21 Поняття про вологість повітря. Визначення вологості повітря

Вологість повітря — вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю

водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси, — є одним з

найважливіших параметрів атмосфери, що визначає погоду, а також те, наскільки комфортно

почуває себе людина в цей момент часу.

Є два способи кількісної оцінки вологості:

 Абсолютна вологість — маса водяної пари, що утримується в одиницях об'єму

повітря.

 Відносна вологість — відношення абсолютної вологості до її максимального значення

при даній температури. При 100% відносній вологості в повітрі може відбутися конденсація

водяних пар з утворенням туману, випаданням води. Температура, при якій це трапляється,

називається точкою роси.Оптимальна для людини вологість 40-60%23

22 Основні вимоги до вимірювання показників мікроклімату

Виміри показників мікроклімату повинні проводитися на початку, в середині і в кінці

холодного і теплого періоду року не менш 3 разів у зміну (на початку, в середині і в кінці).

При коливаннях показників мікроклімату, зв'язаних з технологічними й іншими причинами,

виміри необхідно проводити також при найбільших і найменших величинах термічних

навантажень на працюючих, що мають місце протягом робочої зміни.

Температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря вимірюють на висоті 1,0 м

від підлоги або робочої площадки при роботах, виконуваних сидячи, і на висоті 1,5 м - при

роботах, виконуваних стоячи. Виміри проводять як на постійних, так і на непостійних

робочих місцях при їхньому мінімальному і максимальному видаленні від джерел

локального тепловиділення, охолодження або вологовиділення (нагрітих агрегатів, вікон,

дверних прорізів, воріт, відкритих ванн і т.д.).

У приміщеннях з великою щільністю робочих місць, при відсутності джерел

локального тепловиділення, охолодження або вологовиділення, ділянки виміру температури,

відносної вологості і швидкості руху повітря розподіляються рівномірно по всьому

приміщенню .

Для визначення різниці температури повітря і швидкості його руху по висоті робочої

зони варто проводити вибіркові виміри на висоті 0,1; 1,0 і 1,7 м від підлоги або робочої

площадки відповідно до задач дослідження.

При наявності джерел променистого тепла інтенсивність теплового опромінення на

постійному і непостійному робочому місцях необхідно визначати в напрямку максимуму

теплового випромінювання від кожного з джерел, розташовуючи приймач приладу

перпендикулярно падаючому потокові на висоті 0,5; 1,0 і 1,5м від підлоги або робочої

площадки.

Інтенсивність теплового опромінення, обмірювана на кожнім з цих рівнів, повинна

відповідати нормативним вимогам.

Виміри температури поверхонь конструкції, що обгороджує, (стін, підлоги, стелі) або

пристроїв (екранів і т.п.), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або його

пристроїв, що обгороджують, варто робити в робочій зоні на постійному і непостійному

робочому місцях.

Температуру і відносну вологість повітря варто вимірювати аспіраційними

психрометрами. При відсутності в місцях виміру джерел променистого тепла температуру і

відносну вологість повітря можна вимірювати психрометрами типу ПБУ-1М, добовими і

тижневими термографами і гігрографами за умови порівняння їхніх показань з показаннями

аспіраційного психрометра.

Швидкість руху повітря вимірюють анемометрами ротаційної дії (крильчаті

анемометри). Малі величини швидкості руху повітря (менш 0,3 м/с), особливо при наявності

різнонаправлених потоків, вимірюють електроанемометрами, а також циліндричними і

кульовими кататермометрами і т.п.

Теплове опромінення, температуру поверхонь конструкцій, що обгороджують, (стін,

підлоги, стелі) або пристроїв (екранів і т.п.), зовнішніх поверхонь технологічного

устаткування або його пристроїв, що обгороджують, варто вимірювати приладами типу

актинометрів, болометрів, електротермометрів і т.п.24