Тема: Урок як основна форма співпраці вчителя та учнів у процесі навчання

Репродуктивний рівень:

Уро́к — навчальне заняття; певний проміжок часу, відведений для заняття групою учнів постійного складу з окремого предмета за сталим розкладом.

Зміст освіти - це гуманістично орієнтована і педагогічно адаптована система знань, способів діяльності, досвіду творчої діяльності і досвіду ставлень до світу.

Дида́ктика — один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань; визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи й організаційні форми навчання, вплив навчального процесу на особу.

Форма організації навчання - зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя й учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Методи навчання — це упорядковані способи діяльності вчителя й учнів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань.

Підру́чник — книга, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання.

Навча́льна програ́ма дисципліни визначає її місце і значення у процесі формування фахівця, її загальний зміст, знання та уміння, які набуває студент у результаті вивчення дисципліни.

Навча́льний план — основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу.

Навчальний посібник — видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу, офіційно затверджений як такий.

Контрольні відповіді

1. Урок — така форма організації навчання, при якій навчальні заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу (45, 35 хвилин) і відповідно до розкладу.

В основі уроку та інших форм навчання лежать індивідуальна і колективна (парна, групова і масова) форми роботи учнів. При індивідуальній формі навчання учень виконує завдання самостійно, наприклад, працює з книгою, і ця форма навчання часто відіграє вирішальну роль у формуванні особистості учня. Колективна форма навчання буває двох видів: фронтальна і бригадна: навчання може проходити в малих групах (5-6 чоловік), динамічних парах або парах змінного складу [кожен учень по черзі працює з усіма іншими учнями класу або групи під загальним керівництвом учителя, тобто працює поперемінно то як учитель, то як учень). При цьому всі навчають кожного, а кожен — усіх; учень при цьому багато разів викладає тему, правило, теорему, він активний, глибоко засвоює матеріал. Для цього потрібно озброїти учнів прийомами навчання, виробити у них майстерність, творчий підхід. Навчання в динамічних парах широко застосовується при вивченні іноземних мов.

У сучасній школі широко застосовуються колективні заняття з використанням підручників, хрестоматій, наукових статей, довідників. Старшокласники опрацьовують матеріал спочатку з однієї теми, потім з іншої і т. д., при цьому вони співпрацюють, обмінюються інформацією з іншими. Матеріал засвоюється на уроці, тому домашнє завдання відпадає. Учень готується, щоб учити інших, це розвиває почуття відповідальності, самостійність, колективізм. Право виступити перед класом учень одержує лише після багаторазової перевірки, тобто його потрібно заслужити. Керівна роль учителя зростає, бо йому потрібно спланувати урок, діяльність усього колективу класу, раціонально розподілити теми між учнями, керувати діяльністю кожної пари учнів, організовувати індивідуальну роботу з кожним учнем.

2. Як зазначено у "Педагогічній енциклопедії"(т.4, 389), урок ха­рактеризується низкою необхідних рис, які не залежать ні від особливостей учителя і класу, ні від навчально-матеріальної бази шко­ли. До них належать: єдність навчальної і виховної функцій; стиму­лювання пізнавальної активності учнів; розвиток пізнавальної самостійності. Урок є органічним цілим, з єдиною дидактичною метою, якій підпорядковані всі без винятку елементи уроку; кожна ча­стина уроку і урок у цілому повинні бути побудовані з урахуванням закономірностей засвоєння, які визначають організацію процесу навчання .

Отже, урок — це організаційна форма навчання, яка забезпечує навчання, виховання і розвиток постійного складу учнів упродовж виз­наченого проміжку часу на основі вивчення конкретної і однакової для всіх теми.

Звичайний урок як цілісна закінчена система також складається з елементів. Проте урок важливо розглядати удвох площинах: практичній та теоретичній. У практичній площині елемен­тами уроку є: організація роботи учнів (організаційна частина), перевірка виконаного домашнього завдання, мотивація навчання, актуалі­зація опорних знань, організація вивчення нового матеріалу, закріп­лення й осмислення знань, організація домашнього завдання. Ці елементи між собою взаємозв’язані й утворюють міцну структуру, яка зберігається інваріантною для більшості уроків.

3. Сучасна дидактика в цілому зберігає розроблену К.Д. Ушинським класифікацію уроків, але дещо її уточнює. Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:

1) комбіновані (змішані);

2) уроки засвоєння нових знань;

3) уроки засвоєння навичок і умінь;

4) уроки застосування знань, навичок і умінь;

5) уроки узагальнення і систематизації знань;

6) уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і

умінь (В.О. Онищук, М.А Сорокін, М.І. Махмутов та ін.).

