10. Місце правового регулювання публічних доходів у системі фінансового права

Правове регулювання публічних доходів об'єднує правові норми, якими врегульовано відносини з акумуляції (залучення) коштів до дер­жавного та місцевих бюджетів, до публічних позабюджетних фондів. Сюди можна віднести норми, якими регулюються: 1) податкові над­ходження; 2) неподаткові доходи бюджету; 3) надходження до поза­бюджетних публічних фондів. Названі норми, відповідно, групуються за кількома фінансово-правовими інститутами, серед яких необхідно виділити: інститут податкового права, інститут неподаткових доходів бюджету та інститут доходів позабюджетних публічних фондів.

Предмет правового регулювання публічних доходів можна визна­чити як сукупність відносин, пов'язаних з акумуляцією доходів до публічних грошових фондів, та розбити їх на кілька груп. Серед них відносини: 1) з приводу встановлення та введення податків і зборів, які є складовою податкової системи; 2) щодо справляння податків; 3) щодо справляння неподаткових доходів бюджету; 4) щодо справлян­ня платежів до публічних позабюджетних фондів (справляння збо­рів та страхових внесків); 5) щодо здійснення контролю за сплатою платежів до бюджетів, публічних позабюджетних фондів; 6) щодо по­вернення платникам надміру або помилково сплачених сум доходів; 7) щодо зарахування доходів до бюджету.

В Україні позабюджетні фонди існують хоча і у складі фінансової системи, але поза межами бюджетної. Так, відносини, пов'язані з функціонуванням сфери соціального страху­вання, регулюються окрім фінансового права також і нормами права соціального забезпечен­ня, цивільного права та частково – адміністративного. Фінансово-правові відносини виникають лише в частині залучення страхових внесків до від­повідних фондів соціального страхування (у т. ч. відносини з контролю за їх сплатою та щодо їх стягнення). Нормами фінансового права встановлюють­ся види платежів до позабюджетних публічних фондів, порядок їх справляння. Це свідчить про те, що є підстави гово­рити про появу інституту доходів публічних позабюджетних фондів, не зачіпаючи сфери інших відносин.

Відносини, пов'язані з залученням публічних доходів, дуже тіс­но переплітаються з бюджетним правом. Є дві групи відносин, без яких процес акумуляції публічних доходів не може розглядатися як закінчений та повний. Це: 1) відносини, які визначають склад та об­сяг доходів бюджетів; 2) відносини щодо зарахування коштів до бю­джетів. Вони врегульовані нормами бюджетного права.

Відносини щодо повернення надміру чи помилково сплачених сум податків та інших платежів до бюджету врегульовані частково нормами податкового, а частково – бюджетного права. Порядок та строки звернення платника до органів державної фіскальної служ­би, підготовка останніми висновків з цих питань, віднесені до сфери регулювання податкового права. Діяльність органів Державного каз­начейства України в цій сфері підпадає під бюджетно-правове регу­лювання.

Чи можна назвати правове регулювання публічних доходів підгалуззю фінансового права? Скоріш за все, ні. Так, однією з визначальних рис підгалузі вчені називають наявність в її складі загального інституту або асоціації загальних норм. Якщо ми звернемося до правового регулювання публічних доходів, то у їх складі загальні норми, які б однаковою мірою стосувалися інституту податкового права та неподаткових доходів, особливо доходів поза­бюджетних фондів, – відсутні.

Інститути податкового права, неподаткових доходів бюджету, доходів до позабюджетних фондів об'єднують норми, якими регулю­ються відносини з акумуляції коштів до публічних фондів. Але при цьому кожен з названих інститутів має свої особливості у предметі регулювання, які не дозволяють говорити про об'єднання їх у підгалузь.

У кожному з фінансово-правових інститутів норми регулюють акумуляцію доходів у різному обсязі. Крім того, при регулюванні по­даткових правовідносин та правовідносин, що виникають при справ­лянні неподаткових доходів, держава застосовує до платників нерів­нозначні заходи примусу.

На наш погляд, правове регулювання публічних доходів мож­на розглядати на сьогодні лише як сукупність фінансово-правових інститутів, не об'єднуючи їх ні в підгалузь, ні у складний правовий інститут. Усі фінансово-правові інститути, які задіяні в цій сфері, мають значні відмінності в регулюванні діяльності з акумуляції до­ходів. Це нерівнозначні як за своїм місцем у системі фінансового пра­ва інститути, так і за значенням тих відносин, які врегульовано їхні­ми нормами. Беззаперечно, що провідна роль належить податково­му праву, яке має тенденції до виділення в майбутньому в підгалузь фінансового права. Що стосується інституту неподаткових доходів, то за останні роки він значно звузився, «віддавши» до податкового права частину сфери свого регулювання.

23