1.Багатозначність поняття «економіка». Система економічних знань. Предмет і основні функції економічної теорії.

Економіка – сфера суспільного життя в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюеться виробництво, розподіл, обмін та споживання продуктів людської діяльності.

Функції економіки: 1) практична. Вона полягае в тому щоб обгрунтувати необхіднісь прогресивних форм власності які найбільше відповідають інтересам людини, колективу, суспільству. Вивчення досвіду розвинених країн світу.

2) пізнавальна: розкривае суть економічних законів та категорій. Форми їх вияву які притаманні їх внутрішній суперечності та механізму їх дії.

3) Виховна функція. Ек. Теорія покликана виробляти новий тип економічного мислення і таким чином формувати сучасний світогляд людини.

Предмет економічної теорії. Економічна теорія досліджуе поведінку людей в процесі виробництва, розподілу обліку та споживання можливих благ та послуг у світі обмежених ресурсів.

2.Економічні категорії і закони. Систематизація економічних законів. Методи дослідження економічних явищ.

Економічні закони.

Ек. Закон – це внутрішньо-необхідні сталі й суттеві зв*язки між економічними явищами і процесами, а також між протилежними сторонами окремих явищ і процесів.

1.Загальні ек. Закони – це закон зростання продуктивної праці, закони економії часу.

2.Закони що діють в кількох суспільно-економічних формаціях (закон вартості, попиту й пропозиції)

3.Специфічні ек. Закони що діють лише в межах одного суспільного виробництва.

4.Закони що діють лише на 1 із стадій суспільного способу виробництва (закон утворення монополій)

Економічні категорії – це теоретичний вираз форми виробництва відносин, ек. Явищ і процесів які реально існують.

Методи дослідження:

1.Індукція – вивчення явищ при якому роздуми йдуть від одиничного до загального.

2.Дидукція – від загального до одиничного.

3.Аналіз – розчленування явищ на окремі частини з метою вивчення їх окремо.

4.Синтез – поєднання елементів в єдине ціле з метою вивчення їх разом.

5.Лоіка – теоретичне відображення реальності у відповідних категоріях і законах.

6.Історизм – вивчення явищ і процесів в тій послідовності в якій вони змінювали один одного.

3.Зародження економічної теорії як науки. Основні напрями і школи світової економічної думки.

Перші спроби визначення і вивчення економічних процесів і явищ були зроблені в працях мислителів давньої Греції, Китаю, Індії, Єгипту. Вони вивчали обін, гроші, ціну, торнівлю. У творах Ксенофонта, Платона, Аристотеля були зроблені перші спроби теоретичного осмислення економічного ладу. Арістотель був першим вченим економістом.

В арабських країнах жили на ідеях Корану.

В Росії ек. Регулювалася Руською Правдою.

Європа – Католицька церква( в часи феодалізму)

У XVII ст. Ек. Теорія сформувалась як самостійна наука. Це перше становлення капіталізму та формування національного ринку, школа меркантелізму. Фізіократи вважали що джерелом багаття є виробництво.

4.Економічні потреби суспільства, їх сутність і класифікація. Безмежність потреб.

Потреби – мотив людини, що спонукає її до діяльності.

Еономічні потреби – це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту та добробуту членів своєї сім*ї. Пов*язані з виробництвом, обміном та споживанням.

За ступенем задоволення потреби розрізняють: абсолютні, дійсні і фактичні. Розрізняють також фізіологічні, соціальні та духовні потреби.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку: закону зростання потреб і закону економії праці.

5. Сутність суспільного виробництва. Основні фактори суспільного виробництва, їх взаємодія.

В основі процесу розвитку людського суспільства лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Мета всякої ек. діяльності – задовольнити зростання потреб. Переважна більшість економістів вважає, що ек. діяльність – це всякий вид трудової діяльності, спрямований на задоволення різноманітних матеріальних і духовних потреб.

Взаєиодія людини з природою означае процес праці, який включає 3 основні елементи:

1.Праця – свідома, доцільна діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу.

2.предмети праці – речовина природи на яку людина діє у процесі праці. Вони поділяються на: а)дані самою природою. Б)ті які підлягають попердній обробці(сировина).

3.засоби праці – річ або сукупність речей, якими людина діє на предмети праці.Вирішальна роль серед них належить механічним засобам. Результатом виробництва є продукт.

Виробництво має певнуструктуру. З цього погляду його можна поділити на матеріальне і не матеріальне. Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства і галузі, що виражають матеріальні блага, а також ті, що виражають матеріальні послуги( транспорт, торгівля, комунальне господарство...) Не матеріалне виробництво охоплює галузі в яких створюються не матеріальні блага, а також надаються нематеріальні послуги( охорона здоров*я, освіта).

Факторами виробництва є:

Земля – це узагальнююче визначення всієї сукупності ресурсів, які людина розпочинає виробляти бере у природи. Це орні площі, територія на якій розміщуюються виробництва, родовища мінеральних ресурсів.

Праця – узагальнене визначення людських ресурсів, залучених до виробництва. Охоплюють фізичні можливості та розумові здібності людей.

Капітал – це узагальнене визначення майна, що належить підприємцям або іншим власникам і використовується для мтворення товарів і послуг.