Вищеназвані типи уроків входять до системи, створеної на основі дидактичної (навчальної) мети занять. Класифікація уроків за основною дидактичною метою є найзручнішою для вчителя. Складаючи календарний або тематичний план занять, учитель розподіляє уроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони, теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такі заняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо ж передбачається формування в учнів навичок, то такі заняття належать до уроків засвоєння вмінь і навичок. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться уроки узагальнення і систематизації знань.

Під поняттям «структура уроку» розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними.

Характер елементів структури визначається тими завданнями, які постійно слід вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш раціональним шляхом досягти тих чи інших дидактичних завдань. Характер і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей того навчального процесу, який реалізується на уроках певного типу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань відрізняється від логіки засвоєння умінь і навичок, а тому й відрізнятиметься структура уроків відповідних типів. У зв'язку з цим кожний тип уроку має власну структуру.

У структурі кожного типу уроку є внутрішня структура кожного етапу (мікроструктура). Вона визначається найдоцільнішим добором методів, прийомів і засобів навчання, необхідних для вирішення поставлених навчальних завдань. Наприклад, етап сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися на основі лекцій вчителя, проблемного викладу, евристичної бесіди, демонстрування кінофільму, самостійної роботи з підручником, таблиць тощо. Етап осмислення знань — за допомогою ширшої мисленнєвої діяльності учнів: аналізу вивчених матеріалів або здобутих фактів, порівняння, узагальнення, розкриття логічно-наслідкових зв'язків, формування висновків, виконання проблемних завдань тощо.

Сьогодні вчитель вільно вибирає структуру уроку. Йому не обов'язково дотримуватися формального поєднання і послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності. Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих чи інших типів і структур уроку пропонується оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків.

4. У вітчизняній педагогічній науці прийнято вважати, що найзручнішою є класифікація типів уроку, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (Б.Єсипов, М.Махмутов, В.Онищук).

Структура уроку (або його побудова) - цілісна система певним чином поєднаних і організаційно впорядкованих та узгоджених між собою дій учителя й учнів, спрямованих на розв'язання завдань уроку.

5. Комбінований (змішаний) урок має класичну чотириетапну структуру, яка бере свій початок від Я.А. Коменського і И.Ф. Гербарта. Вона спирається на формальні ступені (рівні) навчання: підготовку до засвоєння нових знань; засвоєння нових знань, умінь; їх закріплення і систематизацію; застосування на практиці. Етапи комбінованого уроку визначаються так:

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.

2. Перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок і вмінь.

3. Відтворення і корекція опорних знань учнів.

4. Сприймання і осмислення, узагальнення і систематизація учнями нових знань.

5. Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.

Частково-пошуковий рівень:

1. Урок 6. ЧИСЛО І ЦИФРА 1. ПОНЯТТЯ «ОДИН — БАГАТО», «ПЕРШИЙ». НАПИСАННЯ ЦИФРИ 1

Мета: ознайомити учнів з числом і цифрою 1, з поняттями «один — багато», «перший»; учити писати цифру 1; зіставляти цифру і число; формувати навички усної лічби; виховувати старанність.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Весела лічба

Мама булочки спекла,

По одній всім роздала:

Галі, Наді і Юркові,

І пухнастому котові,

Дідусеві і бабусі,

І малесенькій Катрусі.

Доки котик позіхав —

Песик булочку украв.

— Скільки булочок роздала матуся?

2. Гра «Ланцюжок»

Учитель починає, учні поодинці продовжують лічбу «ланцюжком».

Лічба від 1 до 4; від 5 до 9; від 3 до 10.

3. Лічба предметів. Гра «Чарівні фігурки»

— Викладіть у 1-му ряду — 5 квадратиків, а в 2-му — 4 кружечки.

— Чого більше — квадратиків чи кружечків?

— Що треба зробити, щоб їх стало порівну?

— Покажіть четвертий квадрат, рахуючи справа наліво.

— Покажіть перший кружечок ліворуч.

III. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НОВИМ МАТЕРІАЛОМ

1. Бесіда

— Поміркуємо: один зошит, один олівець, одна квітка, одне яблуко. Це багато чи мало? Напевно, це мало.

— А зараз прислухайтесь до слів: один, самотній, один-однісінький на всьому білому світі.

Це людина, у якої немає близьких: ані батьків, ані братів, ані сестер.

Як живеться самотній людині? Так, важко і страшно. Отже, один — означає мало.

А зараз подивимося на це число з іншого боку. Хто для нас найдорожчий? Це наша мама. І у кожного вона тільки одна. Ми з вами живемо на планеті Земля — і це наш єдиний будинок, і у кожного з нас одна Батьківщина — місце, де ми народилися.

— А зараз подивіться на небо. Що ви там бачите?

