4. Структурно-функціональні системи управління.

Система управління це: 1. Сукупність дій щодо узгодження спільної діяльності людей; 2. Сукупність пов'язаних ланок (або проблем) для здійснення управління.

Структурно система управлінняі її удосконалення включають п'ять основних проблем: організація системи, як керований об'єкт; методи; функції, культура і техніка (мал. 1). Знання теоретичних аспектів комплексу проблем, структурно притаманних поняттю "система управління", має велике практичне значення для організаці їі керівництва медичною допомогою, оскільки дозволяє:

1. Скласти план роботи щодо удосконалення управління в кожній системі або її підсистемах.

2. Розробити програму та план групового та індивідуального підвищення кваліфікації управлінського персоналу, вт.ч. і керівного складу.

3. Скласти план і програму контролю стану управління системою

. 4. Згрупувати інформацію по кожній з проблем. Будь-яка керована система опирається на ряд чинників, що стабілізують і забезпечують її ефективне функціонування, наприклад, надання медичної допомоги населенню. Одним із напрямків стабілізації діяльності системи і використання надійних механізмів повинні бути наукові основи управління. Впровадження їх в діяльність практичної системи медичної допомоги вимагає вирішення таких обов'язкових умов:

а) наявності високоорганізованої системи та її складових підсистем;

б) розробки технолого-функціональних аспектів управлінської діяльності;

в) наявність кваліфікованих кадрів;

г) надійності і своєчасності інформації;

д) адекватності фінансування і матеріально-технічної бази;

є) перерозподілу функцій і реорганізації під них структури керуючих суб'єктів на всіх ієрархічних рівнях при широкому делегуванні праві обов'язків керівникам та ін.

Керована і організована система – це системно упорядкованецілісне динамічне утворення, яке складається з сукупності виробничо-необхідних та повноцінних компонентів, цілеспрямована взаємодія яких забезпечує нові інтегровані якості й властивості, які не були притаманні їм окремо взятим.

До організованих систем відносяться і охорона здоров'я та медична допомога, як єдині, цілісні, державні (з рівноправним існуванням усіх форм власності), що складаються з численних взаємопов'язаних елементів, структур, служб тощо.

З огляду на це слід визначити такі особливості та властивості будь-якої системи: - являє собою єдине цілісне утворення; - складається з сукупності елементів; - має свою внутрішню структуру, елементи якої знаходяться між собою у взаємодії; - має внутрішні і зовнішні зв'язки; - функціонує для досягнення певної мети (в системі охорони здоров'я-збереження і зміцнення здоров'я та продовження творчої активності народу; в системі медичної допомоги – відновлення здоров'я народу та проведення медичної профілактики

БІЛЕТ№4

Жіноча консультація, структура, функції, показники діяльності. Роль жіночої консультації в антенатальній охороні плоду. Зв’язок з дитячою поліклінікою та сан епідстанцією.

Амбулаторно-поліклінічну, акушерсько-гінекологічну допомогу забезпечує жіноча консультація.

Вона забезпечує : 1Проведення заходів щодо профілактики ускладнень вагітності,пологів, післяпологового періоду та гінекологічних захворювань.

2Надання акушерсько-гінекологічної допомоги

3.Впровадження в практику сучасних методів діагностики та лікування вагітних, гінекологічних хворих і осіб групи ризику.

4.Проведення роботи з питань контрацепції та профілактики абортів.

5 .Профілактика та лікування безпліддя

.6.Надання соціально-правової допомоги

Виконання вказаних завдань потребує здійснення численних функцій, до яких відносяться:

• амбулаторний прийом вагітних і хворих на гінекологічні захворювання;

•профілактичний огляд жінок;

• повноцінне комплексне обстеження вагітних і гінекологічних хворих;

• диспансерне спостереження за вагітними та гінекологічними хворими

;• виявлення ускладнень вагітності та своєчасна госпіталізація жінок до відділень (палати) патології вагітності;

• профілактика та лікування безпліддя;

•експертиза тимчасової непрацездатності;

•гігієнічне виховання з метою підготовки до майбутнього материнства.

