2.2. Принципи розвитку страхового ринку

Становлення і подальший розвиток ринкової економіки зумовлює не­обхідність формування страхового ринку, який являє собою систему еко­номічних відносин.

В цілому страхування можна розглядати з трьох сторін: економічної, юридичної і технічної.

З економічної точки зору страхування — це захист свого капіталу чи праці, якщо йдеться про особисте страхування, від непередбачених шкідли­вих наслідків, який проводиться страховими організаціями-страховиками за певну плату у вигляді страхових внесків.

З юридичної точки зору страхування — це договір, де одна сторона, страхувальник, зобов'язується сплатити встановлений внесок, страхову премію, а інша сторона, страховик, зобов'язується відшкодувати завдану шкоду в межах встановленої суми.

З технічної точки зору страхування є формою організації стягування зборів з наступним їх розподілом між обмеженим колом учасників. Розмі­ри цих збитків визначаються відповідно до розмірів можливої шкоди і ймо­вірності настання цієї шкоди, а розподіл цих зборів проходить тільки між потерпілими.

Страховий ринок — особлива соціально-економічна структура, частина фінансового ринку, сфера грошового обігу, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на неї.

Об'єктивна основа функціонування і розвитку страхового ринку по­лягає в необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених, несприятливих обставин. Інакше кажучи, стра­ховий ринок — це форма організації грошового обігу щодо формування і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспіль­ства, вся сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу стра­хових послуг. Страховий ринок забезпечує органічний зв'язок між страхо­виками і страхувальниками, на ньому здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги.

Основними учасниками страхового ринку є продавці — страхові ком­панії, страховики, які реалізують страховий продукт (страховий захист), покупці — юридичні і фізичні осіби, страхувальники, які придбали стра­ховий продукт і посередники — маклерів, брокерів, страхових агентів.

До суб'єктів страхового ринку відносяться страхувальники, страхови­ки, перестраховики, страхові посередники, об'єднання страховиків.

Крім цього, до суб'єктів створеної організаційної структури страхово­го ринку можна віднести також освітні центри із підготовки і перепідго­товки кадрів, спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також орган нагляду за страховою діяльністю, який здійснює організацію ліцензуван­ня, розробляє методологію й організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв'язків, координації роботи і право­вого забезпечення страхової діяльності, виконує функції наукового центру.

Згідно з Програмою розвитку страхового ринку України на 2001 —2004 роки в основу розвитку ринку страхових послуг України покладаються такі принципи:

• верховенство права — цей принцип базується на здійсненні право­вого регулювання страхової діяльності;

• системність — полягає в узгодженні заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, об­грунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхуван­ня, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;

• конкурентність — держава гарантує всім страхувальникам і страхо­викам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для роз­витку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;

• стабільність — забезпечення сталого надійного і привабливого рин­ку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефектив­них механізмів і правил його функціонування;

• обмеження присутності держави на страховому ринку — держава по­ступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається в діяльність страховиків, крім питань оподаткування, форму­вання статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщен­ня та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страхо­виків;

• мотивація діяльності страховиків і страхувальників — держава ство­рює умови, за яких фізичні та юридичні особи зацікавлені у страхових по­слугах, а страхові компанії — у наданні цих послуг;

• довіра — внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку, осно­вана на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед стра­хувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.

На основі аналізу літературних даних, можна констатувати, що метою функціонування та подальшого розвитку страхового ринку України є:

• створення привабливого ринку страхових послуг;

• перетворення страхування в ефективну складову соціального захис­ту населення;

• усунення адміністративних бар'єрів для проведення окремих видів страхування та створення рівних умов для всіх страховиків;

• забезпечення реальної компенсації збитків, спричинених стихійни­ми лихами, катастрофами, аваріями природного і техногенного характе­ру, що дасть змогу зменшити навантаження на державний та місцевий бюд­жети;

• збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впроваджен­ня системи мотивацій їхньої інвестиційної діяльності, перетворення на­копичувальних страхових резервів у надійне джерело інвестування націо­нальної економіки;

• реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;

• досягнення високої конкурентоспроможності вітчизняних страховиків,

• приведення страхового ринку у відповідність із світовими стандартами;

• розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впроваджен­ню європейських та світових технологій.

Досягненню цієї мети будуть сприяти такі фактори реформування стра­хового ринку України:

• законодавчо-правове регулювання, яке регламентує ефективне фун­кціонування фінансового та страхових ринків України;

• економічна програма, проголошена в Посланні Президента Украї­ни до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000—2004 роки";

• інтеграція України до міжнародних організацій, зокрема ЄС, СОТ;

• прийняті Україною міжнародні зобов'язання, що визначають напрями та умови гармонізованого розвитку фінансового ринку держави;

• використання надбань розвинутих країн світу у розвитку страхової справи, що сприятиме позитивному вирішенню назрілих проблем у цій га­лузі;

• максимальне використання позитивного власного досвіду розвитку і функціонування страхового ринку та визначення форм і напрямків стра­хової діяльності, які найбільше відповідають сучасному стану економіки і потребам держави, страховиків і страхувальників.

Виходячи з необхідності вступу України в систему міжнародних еко­номічних відносин, перебудови економіки з використанням досвіду інших країн відносно ринкових перетворень, проблеми розвитку страхового рин­ку тісно пов'язані з соціально-економічною ситуацією в державі, фінан­сово-кредитною політикою, законодавчим та організаційним забезпечен­ням економічних реформ в Україні.

Держава зацікавлена в розвитку страхової справи в Україні як у ме­ханізмі підтримки рівня народногосподарського виробництва та можли­вості покриття непередбачених втрат і збитків підприємств, окремих гро­мадян з мінімальною участю державних ресурсів і коштів державного бюд­жету.