— Правильно, Сонце, яке зігріває нас своїми ніжними променями, небо, яке манить глибиною своєї синяви. І Сонце у нас одне, і небо — теж.

Отже, одна у людини мама, одна Земля, на якій живемо, одне Сонце, одна Батьківщина.

А що для нас означають ці слова? А означають вони дуже багато.

2. Робота за підручником (с. 12)

Завдання 1

1) Скільки козенят ? Скільки кульок?

— Що ще на малюнку одне?

— Цифрою 1 позначають число один.

2) Ознайомлення з друкованою і рукописною цифрою 1.

— На що вона схожа? (Стріла, олівець, цвях)

Ось один, чи одиниця,—

І тонка, й пряма, як спиця.

Завдання 2

— Що означає цифра 1 на малюнку?

— Скільки одиниць?

Завдання 3

— Що ви бачите на малюнку?

— Хто один? Кого багато? Скільки елементів у множині рибок в акваріумі? У множині ластівок на дроті?

— Розгляньте малюнок потяга. Скільки в ньому вагонів? Як ви вважаєте, чому? Хто перший пасажир?

3. Робота в зошиті. Написання цифри 1

1) Пояснення вчителя.

— Цифра 1 складається з двох елементів — паличок, одна з яких коротша за іншу. Спочатку пишуть маленьку паличку. Починають писати її трохи вище за центр клітини і ведуть до верхнього правого кута клітини. Потім пишуть основну похилу паличку від верхнього правого кута до середини нижньої сторони клітини.

2) Імітація написання цифри 1 у повітрі.

«I-раз, і-два, i-три». «І» — підняти руку, «раз» — руку опустити.

3) Написання цифри 1 у зошиті.

Фізкультхвилинка

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

V. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Читання й обговорення вірша

В кенгуру сумує син,

Бо у мами він один.

Сумно місяць поглядає —

В нього братика немає.

А у сонця є сестрички —

І щасливе в нього личко:

Ясні зірочки малі

Веселять його вгорі.

2. Підготовка вчителя до уроку складається з двох органічно пов'язаних між собою етапів: планування системи уроків з теми і конкретизації цього планування стосовно кожного уроку, осмислення і складання планів окремих уроків.

Тематичне планування призначене для визначення оптимальних шляхів реалізації освітньої, розвиваючої і виховної функцій навчально-виховного процесу в системі уроків і позаурочних занять з даної теми або розділу навчальної програми. До цієї системи, в залежності від основної дидактичної мети, можуть ввійти як уроки різних типів і видів, так і інші форми організації позакласної та позаурочної роботи учнів.

Успіх тематичного планування залежить від того, наскільки чітко учитель уявляє собі, що повинні учні міцно засвоїти, з чим познайомитися, що вміти, знати і т.д. Тому тематичне планування розпочинається з ретельного вивчення вчителем навчальної програми з предмету, освітніх стандартів, визначення основних виховних і розвивальних завдань у межах навчального предмету в цілому і з даної теми, зокрема. Тільки в результаті такої попередньої роботи можна зрозуміти значення кожного "народжуваного" в тематичному плані уроку. Інакше, замість системи взаємопов'язаних уроків отримаємо випадковий "набір" уроків.

Науково обґрунтовану схему тематичного планування запропонував відомий російський дидакт М.І.Махмутов, яка має такий вигляд [286,147].

Схема тематичного планування

1. Назва теми:

1) мета (загальна дидактична) уроку або системи уроків;

2) тип уроку (уроків);

3) спільні методи навчання (репродуктивні або продуктивні);

4) обладнання і основні джерела інформації;

5) види контрольних робіт на основі системи уроків.

2. Актуалізація:

1) опорні знання (поняття і факти) і способи дії;

2) типи самостійних робіт.

3. Формування нових понять і способів дії:

1) нові поняття і способи дії;

2) головні і другорядні проблеми та типи самостійних робіт.

4. Застосування (формування умінь та навичок):

1) типи самостійних робіт;

2) між-предметні зв'язки.

5. Домашнє завдання:

1) повторення (обсяг навчального матеріалу);

2) типи самостійних робіт.

Основою тематичного планування в даній схемі слугує дидактична структура уроку, компоненти якої містять елементи знань (понять) і способів дій, типи самостійних робіт, тобто зміст і способи навчання.

Розпочинаючи планування системи уроків з чергової теми, вчитель повинен чітко уявити якими опорними знаннями, уміннями і навичками уже володіють учні, які види наступних зв'язків (предметних, міжпредметних) можуть і повинні на їх основі актуалізуватися. Тільки після цього можна розробляти конкретні програми роботи учнів з даної теми.

