- •Предмет і завдання курсу "страхова справа"
- •Економічна суть страхування. Предмет курсу "Страхова справа"
- •Історичні умови виникнення страхування
- •Функції страхування
- •Класифікація страхування
- •Страхування від нещасних випадків.
- •Страхування фінансових ризиків.
- •1.5. Принципи страхування
- •2.1. Становлення та розвиток страхового ринку в Україні
- •2.2. Принципи розвитку страхового ринку
- •2.3. Законодавче регулювання договорів страхування
- •2.4. Права й обов'язки сторін у страхуванні
- •2.5. Основні напрями вирішення проблем ринку страхових послуг в Україні
- •2.6. Зарубіжний досвід функціонування страхових ринків
- •3.1. Необхідність і значення державного регулювання страхової діяльності
- •3.2. Правове забезпечення страхування
- •3.3. Завдання та функції органів державного нагляду за страховою діяльністю
- •3.4. Ліцензування страхової діяльності
- •4.1. Страхування життя та пенсій
- •4.1.1. Страхування життя та його основні види
- •4.1.2. Страхування ренти і пенсій
- •4.2. Страхування від нещасних випадків
- •4.3. Медичне страхування
Класифікація страхування
Під класифікацією розуміють ієрархічно підпорядковану систему взаємопов'язаних ланок з виділенням його сукупних частин. Класифікація страхування — це поділ страхових відносин на взаємопов'язані ланки, що знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості.
Існують різні підходи щодо класифікації страхування. Залежно від ознак, що є основами класифікації, існують такі класифікаційні групи: за формами власності (спеціалізовані страхові організації можуть бути такими, при заснуванні яких внесено державне майно, і такими, які створилися шляхом залучення виключно приватного капіталу, в тому числі іноземного); за територією (внутрішні (на території України) та зарубіжні операції); за організаційними формами (державне, акціонерне, взаємне).
Російським вченим Л.І. Рейтманом запропонована класифікація, в основу якої покладено два критерії:
відмінності за об'єктами страхування;
відмінності в обсязі страхової відповідальності.
Найбільш вдалою, на нашу думку, є класифікація, запропонована проф. С.С.Осадцем, який виділяє такі класифікаційні ознаки: історичну, економічну (сфера діяльності або спеціалізація страховика, об'єкти страхування, рід небезпеки, статус страхувальника, статус страховика), юридичну (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства, за формою проведення).
Класифікація за історичною ознакою передбачає поділ розвитку страхової справи на окремі етапи із зазначенням виникнення та характеристики тих чи інших видів страхування.
Класифікація за економічною ознакою передбачає кілька варіантів. Залежно від спеціалізації страховика виділяють: страхування життя, загальні види страхування.
Класифікацію за об'єктами з виділенням галузей, підгалузей і видів страхування вважають класичним підходом у теорії та практиці вітчизняного страхування, оскільки об'єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, франшиза, термін дії договору, винятки, обмеження та ін. Вона є найбільш звичною для вітчизняних страховиків і дуже важливою з точки зору теорії страхування.
Закон України «Про страхування» визначає, що об'єктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів (ст. 4):
пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
При комплексному страховому захисті майнових інтересів страхувальника доцільніше дотримуватися класифікації не за об'єктом страхування, а за родом небезпеки, коли за одним страховим полісом беруться на страхування кілька різних об'єктів на випадок одних і тих самих страхових подій. Під родом небезпеки розуміють набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника.
Класифікація за статусом страхувальника передбачає поділ страхових послуг на ті, які обслуговують інтереси громадян і ті, які обслуговують інтереси суб'єктів підприємницької діяльності.
Класифікація за статусом страховика використовується для забезпечення державного регулювання страхової діяльності, контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку. При цьому виділяють:
комерційне страхування, яке в Україні здійснюють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств закритого і відкритого типу, по вних, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю;
взаємне, яке здійснюють товариства взаємного страхування;
державне, яке здійснюють спеціалізовані державні страхові організації.
Класифікація за юридичними ознаками передбачає підхід, за яким страхування класифікують згідно з вимогами внутрішнього законодавства України. Відповідно ст. 6 Закону України "Про страхування" ця класифікація передбачає такі види добровільного страхування, на які видаються ліцензії згідно з поданими правилами страхування:
