2. Види тимчасової непрацездатності та правила видачі листків непрацездатності при захворюваннях.

ТВП–це такий вид втрати працездатності, коли внаслідок зворотніх хворобливих станів організму людини, тимчасово втратилася здатність виконувати ту чи іншу функцію. Первинним є втрата здоровя, а потім-втрата працездатності.

Повна тимчасова втрата працездатності–такий вид ТВП, коли при зворотніх хворобливих станах організму людина на певний обмежений час нездатна виконувати жодної трудової функції.

ЧастковаТВП–такий вид ТВП, коли при зворотніх хворобливих станах організму людина не може виконувати свою сталу попередню функцію, але може виконувати якуь іншу роботу. При визначенні ТВП за основу береться вид трудової діяльності.

У разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності МСЕК видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.

При втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення доМСЕК.

В окремих випадках, коли захворювання вимагає тривалого лікування, наприклад у разі важких травм та туберкульозу періодичність оглядівЛКК з продовженням листка непрацездатності може бути не рідше 1 разу на 20 днів залежно від тяжкості перебігу захворювання.

У лікувально-профілактичних закладах, розташованих у сільській місцевості, у штаті яких є тільки один лікар, листок непрацездатності (довідка) може видаватись особисто одним лікарем з продовженням до 14 днів та наступним направленням хворого до ЛКК у разі його тимчасової непрацездатності.

Фельдшер має право видавати листок непрацездатності особисто і одночасно на термін не більше 3 днів з наступним направленням хворого до лікаря у разі його тимчасової непрацездатності.

У разі лікування в стаціонарі листок непрацездатності видається лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення за весь період стаціонарного лікування. У разі потреби продовження лікування в амбулаторних умовах листок непрацездатності може бути продовжено на термін до 3 календарних днів з обов'язковим обгрунтуванням у медичній карті стаціонарного хворого та витягу з неї.

3. Складові частини якості медичної допомоги

Виділяютьтакі складові якості та підходи до її забезпечення та оцінки:

•структурна якість, тобто умови надання медичної допомоги;

•якість технології, при оцінці якої визначають оптимальність набору лікувально-діагностичних заходів, стосовно конкретного хворого;

•якість результату – коли оцінюється співвідношення фактично досягнутих і запланованих результатів.

ВООЗ запропоновано такі складові якості медичної допомоги: •ефективність (співвідношення між фактичною та максимальною дією, що можлива в ідеальних умовах);

•адекватність (задоволення потреб населення);

•економічність (співвідношення між фактичною дією та її вартістю); •науково-технічний рівень (ступінь застосування відповідних знань і техніки при наданні медичної допомоги).

Для визначення якості застосовують такі показники діяльності закладів охорони здоров'я:

• частота ускладнень чи загострень хвороби;

•результати лікування (покращання, погіршення стану, без змін); •летальність;

•первинний вихід на інвалідність;

•зміни в структурі диспансерних груп.

Оцінка якості досить часто проводиться шляхом порівняння фактичних параметрів зі стандартами.

Провідні управлінські функції.

Функція це: а) особливий вид управлінської діяльності, результат процесу розподілу праці і спеціалізації в сфері управління;

б) конкретні форми управлінського впливу на діяльність системи, що обумовлюють і визначають змістовну частину ділових взаємовідносин.

Спільність понять функцій управління визначається і тим, що їх можна характеризувати і розглядати стосовно: а) суб'єкта і об'єкта управління; б) змісту іпризначення; в) виду і етапу управлінської діяльності.

Управлінська праця, як і управлінська діяльність, супроводжуються 14 функціями: визначення цілей, організація, координація, прийняття управлінського рішення, планування, доорганізація, регулювання, контроль, робота з кадрами, мотивація, лідерство, адміністрування (керівництва), представництва, укладання угод або підписання договорів.

Кожна з функцій управління містить перелік необхідних знань і навичок, що забезпечують їхню успішну реалізацію в практичній діяльності. Отже. Функція і навичка, як операція і процедура, - це єдина ланка конкретного виду управлінської діяльності і складові частини (елементи) посадового документа.