В цих програмах учитель чітко визначає якими основними знаннями, уміннями і навичками повинен оволодіти учень при вивченні матеріалу з даної теми. В програмі перелічуються основні поняття і закономірності, які вводяться в даній темі; найважливіші відомості про навчальні явища, процеси, події і т.д.; характеризуються типи задач, які учні повинні навчитися розв'язувати, а також очікуваний приріст у знаннях, уміннях і навичках учнів, що має відбутися в результаті вивчення теми.

Учитель планує також формування в учнів умінь навчально-дослідницької діяльності, накреслює основні завдання виховання відповідального ставлення їх до навчального матеріалу, до тих видів діяльності, які здійснюватимуть школярі в процесі вивчення даної теми.

Саме цілеспрямованість учителя при здійсненні тематичного планування, конкретизація ним найближчих завдань навчання і є власне управлінням процесом навчально-пізнавальною діяльністю учнів в системі уроків, основою його творчого підходу до поурочного планування структури і змісту майбутньої діяльності на уроці, до визначення системи та послідовності власних дій і дій учнів на кожному уроці. Тільки після визначення дидактичних завдань до кожної теми в цілому, можна розпочинати підготовку до кожного конкретного уроку.

3. Урок як форма організації навчання має такі ознаки:

- керівна роль учителя;

- постійний склад учнів, які мають приблизно однаковий рівень фізичного й психічного розвитку;

- перебіг навчальної діяльності в класній кімнаті;

- дотримання розкладу й регламенту.

Творчий рівень:

1. Щоб змусити учнів класу уважно вислухати того, хто відповідає домашнє завдання, потрібно акцентувати увагу всіх учнів на відповідачу. Для цього потрібно зробити зауваження учням і додати, що їхня поведінка є неповагою до учня, що відповідає, і який хоче, щоб його вислухали і підтримали.

2. На мою думку найоптимальнішим типом уроку в школі є комбінований урок. Комбінований урок – найбільш розповсюджений тип уроку в існуючій практиці роботи школи. На ньому вирішуються дидактичні завдання усіх попередніх трьох типів уроків, тому він отримав назву комбінований урок. Основними елементами цього уроку, які складають його методичну підструктуру, є:

а) організація учнів до занять;

б) повторення І перевірка знань учнів, виявлення глибини розуміння і ступеня тривалості всього вивченого на попередніх заняттях та актуалізація необхідних знань і способів діяльності для наступної роботи, спрямованої на осмислення нового навчального матеріалу;

в) пояснення вчителем нового матеріалу і організація роботи учнів з метою його осмислення і засвоєння;

г) первинне закріплення нового матеріалу і організація роботи, спрямованої на вироблення в учнів умінь і навичок застосування знань на практиці;

д) визначення домашнього завдання та інструктаж щодо його виконання;

е) підведення підсумків уроку з виставленням оцінок за роботу окремим учням протягом всього уроку.

Відзначені компоненти методичної підструктури комбінованого уроку в залежності від характеру навчальної ситуації і педагогічної майстерності вчителя взаємодіють між собою і часто переходять один в одного, змінюють свою послідовність в залежності від організації навчального процесу. При цьому структура комбінованого уроку стає гнучкою, рухливою. Це дозволяє вчителеві уникнути шаблону, формалізму.

У процесі вивчення нового матеріалу можна відразу організувати його закріплення і використання, а при закріпленні здійснити контроль знань, умінь і навичок, а також розвиток навичок використання цих знань в різних, у тому числі й нестандартних ситуаціях. Така комплексна взаємодія між структурними елементами комбінованого уроку робить його багатоплановим і змушує вчителя оптимально регламентувати час уроку на окремих його етапах. Не можна допускати, щоб перевірка знань учнів займала 20 - 25, а то й ЗО хвилин, а на засвоєння нової теми залишалася 15 - 20 хвилин.

Ефективність і результативність комбінованого уроку залежить не від абсолютизації його структури, а від чіткого визначення цільових компонентів уроку, від відповіді вчителя на питання про те, чого він повинен навчити учнів, як використати заняття для розумної організації їх діяльності.

3. Готуючись до уроку вчитель повинен чітко визначити основну мету і цілі уроку, вибрати оптимальний тип уроку, поставити перед собою завдання і шляхи вирішення цих завдань на уроці. Щоб якось зацікавити дітей потрібно поєднувати на уроці різні методи проведення уроку, їх послідовність. Щоб методи були ефективними, потрібно вибирати такі, які сприятимуть в дітей палкого прагнення до знань та навчання. Звичайно від вчителя залежить багато чого. Педагоги, які вміють перетворити процес навчання на захоплюючу гру, веселі по життю привертають до себе дітей, запалюють в них промінь світла, разом з цим учні із задоволенням відвідують уроки такого педагога і легко засвоюють навчальну програму. Занадто строгі і серйозні педагоги, які володіють великими знаннями, важче знаходять спільну мову з підлітками.