4.1.2. Страхування ренти і пенсій

Специфічною формою страхування на дожиття є страхування ренти і додаткової пенсії. Страхування ренти — це сукупність видів страхування, за умовами яких страховик зобов'язується виплачувати застрахованій особі (особам) при дожитті до встановленого договором строку регулярне стра­хове забезпечення, довічно або тимчасово. У випадку смерті застрахованої особи договором може бути передбачене повернення спадкоємцям заст­рахованої частини сплачених страхових внесків або виплата передбачених договором суми рент за мінусом вже отриманих застрахованим.

Страхування ренти може передбачати виплату страхового забезпечен­ня двом чи кільком особам (голові сім'ї та його утриманцям), а може і (у випадку смерті застрахованого) - овдовілому чоловікові (дружині) або ут­риманцям.

Страхування ренти передбачає, що страхувальник вносить до страхо­вої компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує для цілей інвестування. Після визначеного в договорі стра­хування часу (віку) страхувальник одержує певні виплати сам (якщо жи­вий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договір страху­вання чи спадкоємці.

Виплата забезпечення зі страхування життя проводиться після дожит­тя застрахованого до закінчення строку страхування або у випадку його смерті в період дії договору, при цьому правовідносини сторін, які беруть участь у договорі, припиняються. Страхові ренти починають виплачува­тись після дожиття застрахованого до встановленого договором строку, коли створений необхідний страховий фонд, призначений для виплати ренти, при цьому обов'язок страховика із регулярних виплат тільки почи­нається. Специфіка страхування ренти полягає і в тому, що воно призна­чене для створення додаткового регулярного джерела особі, яка залиши­лася живою (наприклад, рента на випадок смерті годувальника). За цією специфікою розраховуються тарифні ставки, які виші, ніж зі страхування життя.

Страхова сума визначається за розміром належних виплат рент за рік. Рента може виплачуватись з будь-якою періодичністю, яка встановлюєть­ся договором — щомісячно, щоквартально, щорічно. Строк страхування поділяється на період сплати внесків і період виплати рент.

Існує кілька різновидів страхування ренти: довічне чи термінове (тим­часове); негайне чи відкладене. Все залежить від строків внесення внесків і строків виплати регулярного забезпечення.

Договір страхування ренти може бути укладений з відповідальністю за виплатою страхового забезпечення (ренти) у випадку смерті страхуваль­ника. Найперспективнішим є страхування ренти, що має такий спеціаль­ний напрям: створення джерела додаткового доходу престарілим грома­дянам, надання матеріальної допомоги дітям у випадку втрати батьків, інва­лідам, які втратили можливість працевлаштування, особам працездатного віку, непрацюючим у зв'язку із доглядом за дітьми тощо.

Страхування пенсій — це вид особистого страхування і водночас різно­вид ренти, при якому страховик бере на себе зобов'язання виплачувати за­страхованому у певному розмірі і з певною періодичністю пенсію протя­гом життя або обумовленого строку, а страхувальник — сплачувати стра­хові внески.

У більшості країн пенсійне забезпечення здійснюється із трьох джерел: державними пенсійними системами (у межах соціального страхування), недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями. Останні займаються груповим і індивідуальним страхуванням пенсій.

Цей вид добровільного страхування дає змогу забезпечувати вищий рівень життя при виході на пенсію за віком всім категоріям громадян і є поширеним способом забезпечення похилих людей у багатьох країнах. Цей вид страхування протягом кількох десятиліть проводився в системі дер­жавного страхування, але після його відміни і дискредитації державних органів ні державні, ні комерційні страхові компанії багато років не пра­цювали активно над розвитком страхування пенсій.

Найбільш ефективним шляхом вирішення проблеми пенсійного забез­печення є раціоналізація й оптимізація власне пенсійної системи, створення нових форм недержавного пенсійного забезпечення, перехід (повністю чи частково) на накопичувальний принцип формування пенсійної системи.

