8. Інститут доходів публічних позабюджетних фондів

Доходи позабюджетних фондів – це врегульовані нормами права економічні відносини з приводу залучення частини фінансових ре­сурсів до позабюджетних фондів держави з метою задоволення пу­блічних потреб у соціальній сфері, у тому числі у сфері соціального та пенсійного страхування.

Українські вчені-економісти під цільовими державними фонда­ми розуміють один із методів перерозподілу національного доходу держави. Фонди за своєю економічною сутністю відображають гро­шові відносини з розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту та частини національного багатства, пов'язані із форму­ванням фінансових ресурсів у розпорядження держави та викорис­танням державних коштів для витрат на розширене виробництво, за­доволення соціально-культурних потреб суспільства, матеріального стимулювання членів суспільства щодо пенсійного, соціального за­хисту, розвитку науково-технічного потенціалу країни.

Основне джерело формування Пенсійного фонду, Фонду соці­ального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – обов'язкові платежі (внески та збори), які є різновидом неподат­кових доходів держави. До них належать: єдиний внесок на загальнообов’язкове державне страхування, збір до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (по­точний, регулярний, спеціальний).

Порядок їх справляння врегульовано спеціальною групою норм, які можна об'єднати у фінансово-правовому інституті – інституті доходів позабюджетних фондів. Предметом регулювання цього ін­ституту є відносини, які складаються при акумуляції коштів до по­забюджетних публічних фондів. Фінансово-правові норми, об'єднані інститутом доходів публічних централізованих позабюджетних фон­дів, можна розбити на кілька груп. А саме виділити норми, якими врегульовано відносини щодо: 1) сплати внесків, зборів, інших пла­тежів до позабюджетних фондів; 2) контролю за їх сплатою; 3) стяг­нення цих платежів; 4) повернення надміру або помилково сплаче­них обов'язкових платежів до позабюджетних фондів.

Інститут доходів публічних централізованих позабюджетних фондів – це сукупність фінансово-правових норм, якими врегульова­но відносини, пов'язані з акумуляцією доходів до публічних цільових позабюджетних фондів.

У правовому регу­люванні неподаткових платежів до бюджету та доходів позабюджет­них фондів існує багато суттєвих відмінностей, що не дозволяють об'єднати їх в одному фінансово-правовому інституті неподаткових доходів держави. Відмінності поля­гають у: 1) їх різній правовій природі, 2) різному суб'єктному скла­ді учасників правовідносин: як кількісному, так і якісному. Владна сторона представлена, як правило, не органами державної фіскальної служби (або не тільки ними), а виконавчим органом від­повідного позабюджетного фонду, що є суб'єктом публічного права з певним обсягом владних повноважень; 3) порядку застосування при­мусу до платників.

Платежі до позабюджетних фондів:

• це завжди цільові платежі. Вони призначені для виплати пенсій або для виплати соціальних допомог: по безробіттю, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, у зв'язку з витратами, зумов­леними народженням і похованням тощо;

• розмір платежу залежить подібно до податку від розміру доходу (фонду оплати праці). Неподаткові доходи бюджету не залежать від доходу (прибутку) платника та не пов'язані із результатами його господарської діяльності;

• як і податки, платежі до позабюджетних фондів сплачуються ре­гулярно, в терміни, визначені законодавцем. Ця риса не завжди харак­терна неподатковим доходам бюджету, які мають для платника, як правило, разовий характер;

• контроль за сплатою доходів до позабюджетних фондів здій­снюють відповідні фонди. Сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування контр­олюється Пенсійним фондом України, так само як і у випадку із зборами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Контроль за сплатою неподаткових обов'язкових платежів здійснюють органи державної фіскальної служби України та інші державні органи, наділені відповідними владними по­вноваженнями.