5. Особливості правового регулювання неподаткових доходів

Під неподатковими доходами законодавець об'єднав досить неоднорідну групу платежів, відмінну як за правовою природою, так і за особливостями правового регулювання. Неподаткові доходи вирізняються більшою різноманітністю та відрізняються за методами і формами справляння, джерелами, суб'єктами платежів та іншими підставами, але їх об'єднує одна ознака негативного плану – усі вони не є податками.

Неподаткові надходження займають важливе місце в складі публічних доходів (до 30 % доходної частини ДБУ). Нині налічується близько 100 видів неподаткових платежів. Більшість із них мають обов'язковий характер, тобто законодавець передбачає можливість застосування до їх платника механізму примусу.

У законодавстві України відсутнє визначення поняття непо­даткових доходів. У ст. 9 БКУ лише закріплено основні групи неподаткових надходжень:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності (частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (дохід), на­раховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність; відраху­вання коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей; плата за розміщення тимчасово вільних коштів відповідного бюджету, надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та інші надходження);

б) адміністративні збори та платежі;

в) доходи від некомерційної господарської діяльності (плата за ліцензії; плата за утримання дітей у школах-інтернатах; надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах; кошти, отримані за вчинення консульських дій; виконавчий збір тощо);

г) інші неподаткові надходження (кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності; кошти від реалізації над­лишкової космічної техніки військового та подвійного призначення, що належить Державному космічному агентству України; власні надходження бюджетних установ; інші надходження.

Залежно від фонду, до якого зараховуються, неподаткові доходи поділяють на: 1) неподаткові доходи ДБ та МБ; 2) доходи публічних цільових позабюджетних фондів.

В економічній літературі неподаткові платежі визначають як разові та випадкові надходження до бюджету, які не мають прямим призначенням формування доходів бюджету.

Серед неподаткових доходів особлива роль належить обов'язковим платежам. Неподаткові обов'язкові платежі –це платежі, які не входять до податкової системи України, однак наділені рисами, притаманними обов'язковим платежам, та, як зазначає О. Бризгалін, установлені законодавством, відмінним від податкового.

Як правова категорія, неподаткові платежі – це врегульовані нор­мами права надходження до бюджету та позабюджетних фондів від юридичних та фізичних осіб, наділені ознаками відплатності та які можуть мати як обов'язковий, так і добровільний характер. ]] Обов'язковий характер має єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; збір до Фонду гаранту­вання вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний).

Відносини з акумуляції неподаткових обов'язкових платежів до бюджету регулюються фінансово-правовими нормами, об'єднаними в інститут неподаткових доходів бюджету.

Теорія фінансового, у тому числі податкового права, основну увагу сконцентрувала на з'ясуванні правової природи податку, його основних відмінних рисах та ознаках, на дискусії щодо місця подат­кового права в системі права. Дослідженням неподаткових доходів, особливостям їх правового регулювання, незважаючи на те, що вони є значними фіскальними джерелами держави, у науковій літературі приділяється недостатньо уваги.

Наука фінансового права та законодавець по-різному визначають склад неподаткових доходів. Серед науковців прийнято поділяти не­податкові доходи за підставами сплати на: а) платежі за використан­ня природних ресурсів та надр; б) платежі за надання державними органами послуг; в) платежі із соціального страхування; г) доходи штрафного характеру та компенсаційного характеру; д) платежі від використання державного чи комунального майна.

Але наведена класифікація побудована, виходячи з економічної природи платежів, без урахування особливостей правового регулю­вання окремих видів неподаткових доходів. Так, до платежів за надання державними органами послуг належать і державне мито, і плата за надання послуг службою дозвільної системи ОВС, які відрізняються і за порядком встановлення, справ­ляння та підпадають під різні правові режими.

У фінансовому законодавстві існує колізія щодо визначення складу неподаткових платежів. Аналіз чинного бюджетного та по­даткового законодавства свідчить, що один і той же платіж в одному випадку може розглядатись як податкове надходження, а в іншому – як неподатковий платіж.