Накопичувальний принцип базується на тому, що працюючий сьогодні . накопичує свою пенсію, а її розмір безпосередньо залежить від величини його пенсійних внесків, пропорційно заробітній платі і трудовому стажу. Це дозволить знизити навантаження на розподільчу пенсійну систему, ос­кільки частина доходу пенсіонера забезпечуватиметься із його відкладе­них заощаджень, які були зроблені під час трудової діяльності. < Суб'єктами накопичувального пенсійного страхування виступають фізичні особи та страхові компанії—державні та недержавні пенсійні фон­ди, а також інші суб'єкти підприємницької діяльності.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює за­страхованій особі виплати, які пов'язуються з виходом на пенсію (страху­вання додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін. Так, додатково до умов договору додаткової пенсії страхова компанія може взяти на себе відповідальність здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого). Крім того, страхувальник на умо­вах, погоджених зі страховою компанією, може укласти договір страхування на користь іншої особи.

Строк страхування обчислюється як різниця між пенсійним віком (відповідно 55 і 60 роками) і віком страхувальника при укладанні догово­ру. Пенсія виплачується довічно, якщо договір повністю виплачений стра­ховими внесками.

Договори страхування укладаються індивідуально, а також з групою осіб. Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі і незалежно від стану здоров'я. Дієздатність — властивість своїми діями набувати права і пород­жувати для себе юридичні обов'язки. Для фізичних осіб дієздатність вини­кає по досягненню повноліття, коли громадяни може здійснювати само­стійно різні угоди і нести майнову відповідальність за свої протиправні дії. Якщо громадянин внаслідок душевних хвороб або слабкості розуму не може усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, то суд має право виз­нати його недієздатним і встановити над ним опіку.

Час початку виплати додаткової пенсії може бути пов'язаний із настан­ням пенсійного віку, а також визначений за домовленістю сторін.

Страхова сума обумовлюється при укладання договору страхування. При її визначенні враховується розмір поточних виплат, що їх має здійсни­ти страхова компанія. Крім цих основних виплат, у договорі страхування можуть бути передбачені й додаткові виплати, які є наслідком участі стра­хувальника у прибутку страхової компанії. Страхувальникові надається право сплатити страхові платежі за один раз або періодичними внесками. Розмір страхових внесків залежить від страхової суми, віку, статі страху­вальника або застрахованої особи.

Додаткова пенсія залежно від змісту договору страхування може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або впродовж виз­наченого періоду. Можливі випадки, коли застрахований не дожив до мо­менту виплати пенсії або отримував її лише протягом дуже малого періоду. В цьому разі відповідно до умов страхування страхова компанія або випла­чує вигодонабувачу (спадкоємцю) відповідну кількість пенсій, яка визна­чається під час укладання договору страхування, або різницю між обумов­леною кількістю пенсій і сумою, що вже була сплачена застрахованому за його життя.

При укладанні договору страхування встановлюється порядок випла­ти пенсій (щомісячно, за кожен рік тощо).

Умовами договору страхування може бути передбачено, що за життя застрахованого він особисто отримує додаткову пенсію, а в разі його смерті – вигодонабувач, який визначений застрахованим, у повному обсязі до­даткової пенсії, передбаченої для застрахованого, або в її частині довічно.

Умови проведення страхування додаткової пенсії можуть передбачати надання пільг страхувальникам. Так, після визначеного терміну страховик може надати страхувальнику можливість отримати позику під заставу на­копиченого до часу звертання за позикою резерву.

Пенсійний фонд зі страхування додаткової пенсії формується наполо­вину за рахунок внесків страхувальників і наполовину за рахунок коштів бюджету.

Основною проблемою страхування пенсій, як і страхування життя, є забезпечення захисту заощаджень громадян на випадок інфляції. Необхі­дний розрахунок додаткової суми пенсії, яку потрібно виплатити через певну кількість років. Завдання ускладнюється тим, що і за період сплати внесків, і за період виплати пенсії повинен нараховуватися розмір додат­кової суми пенсії. При цьому розмір додаткової суми повинен бути різним залежно від періоду сплати внесків і періоду виплати пенсії, порядку і пе­ріодичності внесення внесків.

