3.4. Ліцензування страхової діяльності

Вихід на страховий ринок великої кількості страхових компаній, відсутність у суспільстві і у підприємців достатніх знань і навичок у галузі страхування посилює потребу в забезпеченні захисту інтересів сторін стра­хового договору через систему ліцензування страхових компаній до початку їх діяльності і подальшого нагляду за виконанням законодавства. Страхо­ва компанія — спеціалізована фінансова організація, яка повинна прохо­дити процедуру державного регулювання. Тільки після отримання спе­ціального дозволу — ліцензії в Міністерстві фінансів України — у держав­ному органі виконавчої влади, який займається державним регулюванням страхової діяльності на території України і здійснює нагляд за діяльністю страхових компаній, страхова компанія має право займатися безпосеред­ньо страхуванням.

Ліцензія — документ, який підтверджує право на проведення конкрет­них видів страхування (перестрахування) при дотриманні правил страхо­вої діяльності.

Ліцензування — видача страховим організаціям дозволу на право здійснення тих чи інших видів страхування. Умови ліцензування передба­чають механізм попереднього контролю за достатністю власних ресурсів, включаючи статутний капітал.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про страхування" ліцензування страхової діяльності з 31 березня 2000 р. здійснює Міністерство фінансів України на підставі Указу Президента України " Про зміни у структурі цен­тральних органів виконавчої влади" від 15.12.1999 р. До цього часу ліцен­зування здійснював Укрстрахнагляд.

Для отримання ліцензії юридична особа, яка створена у формі акціо­нерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю згідно із Законом України " Про господарські товариства" повинна відповідати вимогам ст.2 Закону України "Про страхування", а саме:

• учасників страховика повинно бути не менше трьох;

• страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України;

• при створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статут­ ного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно у грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в по­рядку, визначеному Міністерством фінансів, але не більше 25% загально­го розміру статутного фонду;

• загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших стра­ховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фон­ду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%.

Крім цього, забороняється використовувати для формування статут­ного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, отримані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають Права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення стра­хування життя видаються без зазначення в них строку дії.

Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Для отримання ліцензії страховик зобов'язаний подати до Уповнова­женого органу заяву, до якої додаються:

• копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

• довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

• довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства, або товариства з обмеженою відпо­відальністю;

• правила (умови) страхування;

• економічне обгрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

• інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страхови­ка або його першого заступника про вищу економічну або юридичну осв­іту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, пе­редбачених Уповноваженим органом.

Орган страхового нагляду згідно з чинним законодавством зобов'яза­ний розглянути клопотання страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 календарних днів з часу отримання всіх передбачених статтею 38 Закону України "Про страхування" документів.

Якщо страховик вносить якісь зміни в документи, необхідні для отри­мання ліцензії, то він зобов'язаний повідомити орган страхового нагляду у десятиденний термін з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.

Орган страхового нагляду може відмовити страховику у видачі ліцензії на проведення тих чи інших видів страхування. Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинно­го законодавства України.

Про відмову у видачі ліцензії орган страхового нагляду повідомляє юридичну особу в письмовій формі із зазначенням причин відмови.

Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у судовому порядку.

Питання для самоперевірки

1. У чому полягає необхідність і значення державного регулювання страхової діяльності?

2. Що включає в себе система правового регулювання страхової діяль­ності?

3. Виділіть основні аспекти удосконалення системи правового забез­печення страхування в Україні.

4. Назвіть основні функції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю.

5. Охарактеризуйте основні права Комітету у справах нагляду за стра­ховою діяльністю.

6. Який порядок отримання ліцензії на здійснення страхової діяль­ності?

7. Назвіть особливості реєстрації та ліцензування страховиків.

8. Які, на вашу думку, існують шляхи наближення законодавчої та нор­мативної бази страхування до міжнародних стандартів?

9. Назвіть основні напрями вирішення проблем, які існують на ринку страхових послуг в Україні.

10. Охарактеризуйте перспективні напрями удосконалення органів дер­жавного нагляду за страховою діяльністю.

Розділ IV. ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