: по податку на прибуток підприємства).

Податкова ставка - це величина податку в абсолютному (грошовому) або відносному (%) вираженні, яка встановлюється законодавчо на одиницю оподатковування.

Податкові ставки поділяються на тверді та процентні.

Тверді ставки встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподатковування в натуральній формі.

Бувають двох видів:

1. фіксовані - встановлені в конкретних сумах;

2. відносні - позначені щодо ймовірної величини (наприклад: у відсотках до мінімальної заробітної плати).

Процентні - встановлюються тільки до об'єктів оподатковування, що має грошове вираження.

Поділяються на три види:

1. пропорційні - це єдині ставки, що не залежать від розміру доходу, що оподатковується;

2. прогресивні - це такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об'єкта оподатковування;

3. регресивні - це такі ставки, розмір яких зменшується в міру зростання об'єкта оподатковування.

Податкова квота - установлена частка податку в доході платника в абсолютному та відносному вираженні; її величина характеризує припустимий рівень оподатковування. Якщо установити податкову квоту законодавчо, це буде означати встановлення граничної величини вилучення доходу платника. В Україні в даний час не застосовується.

Класифікація податків.

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподатковування, за економічним змістом об'єкта оподатковування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють, за способом стягнення.

За формою оподатковування всі податки поділяються на дві групи: прямі й непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку залежить від розмірів об'єкта оподатковування (прибутковий податок із громадян, податок на прибуток підприємств, майнові податки та податок на землю).

Непрямі податки - це податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Вони не утримуються прямо з доходів працівника, а сплачує їх підприємство (ПДВ, акцизи, мито).

За економічним змістом об'єкта оподатковування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно.

Податки на доходи – стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб (заробітна плата та інші доходи громадян або валовий доход підприємств).

Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні (непрямі податки).

Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні й окладні.

Розкладні - спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні - між платниками.

Окладні - установлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

ІІ Види податків.

Загальнодержавні податки установлюють вищі органи влади, до них відносяться: ПДВ, акцизи, податок на прибуток підприємств, прибутковий податок, мито, податок на землю, податок із власників транспортних засобів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, збір на геолого - розвідувальні роботи, збір на обов'язкове соціальне страхування та пенсійне страхування, збір у державний інноваційний фонд, збір у фонд Чорнобиля, плата за торговельний патент.

До місцевих податків відносять: податок на рекламу, комунальний податок.

До місцевих зборів: готельний збір, збір на видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір на право використовувати місцеву символіку, збір на право показу кіно і проведення телезйомок, збір на припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір із власників собак, збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що направляються за кордон.

В залежності від суб'єктів оподатковування розрізняють податки:

- стягнуті з юридичних осіб;

- стягнуті з фізичних осіб;

- змішані (з фізичних та юридичних осіб) - податок із власників транспортних засобів, митний збір, земельний податок та ін.

Науковий підхід до побудови раціональної системи оподатковування припускає:

По - перше – системність;

По - друге - встановлення основної бази цієї системи;

По - третє - формування правової бази, спрямованої на перетворення в життя основних податкових принципів, які є вихідними принципами - формування податкової системи, принцип оподатковування, принцип податкової політики.