Соціально-економічна значимість довгострокового страхування жит­тя і пенсій полягає, по-перше, в організації страхового захисту у вигляді фіксованих разових чи розстрочених виплат з дожиття до певного віку чи строку при втраті працездатності, настання інвалідності чи смерті, в до­повнення до соціальних гарантій, які реалізуються державою в рамках со­ціального страхування і забезпечення, і, по-друге, у формуванні коротко­строкових і довгострокових кредитних ресурсів шляхом утворення стра­хових резервів.

Успішний розвиток довгострокового страхування життя і пенсій при наявності страхового інтересу і платоспроможності потенційних страхо­виків можливий за двома, як мінімум, умовами: стабільної політико-еко-номічної ситуації в країні і відсутності гіперінфляції. Крім того, довгост­рокове страхування життя і пенсій може розвиватися тільки в тому випад­ку, якщо є довіра до інституту страхування.

Пенсійне страхування призначене для охорони матеріальних інтересів громадян, зокрема для стабілізації рівня життя. У багатьох країнах пенсій­не забезпечення громадян здійснюється приватними фондами (наприк­лад, пенсійні фонди підприємств). Зацікавленість підприємств у розвитку приватного пенсійного страхування пояснюється тим, що продумана пен­сійна програма може сприяти зменшенню плинності найбільш кваліфіко­ваних кадрів. Крім того, підприємство, яке робить внески на страхування пенсії своїх працівників, має пільги щодо сплати податків. Приватні пенсійні фонди розвинені в тих країнах, де недостатньо розвинені державні пенсійні системи. Виплати з приватних пенсійних фондів можуть значно перевищувати розміри державних пенсій.

У розвинутих країнах створена трирівнева система пенсійного забез­печення. Перший рівень формується за рахунок відрахувань громадян по лінії державних пенсійних програм, другий - за рахунок відрахувань ро­ботодавців у ті ж самі державні фонди. Третій рівень полягає в купівлі гро­мадянами страхових полісів довгострокового страхування життя (пенсій­ного страхування) чи інших продуктів, які можуть гарантувати додаткове джерело доходів при виході на пенсію. Перші дві складові (обов'язкові відрахування працівників і роботодавців) домінують у країнах Західної Європи — Франції, Німеччині, Італії, а остання характерна для Англії, США та Японії.

Компанії зі страхування життя у всьому світі є фінансовими інститута­ми, які ефективно вирішують завдання окремих страхувальників з органі­зації надійного страхового захисту і держави щодо виявлення насамперед внутрішніх резервів для залучення кредитних ресурсів. Спад ринку стра­хування життя призведе до необхідності переорієнтації на інші види чи вихід зі страхового ринку взагалі.

В Законі України "Про страхування" велику частину відведено стра­хуванню життя. Згідно з вимогами органу нагляду за страховою діяльні­стю, компанії, які займаються страхуванням життя, не мають права на інші види страхової діяльності і до того ж повинні мати солідні резерви, бути надійно перестраховані.

На сьогодні найбільш зацікавленим суб'єктом ринку особистого стра­хування в Україні є, на наш погляд, держава. По-перше, тому, що пробле­ма вишукування коштів для вирішення загальнодержавних проблем є пер­шочерговою. А страхування життя, як відомо, дає змогу залучити кош­ти, які є джерелом довгострокових кредитних ресурсів. По-друге, страхування життя компенсує недостатність державних соціальних га­рантій. Таким чином, воно, будучи однією з форм організації страхового захисту населення, сприяє організації в країні комплексної, найповнішої системи забезпечення громадян при настанні різноманітних випадків, по­в'язаних з їхнім життям, здоров'ям і працездатністю, що веде до зниження рівня життя і додаткових витрат. По-третє, розвиток страхування життя як однієї з найтрудомістких і наукомістких галузей страхування веде до утво­рення нових робочих місць. А це, з точки зору держави, сприяє послаб­ленню соціальної напруги в країні.