Організація – це функція, націлена на формування структури об'єкта управління, а також його забезпечення всім необхідним для нормальної роботи—персоналом, матеріалами, устаткуванням, житлом, коштами й ін. У будь-якому плані завжди є стадія організації, тобто створення реальних умов для досягнення запланованих цілей.

Координація – це одна з головних функцій управління системою, що забезпечує безперебійність і безперервність його діяльності. Головна задача координації – досягнення узгодженості в роботі всіх ланок системи за допомогою встановлення раціональних зв'язків (комунікацій) між ними і з навколишнім середовищем. Найбільш часто для координації використовують співбесіди, звіти, збори, комп'ютерний зв'язок, радіо-і телемовлення, роботу з документами те ін.

Регулювання – це узгодження за нормативами відповідності, які запобігають порушенню нормального режиму роботи системи. Регулювати – це домагатися необхідної відповідності й узгодженості характеристик щодо управління системою.

Мотивація – це функція управління, що має метою активізувати працюючих і спонукати їх ефективно трудитися для виконання поставлених цілей і задач. Для цього здійснюється матеріальне і моральне стимулювання працюючих, створюються умови для прояву творчого потенціалу робітників і їхнього розвитка.

На практиці функції управління реалізуються в сукупності і взаємодії, що забезпечує системі стійке становище в соціально-економічному середовищі.

Для виконання фцнкцій необхідно: - одержати або сформулювати завдання:

- провести інформаційну роботу;

- підготувати варіанти рішень;

- узгодити, прийняти і затвердити

рішення;

- організувати і контролювати його виконання

Білет№7

Зміст роботи кабінету (відділення) здорової дитини та кабінету щеплень.

Спостереження за здоровими дітьми раннього віку, крім персоналу педіатричних дільниць здійснють працівники створених у дитячих міських і районних поліклініках кабінетів (відділень) здорової дитини. При обслуговуванні поліклінікою до 15 тис. Дітей вводиться 1 посада медичної сестри, при обслуговуванні понад 15 тис. дітей - 2 посади в зміну.

Робота кабінету здорової дитини спрямована на формування та збереження здоров'я дітей. Його працівники повинні пропагувати здоровий спосіб життя, навчаючи батьків основам виховання, а саме організації відповідно до віку дитини режиму, раціонального харчування, фізичного виховання, загартовування та догляду.

Медичний персонал кабінету надає допомогу дільничним лікарям щодо проведення занять у школах молодих матерів, індивідуальних і колективних бесід з батьками дітей раннього віку, в забезпеченні їх методичними матеріалами з питань охорони здоров'я дитини.

В кабінеті батьків навчають догляду за дітьми, проведенню масажу та гімнастики, загартовуючих процедур; виготовленню харчування, правильному введенню догодівлі та пригодівлі, пропагують впровадження плавання в грудному віці. Значна увага надається пропаганді грудного вигодовування.

В кабінеті повинна бути зібрана відповідна санітарно-освітня література, таблиці, пам'ятки, наочні посібники з основних питань профілактичної роботи.

Кабінети щеплень дитячих поліклінік, які обслуговують 10 тисяч дітей і більше, очолюють лікарі-імунологи, в поліклініках меншої потужності керівництво їх роботою можуть здійснювати головний лікар поліклініки, його заступник або завідувач педіатричного відділення дитячої поліклініки.

Посади медичних сестер кабінетів щеплень установлюються з розрахунку 1посада на кожні 3000 дітей, які не відвідують шкіл, дитячих дошкільних закладів, але не менше однієї посади.

Зміст роботи кабінету щеплень:

• розробка спільно з дільничним лікарем планів профілактичних щеплень на території обслуговування;

• організація та проведення запланованих профілактичних щеплень

;• ведення карти профілактичних щеплень;

•відвідування вдома дітей після щеплення для з'ясування стану здоров'я дитини, а також після проведення біологічних (імунологічних) проб, якщо діти не з'явилися для перевірки до поліклініки;

• організація дільничним медичним персоналом точного обліку дітей, які підлягають щепленням, відбору їх для щеплень і забезпечення прибуття на процедуру;

• складання щомісячних і річних звітів про виконання щеплень;

• вивчення ефективності щеплень за допомогою імунологічних реакцій та аналізу захворюваності дітей порівняно з даними про вакцинацію;

• контроль за організацією та проведенням щеплень дітям у дитячих закладах району обслуговування;

• організація та проведення занять з лікарями та середнім медичним персоналом для підвищення кваліфікації щодо щеплень;

• санітарно-освітня робота серед населення з питань профілактики інфекційних захворювань;

• облік дітей, яким протипоказані щеплення

Організацію та проведення профілактичних щеплень систематично контролює СЕС.Перед направленням на щеплення педіатр оглядає дитину.

