67 Захист від іонізуючих випромінювань

Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання

наступних принципів:

— використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом

переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопа;

— скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;

— віддалення робочого місця від джерела іонізуючого

випромінювання;

— екранування джерела іонізуючого випромінюванн.

Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинання або

послаблення іонізуючого випромінювання. Екранами можуть бути стінки контейнерів для

перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання

Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів, шаром скла

товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно

також захищатись і від бета- або гамма-випромінювання.72

З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою

атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з боку джерела

розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу

бета-частинок, а за ним — з великою масою.

З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються

матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам).

Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі

містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що

нейтронні потоки супроводжуються гамма-випромінюванням, слід використовувати

комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких_матеріалів (свинець-

поліетилен).

Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів,

роботизованих комплексів.

В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального

захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки,

засоби захисту органів дихання (респіратор „Лепесток"), комбінезони, пневмокостюми,

гумові чоботи.

Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за

рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.

Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів, принцип дії котрих

базується на наступних методах:

— іонізаційний (вимірювання ступеня іонізації середовища);

— сцинтиляційний (вимірювання інтенсивності світлових спалахів,

котрі виникають в речовинах, що люмінесціюють при проходженні через

них іоні: «чих випромінювань);

— фотографічний (вимірювання оптичної щільності почорніння

фотопластинки під дією випромінювання);

— калориметричні методи (вимірювання кількості тепла, що

виділяється в поглинальній речовині).

68 Електробезпека. Основні нормативні документи

Електробезпека — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що

забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму,

електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які спричинені дією

електричного струму є незначною і складає близько 1%, однак із загальної кількості

смертельних нещасних випадків частка електротравм вже складає 20—40% і займає одне з

перших місць. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі із

смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В,

що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює

на виробництві. Випадки електротравматизму, під час експлуатації електроустановок

напругою понад 1000 В нечасті, що обумовлено незначним поширенням таких

електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом.

Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове доторкання

до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних

ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних

світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних 73

пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під

напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування, технічної

експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін.

Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам на

виробництві, становить значну потенційну небезпеку ще й тому, що органи чуття людини не

здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. В зв'язку з цим захисна реакція

організму проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної напруги.

Проходячи через організм людини електричний струм справляє на нього термічну,

електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється опіками окремих ділянок тіла, нагріванням

кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм, що

призводить до виникнення в них функціональних розладів.

Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших органічних

рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму проявляється ушкодженнями (розриви, розшарування тощо)

різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту.

Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин

та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке

збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності

органів дихання та кровообігу.

Подразнення тканин організму внаслідок дії електричного струму може бути прямим,

коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (через центральну

нервову систему), коли тканини не знаходяться на шляху проходження струму.

На кожному підприємстві повинна зберігатись технічна документація, у відповідності

з якою електроустановки підприємства були допущені до експлуатації. До її складу

відносяться:

- акти приймання окритих робіт;

- генеральний план ділянки, на який нанесені споруди та підземні електротехнічні

комунікації;

- затверджена проектна документація з усіма наступними змінами;

- акти випробувань та налагодження устаткування;

- акт приймання електроустановок до експлуатації;

- виконавчі робочі схеми первинних та вторинних елект-ричних сполучень;

- технічні паспорти основного устаткування;

- інструкції з обслуговування електроустановок, а також посадові інструкції щодо кожного

робочого місця та інструкції з охорони праці.

По кожному цеху або самостійній виробничій дільниці необхідно мати:

- паспортні карти або журнали з переліком електроус-таткування і засобів захисту та

наведенням їх технічних даних, а також інвентарних номерів;

- креслення електроустаткування, електроустановок і споруд, комплекти креслень запасних

частин, виконавчі креслення повітряних кабельних трас та кабельні журнали;

- креслення підземних кабельних трас та заземлюючих пристроїв з прив’язками до будівель

та стаціонарних споруд, а також наведенням місць встановлення з’єднувальних муфт та

перетинів з іншими комунікаціями;

- загальні схеми електропостачання, складені по підприємству в цілому та по окремих цехах

та дільницях;

- комплект експлуатаційних інструкцій з обслуговування електроустановок цеху, дільниці, 74

комплект посадових інструкцій по кожному робочому місцю та інструкцій з охорони праці.

Перелік таких інструкцій затверджує власник підприємства.

Всі зміни в електроустановках, що вносяться під час екслуатації, повинні

відображатись у схемах та кресленнях негайно за підписом особи, що відповідає за

електрогосподарство, з наведенням її посади та дати внесення змін.

На підстанціях, РУ або в приміщеннях, що відведені для персоналу, який обслуговує

електроустановки, має знаходитись така оперативна документація:

- оперативна схема або схема-макет;

- оперативний журнал;

- бланки наряд-допусків на виконання робіт на електро-установках;

- бланки переключень;

- журнал дефектів та несправностей на електроустаткуванні;

- відомості показань контрольно-вимірювальних приладів та електролічильників;

- журнал перевірки знань персоналу;

- журнал обліку виробничого інструктажу;

- списки осіб, які мають право одноосібно оглядати елек-троустановки і віддавати оперативні

розпорядження, та інших відповідальних чергових вищої енергозабезпечуючої організації.

Оперативну документацію періодично (у встановлені на підприємстві терміни, але не

рідше одного разу на місяць) повинен переглядати вищий електротехнічний або

адміністративно-технічний персонал, зобов’язаний вживати заходів до усунення дефектів та

порушень в роботі електроустаткування.