СтруктураЖК : управління, господарча частина, реєстратура , кабінети лікарів (акушер-гінек., стоматолог, терапевт),лабораторія, маніпуляційний кабінет, операційна, денний стаціонар,кабінетУЗД, соціально-правовий кабінет, фізіотерапевтичний кабінет.

ЖК відіграє роль в антенатальній охороні плода : проводять УЗД на 16-18 та 22-24 тиж. вагітності;

•медико-генетичне консультування за показаннями (народження дітей з вадами розвитку при попередніх вагітностях, звичні викидні, мертвонародження нез'ясованої етіології, наявність уроджених аномалій та психічних захворювань у родичів 1-3 ступеня родинної спорідненості). Мета всіх заходів запобігання несприятливому перебігу вагітності, ускладнень пологів – антенатальна охорона плода, зниження материнської та перинатальної смертності, народження здорових немовлят.

Звязок із СЕС. При відвідуванні вагітною консультації з'ясовуються умови її праці та побуту, виявляються фактори ризику та уточнюється план диспансерного спостереження. Вирішення проблем охорони здоров'я матері та дитини потребує узгоджених дій різних служб, організацій, відомств, насамперед санітарно-епідеміологічної, яка повинна активно сприяти формуванню здорового способу життя, вивченню умов праці жінок, розробці заходів щодо їх оздоровлення. Ця служба повинна здійснювати також контроль за дотриманням санітарного законодавства з охорони праці жінок і диспансерним спостереженням за вагітними з виробничими факторами ризику.

2. Завдання лікувально-профілактичних закладів з медико-соціальної експертизи працездатності.

Основними завданнями лікувально-профілактичних закладів при проведенні медико-соціальної експертизи є:

•експертиза тимчасової непрацездатності;

•своєчасне виявлення стійкої непрацездатності та направлення хворого на медико-соціальну експертну комісію;

•рекомендації щодо працевлаштування робітників, що не мають ознак інвалідності.

Експертиза тимчасової непрацездатності є частиною роботи лікаря та проводиться в такій послідовності дій :

1. З'ясування наявності чи відсутності втрати працездатності 2.Визначення за клінічним та трудовим прогнозом тимчасової чи стійкої втрати працездатності

3.Визначення ступеня непрацездатності

4.Встановлення виду (причини) тимчасової непрацездатності 5.Призначення хворому режиму, який сприяє одужанню та поверненню до праці

6.Оформлення листка непрацездатності та при необхідності його продовження

7. Рекомендації хворому відповідно до умов його праці та професії.

Є такі види тимчасової непрацездатності:

• захворювання (травма)

•догляд за хворим членом родини;

•санаторно-курортне лікування;

•карантин;

•переведення на іншу роботу при туберкульозі та при професійному захворюванні;

•протезування в умовах стаціонару протезно-ортопедичного підприємства;

•відпустка в зв'язку з вагітністю та пологами.

3. Методичні підходи до відбору показників результативності та дефектів діяльності різних закладів охорони здоров’я.

У практиці охорони здоров'я застосовують різні методики оцінки діяльності лікувально-профілактичних закладів. Одна з них базується на використанні моделей кінцевих результатів. Модель кінцевих результатів (МКР) – це узагальнений якісний показник, що характеризує ефективність діяльності та дефекти в роботі лікувально-профілактичного закладу.

Вона включає: •показники результативності (ПР) і показники дефектів (ПД);

•нормативні значення (НЗ) показників;

•шкалу оцінки досягнутих результатів.

Показники результативності (ПР) максимально відображають кінцевий результат (розповсюдженість окремих захворювань, смертність, відновлення працездатності, рівень якості лікування та ін.). Ними можна визначити ступінь досягнення цілей колективом і виконання основних функцій шляхом визначення ступеня відповідності реально досягнутихз наченьПРдо запланованих нормативних.