Правила видачі листків непрацездатності при травмах і переведенні на іншу роботу.

ЛКК, а в разі її відсутності – лікуючий лікар з дозволу головного лікаря, може призначити непрацездатному внаслідок професійного захворювання тимчасове переведення на іншу роботу з видачею листка непрацездатності терміном до 2 місяців.

Переведення рекомендується, якщо хворий непрацездатний за своїм основним місцем роботи може повноцінно виконувати іншу роботу без порушення процесу лікування. У разі потреби переведення на легшу роботу у зв'язку зі ншими захворюваннями видається висновокЛКК. Листок непрацездатності в цьому разі не видається.

Листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в деньустановлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.

Обов’язки СЕС і ЛПЗ стосовно здійснення протиепідемічних заходів.

СЕС :

-облік інфекційних захворювань,

-аналіз інфекційної захворюваності ,

-епідеміологічне обстеження вогнища інфекційного захворювання,

-лабораторне обстеження контактних осіб,

-евакуація інфекційних хворих,

-контроль проведення профілактичних щеплень,

-постачання преператів для профілактичних щеплень, контроль за їх належним зберіганням і використанням,

-проведення поточної та заключної дезінфекції у вогнищах інфекційних захворювань,

- контроль за дотриманням у стаціонарах протиепідемічного режиму.

ЛПЗ :

-рання діагностика інфекційних захворювань,

-забезпечення ізоляції інфекційних хворих (при необхідності—ізоляція їх),

-лікування хворих вдома (якщо цедоцільно),

- своєчасне направлення доСЕС екстреного повідомлення,

-спостереження за особами, що контактували з інфекційним хворим, -------організація поточної дезінфекції,

-проведення профілактичних щеплень,

-проведення дегельмінтизації населення

4. Складові частини системи охорони здоров’я. Керуюча та керована системи в охороні здоров’я.

Система управління це: 1. Сукупність дій щодо узгодження спільної діяльності людей;

2. сукупність пов'язаних ланок (або проблем) для здійснення управління.

Структурно система управління і її удосконалення включають п'ять основних проблем: організація системи, як керований об'єкт; методи; функції, культура і техніка.

Система складається з трьох самостійних, але пов'язаних між собою частин або підсистем: суб'єкта управління (СУ) –керуючої підсистеми; об'єкта управління (ОУ) – керованої підсистеми і блоку наукового регулювання системи (БНР) – служби інформаційно-аналітичного забезпечення.Функція управління реалізується шляхом впливу суб'єкта (органу управління охороною здоров'я) на об'єкт управління (підвідомча мережа, окремий медичний заклад та ін.)

Керована і організована система – це системноупорядковане цілісне динамічне утворення, яке складається з сукупності виробничо-необхідних та повноцінних компонентів, цілеспрямована взаємодія яких забезпечує нові інтегровані якості й властивості, які не були притаманні їм окремовзятим.

До організованих систем відносяться і охорона здоров'я та медична допомога, як єдині, цілісні, державні (з рівноправним існуванням усіх форм власності), що складаються з численних взаємопов'язаних елементів, структур, служб тощо.

З огляду на це слід визначити такі особливості та властивості будь-якої системи: - являє собою єдине цілісне утворення;

- складається з сукупності елементів;

- має свою внутрішню структуру, елементи якої знаходяться між собою у взаємодії;

- має внутрішні і зовнішні зв'язки;

- функціонує для досягнення певної мети (в системі охорони здоров'я-збереження і зміцнення здоров'я та продовження творчої активності народу; в системі медичної допомоги

- відновлення здоров'я народу та проведення медичної профілактики

Білет№8