3.2. Правове забезпечення страхування

Сутність правового регулювання страхового ринку України полягає у встановленні державою певного порядку взаємодії суб'єктів цього ринку і в захисті інтересів його учасників шляхом встановлення певних правил, критеріїв і стандартів відносно надання страхових послуг.

Правове регулювання страхового ринку може здійснюватися держав­ними органами (державно-правове регулювання) і окремими інститутами (інституційно-правове регулювання).

Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку Ук­раїни здійснюється органами законодавчої, виконавчої та судової влади, Центральним елементом якої є Кабінет Міністрів України (Державна ко­місія з регулювання ринків фінансових послуг), а безпосереднім органом з питань нагляду за страховою діяльністю –Міністерство фінансів Украї­ни- До цієї системи входять: Національний банк України, який здійснює валютне регулювання, Державна податкова адміністрація України – податкове регулювання, Антимонопольний комітет –антидемпінгова та ан тимонопольна політика, Державний комітет з питань регуляторної пол­ітики та підприємництва – регуляторна політика, Фонд державного май­на – управління частками державного майна, Господарський суд – розг­ляд справ, пов'язаних із спорами у галузі страхування.

Органи інституційного регулювання здійснюють регулювання в сере­дині самих інститутів у межах взаємодії між цими інститутами та іншими учасниками ринку, а також у межах співробітництва з державними орга­нами.

Інституційно-правове регулювання на страховому ринку здійснюєть­ся інститутами-регуляторами, які утворені відповідно до ст. 13 Закону Ук­раїни " Про страхування", а саме: Ліга страхових організацій України, Мо­торне (транспортне) страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.

Державно-правове та інституційно-правове регулювання відносин у страхуванні доповнюють одне одного, але пріоритет належить першому. Державно-правове регулювання є загальним, а інституційно-правове — конкретно-обов'язковим, тобто обов'язковим лише для членів цих об'єд­нань.

Система законодавства щодо регулювання страхової діяльності перед­бачає наявність загального законодавства, спеціального страхового зако­нодавства та пакету підзаконних актів. Найбільш загальні принципи стра­хування (в основному відносно державного страхування) викладені в Ци­вільному кодексі України.

Система правового регулювання страхової діяльності включає в себе норми, які визначені:

• Конституцією України, прийнятою у червні 1996 року;

• Міжнародними угодами, підписаними і ратифікованими Україною;

• Цивільним кодексом України;

• Законами та постановами Верховної Ради України;

• Указами та розпорядженнями Президента України;

• декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

• нормативними актами, які включають інструкції, методики, нака­зи, прийняті міністерствами, відомствами, центральними органами вико­навчої влади і пройшли реєстрацію в Мінюсті України;

• нормативними актами органу, який згідно із законодавством Украї­ни здійснює нагляд за страховою діяльністю.

Основні законодавчі акти, що регулюють український ринок страхо­вих послуг, подано у таблиці 3.1.

Комплекс законодавчих актів з питань страхування варто доповнити за рахунок прийняття законів "Про порядок здійснення обов'язкового страхування в Україні", «Про страховий договір», «Про медичне страху­вання», «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності влас­ників транспортних засобів», «Про страхування життя та пенсій», «Про екологічне страхування», «Про страхування фінансових і кредитних ри­зиків», «Про товариства взаємного страхування».

Удосконалення системи правового забезпечення страхування повинне охопити внесення необхідних змін і доповнень у законодавчі і нормативні акти різних рівнів, починаючи від Конституції України. У Цивільному ко­дексі України потребують врегулювання відносини у галузі страхування (приведення цивільного законодавства відповідно до норм міжнародного права та практики страхування). Міжнародні і міждержавні угоди з питань зовнішньоекономічних відносин не завжди враховують інтереси викорис­тання та розвитку вітчизняного страхового потенціалу.

Потребують оновлення комплекс спеціальних законів з питань стра­хової діяльності, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів, регуля­тивні правила (вимоги, обмеження та економічні нормативи), а також ме­тодичні вказівки та роз'яснення щодо деталізації застосування законодав­чих та нормативних актів.

Необхідно впорядкувати умови проведення обов'язкового страхуван­ня, привести його у відповідність з принципами страхування, уніфікувати умови захисту всіх категорій працівників.

З врахуванням власного та іноземного законодавчого досвіду в галузі страхування доцільно підготувати до 2005 року проект Страхового кодек­су України.

Зростання обсягів робіт щодо підготовки проектів законодавчих і нор­мативних актів потребує активізації діяльності Експертної ради з питань страхування при Кабінеті Міністрів, комісій Ліги страхових організацій, правових та фінансово-економічних науково-дослідних установ.

Законодавче забезпечення страхової діяльності визначає правила, ме­ханізми функціонування і розвитку страхового ринку України та потребує істотного вдосконалення щодо:

• врегулювання питання про обов'язкове відшкодування збитків, зав­даних третім особам та переходу до страховика, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України;

• приведення вітчизняного законодавства у галузі страхування у відповідність із законодавством Європейського Союзу і національними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, забезпечення максимального захисту страхових резервів шляхом впровадження спеціаль­них державних інвестиційних програм;

• розробка проекту Закону України "Про договір страхування" з ме­тою уніфікації форм страхових договорів;

• передбачення участі страховиків, які отримали ліцензію на здійснен­ня страхування життя, в системі недержавного пенсійного забезпечення;

• розробка та впровадження спеціалізованих програм страхування майнових та фінансових ризиків, відповідальності суб'єктів малого підприємництва та суб'єктів господарювання, які здійснюють експортно-імпортні операції.

Крім того, у Податковому кодексі України варто передбачити правові норми щодо стимулювання розвитку страхування, зокрема страхування відповідальності, страхування перевезення вантажів, страхування життя.