Нормативи встановлюють з урахуванням: •багаторічної динаміки показників у місті, регіоні, області;

•середнього рівня; •темпів передбачуваних змін показника в результаті виконання відповідних організаційних і лікувально-профілактичних заходів.

Бажано, щоб норматив не менше ніж на 5 % перевищував найкращий попередній рівень. Це потребує значних зусиль і суттєвого поліпшення якості медичної допомоги. За нормативи беруть похідні величини (відносні чи середні).

Показники дефектів (ПД) нормативних значень не мають, оскільки повинні дорівнювати нулю (наприклад: наявність занедбаних випадків соціально-значущих захворювань; випадків раптової смерті осіб, які не знаходилися під спостереженням лікарів; обгрунтовані скарги та ін.). Враховуються грубі порушення в роботі установ. ПД вимірюють у відносних і абсолютних величинах. Показники результативності та дефектів підбирають з урахуванням специфіки закладів.

4. Поняття про суб’єкт і об’єкту правління.

Система управління це:

Сукупність дій щодо узгодження спільної діяльності людей; 2. Сукупність пов'язаних ланок (або проблем) для здійснення управління.

Властивості будь-якої системи:

- являє собою єдине цілісне утворення;

- складається з сукупності елементів;

- має свою внутрішню структуру, елементи якої знаходяться між собою увзаємодії;

- має внутрішні і зовнішні зв'язки;

- функціонує для досягнення певної мети (в системі охорони здоров'я-збереження і зміцнення здоров'я та продовження творчої активності народу; в системі медичної допомоги

– відновлення здоров'я народу та проведення медичної

профілактики).

Система складається з трьох самостійних, але пов'язаних між собою частин або підсистем: суб'єкта управління (СУ) –керуючої підсистеми; об'єкта управління (ОУ) – керовано їпідсистеми і блоку наукового регулювання системи (БНР) – служби інформаційно-аналітичного забезпечення.Функція управління реалізується шляхом впливу суб'єкта (органу управління охороною здоров'я) на об'єкт управління (підвідомча мережа, окремий медичний заклад та ін.)

БІЛЕТ№6

1. Дільничний принцип організації медичної допомоги дітям. Зміст роботи дільничного педіатра та медичної сестри.

Повноцінне забезпечення дітей медичною допомогою та якісне виконання профілактичних заходів значною міроюз алежать від дільничної служби. Головні завдання в роботі дільничного педіатра полягають у формуванні,збереженні та зміцненні здоров'я дітей, подальшому зниженні захворюваності та смертності, забезпеченні оптимального фізичного та нервово-психічного розвитку за рахунок широкого впровадження комплексу профілактичних заходів. Дільничний педіатр здійснює постійний зв'язок із жіночою консультацією, проводить антенатальний патронаж, що має особливо важливе значення для вагітних жінок з групи ризику.

Дільничний педіатр відвідує хворих удома в разі виклику, надає їм необхідну допомогу з призначенням при необхідності фізіотерапевтичних методів і лікувальної фізкультури, спостерігає за хворою дитиною до одужання, контролює лікування, при потребі госпіталізує дитину чи дозволяє відвідувати поліклініку.

Дільничний педіатр, систематично підвищуючи свою кваліфікацію, запроваджує в практику нові методи лікування та пропозиції щодо організації обслуговування дітей на науковообгрунтованих засадах, проводить санітарно-освітню роботу з питань розвитку та виховання здорової дитини, профілактики захворювань, заповнює затверджену медичну документацію, здійснює контроль за роботою медичної сестри, створює санітарний актив серед населення дільниці таз алучає його до проведення санітарно-оздоровчих профілактичних заходів.

Дільнична медична сестра проводить допологовий патронаж.Вона, яка знайомиться з соціальними умовами родини, надає поради стосовно харчування та побуту вагітної жінки. При потребі у проведенні допологового патронажу бере участь дільничний педіатр (наявність у вагітної екстрагенітальної патології, токсикозу, ускладненого акушерського анамнезу, несприятливих соціально-побутових умов).