Неподаткові платежі, на відміну від податків, по-перше, мають переважно фіксований розмір та не залежать від розміру доходів платника, по-друге, їм притаманний сплатний характер (сплата не­податкового платежу прив'язується до надання державним органом чи ОМС публічної послуги).

До основних ознак, які дозволяють відмежувати неподаткові платежі (крім платежів штрафного характеру) від податків, нале­жать:

• виникнення обов'язку зі сплати неподаткового платежу ґрунтується на не притаманній податковому платежу свободі вибору;

• неподатковий платіж пов'язаний із відшкодуванням особливих витрат публічної влади. Однак він не є прямим еквівалентом плати за послугу;

• підстави сплати неподаткового платежу закріплені в законі, відмінному від податкового;

• наслідком його несплати, як правило, є не примусове вилучення відповідних грошових коштів, а відмова у видачі ліцензій чи іншого дозволу, відмова в реєстрації, у наданні певних прав чи привілеїв, виконанні юридично значимих дій на користь плат­ника. У випадку здійснення певної діяльності без внесення вка­заної плати наступає відповідальність, передбачена зазвичай адміністративним законодавством.

• Сплата неподаткового платежу, як правило, є необхідною умо­вою для отримання платником прав чи послуг публічно-правового характеру від уповноваженого державою органу.

• Неподаткові платежі можуть зараховуватись як до бюджету, так і до децентралізованих фондів – на рахунки державних підприємств.

Неподатковим доходам властиві такі ознаки, як: 1) відплатний або компенсаційний характер; 2) особливі підстави сплати; 3) платежі можуть мати цільову спрямованість; 4) розмір платежу не залежить від доходу (прибутку) платника; 5) неподаткові доходи – це платежі, які мають двосторонній характер. У правовідносинах, що виникають з приводу сплати неподаткових доходів, суб'єкти мають взаємні права та обов'язки.

Право справляння та обов'язок сплати неподаткових платежів виникає:

а) або як наслідок звернення платника до ОДВ чи ОМС з приводу вчинення на його користь юридично значимих дій;

б) або як наслідок використання державного чи комунального май­на;

в) або в результаті застосування відповідними органами штрафних санкцій (адміністративні штрафи) тощо.

Саме нормами фінансового права: 1) визначається порядок встановлення неподаткового платежу. Ідеться не про встановлення конкретного платежу, а про регулю­вання нормами фінансового права процедури його встановлення. 2) урегульовано відносини щодо порядку та умов надання відстроч­ки, розстрочки за неподатковими платежами; 3) покладено на податкові органи обов'язок щодо здійснення контр­олю за їх справлянням; 4) урегульовано відносини щодо порядку зарахування неподатко­вих платежів до бюджетів; 5) урегульовано відносини щодо порядку стягнення неподаткових доходів бюджету, який є аналогічним до порядку стягнення по­даткового боргу.

Перелічені відносини лише частково належать до предмета регу­лювання інституту неподаткових доходів бюджету. Це, зокрема, від­носини щодо процедури встановлення платежів, щодо контролю за їх справлянням та відносини щодо їх стягнення.

Інститут неподаткових доходів бюджету, як і інститут податко­вого права, дуже тісно пов'язаний з бюджетним правом. Нормами бюджетного права врегульовано: 1) склад неподаткових обов'язкових платежів; 2) обсяги неподаткових платежів, що підлягають зараху­ванню до бюджету; 3) відносини щодо зарахування неподаткових платежів до бюджету.

Як вид неподаткових доходів у юридичній літературі визнача­ють і міжбюджетні трансферти. Однак така позиція є неоднознач­ною, оскільки основні ознаки, притаманні неподатковим доходам, не відповідають міжбюджетним трансфертам. Доцільніше розглядати міжбюджетні трансферти як самостійний вид публічних доходів.