19 Виробнича санітарія. Робоча зона, постійне робоче місце

Виробнича санітарія - система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та

засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівника.

Завданнями виробничої санітарії є:

- усунення із виробничої сфери шкідливих виробничих факторів, що несприятливо

впливають на здоров'я працюючих;

- розробка заходів щодо санітарно-технічної охорони праці, гігієни і здорового режиму

праці і відпочинку працюючих;

- проведення лікувально-профілактичних заходів для попередження професійних

захворювань;

- розробка нових і удосконалення засобів колективного індивідуального захисту, які

зменшують вплив шкідливих виробничих факторів на людину;

- розробка нормативно-технічної документації, у якій встановлюються вимоги виробничої

санітарії, спрямованої на поліпшення умов праці працюючих.

- Рішення цих завдань забезпечує створення здорових і безпечних умов праці, поліпшення

і збереження загального рівня здоров'я працюючих.

Робоча зона - простір висотою до 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на якому

знаходиться місце постійного або тимчасового перебування працівника.

Робоче місце - місце постійного або тимчасового перебування працівників в процесі

трудової діяльності.

Постійне робоче місце - місце, на якому працівник, знаходиться більшу частину (понад 50

% або більше 2 годин безперервно) свого робочого часу. Якщо при цьому робота

виконується в різних пунктах робочої зони, постійним місцем вважається уся робоча зона.

20 Метеорологічні параметри та їх вплив на організм людини

Мікроклімат (від грецького micros - малий) – це особливості клімату, властиві закритим

приміщенням, незначним ділянкам земної поверхні (ліс, долина, галявина і т. ін.).

Чинниками мікроклімату є поєднання температури, вологості і швидкості руху повітря.

Мікроклімат виробничих приміщень залежить від характеру технологічного процесу,

пори року, часу доби, кліматопогодних умов на ефективності засобів щодо його нормалізації.

В умовах виробництва переважають окремі елементи мікроклімату: висока або низька

температура чи вологість повітря, швидкий або повільний його рух, інтенсивна інфрачервона

радіація, або різноманітне їх поєднання .

Залежно від того, який компонент мікроклімату переважає виробництва бувають:

 переважно з конвекційним мікрокліматом;

 переважно з радіаційним мікрокліматом;

 з підвищеною вологістю, яка поєднується з високою або низькою температурою.

Температура повітря є одним з провідних чинників, що визначають мікроклімат

виробничого середовища.

Людина має здатність регулювати життєві процеси та фізіологічні функції навіть за

значних коливаннях температури повітря.

Теплообмінні процеси організму регулюються терморегуляційними центрами і корою

головного мозку. У шкірі людини розташовано 250000 холодових і 30000 теплових

терморецепторів від яких сигнали про зміну температури надходять у центри терморегуляції.

Терморегуляція – це процес забезпечення теплообміну між організмом і навколишнім

середовищем та збереження температури тіла на постійному рівні незалежно від

температури зовнішнього повітря.20

Стійкість температури тіла (36,6 С) зберігається у тих випадках, коли кількість тепла,

що утворюється в організмі й надходить до нього ззовні, відповідає кількості тепла, що

віддається людиною у навколишнє середовище.

Суб’єктивні тепло-відчуття людини підтримуються шляхом зрівноваження процесів

хімічної та фізичної терморегуляції.

Хімічна терморегуляція – це здатність організму змінювати інтенсивність обмінних

процесів при вживанні їжі, підвищеному обміні речовин і надходженні теплоти ззовні за

рахунок променевої енергії сонця, нагрітих предметів і т. ін.

Фізична терморегуляція допомагає людині зберігати постійну температуру за рахунок

конвекції, радіації та випаровування поту.

Втрата теплоти внаслідок потовиділення (25%) відбувається при переході води з рідкого

в пароподібний стан. Тепловіддача шляхом потовиділення є величиною, що завжди має знак

мінус, тобто людина віддає теплову енергію на випаровування поту. Випаровування поту

гальмує або зовсім припиняє подальше нагрівання тіла. Чим вища температура тим

інтенсивніше відбувається віддача тепла потом. При важкій фізичній праці буває таке

потіння, що піт не встигає випаровуватися і стікає краплинами. Такий стан є шкідливим для

організму, бо порушується водно-сольовий баланс, клітини обезводнюються збіднюються

втратою солей натрію, калію, кальцію, фосфору й ряду важливих для життя мікроелементів.

Втрата теплоти шляхом радіації (45%) відбувається за рахунок різниці температури тіла

людини й предметів, що її оточують. Тепловідчуття цим шляхом може мати позитивний

радіаційний баланс або від’ємний радіаційний баланс, коли людина віддає більше теплоти,

ніж отримує від навколишніх предметів.

Тепловіддача способом конвекції цілком залежить від різниці між температурою тіла й

повітря, а також від швидкості його руху. При великій рухомості і низькій температурі

повітря збільшується тепловіддача, що може призвести до переохолодження організму. При

високій температурі повітря та відповідному русі його буде забезпечуватися нормальний

тепловий стан організму. Однак подальше підвищення температури рухомого повітря

(>30 С) не призведе до збільшення тепловіддачі, а навпаки, потік гарячого повітря буде

нагрівати тіло і організм почне перегріватися.

Здатність організму зберігати рівновагу при температурних перепадах має свою межу і

визначає стан теплового балансу.

Тепловий баланс – це кількісне співвідношення виробленої організмом теплоти завдяки

хімічній терморегуляції і загубленої теплоти внаслідок фізичної терморегуляції.

Тепловий баланс організму може бути позитивним (перегрівання), від’ємним

(переохолодження) і нульовим, якщо надходження і витрата тепла збалансовані і воно не

накопичується.

Одна і таж температура повітря відчувається людиною по різному залежно від ступеня

його вологості.

Інтенсивна віддача тепла організмом залежить від відносної вологості повітря.

Відносна вологість повітря – це процентне насичення повітря водяними парами в

момент спостереження, який визначається відношенням абсолютної вологості до

максимальної.

Чим більший дефіцит вологості, тим сухіше повітря, а відтак воно більшу кількість

водяної пари може поглинути і тим інтенсивнішою буде віддача тепла шляхом

випаровування поту. Тому високу і низьку температуру середовища людина переносить

легше коли повітря сухе, а не вологе. Несприятливий вплив сухого повітря проявляється 21

тільки в разі крайнього ступеня сухості (менше 20%). На слизових оболонках виникають

тріщини, які легко інфікуються, що призводить до запальних процесів.

Отже, залежно від температурного режиму рух повітряних мас має свої позитивні та

від’ємні сторони. Велика рухомість повітря за низьких температур викликає неприємне

відчуття холоду. Недостатня рухомість повітря за високої температури створює важке

відчуття жари (спеки).

До метеопараметрів відносяться також барометричний тиск, який у професійній

діяльності буває, у вигляді двох основних форм: пониженого й підвищеного.

Виконання робіт на висоті понад 3000м без кисневого приладу може призвести до

виникнення гірської (висотної) хвороби, яка проявляється у вигляді запаморочення, нудоти,

носової кровотечі, що є наслідком кисневої нестачі та розвитку явища гіпоксії. На висоті