42 Нормування штучного освітлення

Нормами встановлюються мінімально допустимі величини освітленості виробничих та

допоміжних приміщень, житлових та громадських будівель, територій виробничих

підприємств, відкритих просторів та залізничних шляхів. Мінімальна освітленість

встановлюється залежно від характеру зорової роботи за найменшим розміром об'єкта

розрізнення, контрастом об'єкта з фоном і характеристикою фону. Враховується система

робочого освітлення (загальне або комбіноване) та джерела світла (лампи розжарювання або

газорозрядні).

Згідно з нормами всі роботи в залежності від розміру об'єкта розрізнення поділяються на 8

розрядів, більшість з яких ділиться на 4 підрозряди (а, б, в, г) за характером фону р та

величиною контрасту об'єкта з фоном К (табл. 12.4 і 12.5).

На промислових підприємствах робоче освітлення більшості виробничих приміщень

відповідає III...VIII розрядам зорових робіт. Приміщення в основному обладнуються

системами комбінованого освітлення. На поточних лініях воно локалізоване.

Крім робочого освітлення, нормами передбачається встановлення аварійного, евакуаційного

та охоронного освітлення.

Аварійне освітлення призначається для продовження робіт там, де у випадку відсутності

робочого освітлення може порушуватися технологія, виникнути небезпека вибуху, пожежі,

отруєння людей, наприклад, компресорні, котельні, пічні відділення тощо. Найменша

освітленість робочих поверхонь при цьому повинна становити 5% від робочого освітлення,

але не менше 2 л к у приміщенні! Д лк на території підприємства.

Евакуаційне освітлення передбачають для безпечної евакуації людей із приміщень у

місцях, небезпечних для проходу, сходових клітках, а також на шляху евакуації людей із

приміщення або території. Це освітлення повинно забезпечувати освітленість 0,5 лк на

підлозі або східцях і 0,2 лк на землі. Для цього застосовуються світильники аварійного

освітлення. Охоронне освітлення передбачають уздовж території в нічний час, або чергове в

приміщенні. Для цього виділяють частину світильників робочого або аварійного освітлення,

які забезпечують освітленість на рівні землі або підлоги не менше 0,5 лк.

43 Методи розрахунку штучного освітленн

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи:

світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності.

Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення

горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і

відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Фл визначають за формулою

де Е - нормована освітленість, лк; 5 - площа освітлюваного приміщення, ма; ки -

коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння

ламп (/га = 1,3-1,8); 2 - коефіцієнт нерівномірності освітлення (2 = 1,1-1,15); N - кількість

світильників; п - кількість ламп у світильнику; п - коефіцієнт використання світлового

потоку.41

Коефіцієнт г) визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника

приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і знаходять за

формулою

де а і Ь - довжина і ширина приміщення, м; Лр - висота світильника над робочою

поверхнею, м.

Порахувавши світловий потік лампи Фл, за таблицею обирають найближчу стандартну

лампу і визначають електричну потужність усієї освітлювальної установки.

Точковий метод

Призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також

освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладено рівняння

де /а- сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд; а - кут

падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної

поверхні; г - відстань від світильника до заданої точки.

Для практичного використання в формулу підставляють коефіцієнт запасу пя та значення г

= йр/соза (рис. 2.23). Тоді

Величини сили світла / наводяться в світлотехнічних довідниках.

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому

його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити

потужність кожного світильника (лампи) Р (Вт) для створення в приміщенні нормованої

освітленості

де р - питома потужність, Вт/м2 (приймається за довідниками для приміщень даної галузі);

s - площа приміщення, м2; N - кількість світильників у приміщенні.