Не 2.8. Тема: Поняття, правова природа та система публічних доходів План

1. Поняття та види публічних доходів

2. Ознаки та класифікація публічних доходів

3. Обов’язкові платежі як основна складова публічних доходів

4. Місцеві доходи як різновид публічних доходів

5. Особливості правового регулювання неподаткових доходів

6. Міжбюджетні трансферти у складі публічних доходів

7. Доходи бюджетної установи як особливий вид публічних доходів

8. Інститут доходів публічних позабюджетних фондів

9. Правова природа страхових внесків

10. Місце правового регулювання публічних доходів у системі фінансового права

1. Поняття та види публічних доходів

Основним джерелом доходів держави є ВВП, частину якого вона використовує для покриття публічних видатків. У формуванні публічних доходів беруть участь усі ланки фінансової системи. Водночас далеко всі доходи, які ідуть на формування публічних фондів коштів, відраховуються до державного або місцевих бюджетів. Існує цілий ряд позабюджетних публічних фондів коштів соціального спрямування. ]] На відміну від державного чи місцевого бюджетів, які є виключно грошовими фондами, позабюджетні фонди – це, по-перше, грошові фонди, а по-друге, це органи управління від­повідними фінансовими ресурсами, наділені владними повноважен­нями.

Публічні позабюджетні фонди є самостійною ланкою фінансової сис­теми, кожен з них є фінансовим інститутом, який об'єднує специфічний вид фінансових відносин щодо формування, розподілу та використання даного грошового фонду.

Основні засади формування централізованих ( в т.ч. позабюджетних) фондів грошових коштів регулюються законами України (БКУ, щорічні ЗУ про ДБУ, ЗУ від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; ЗУ від 23.02. 2012 року «Про систему гарантування вкладів фізич­них осіб» тощо.

Термін "публічні доходи" в українській фінансово-правовій науці використовується лише з 90-х років XX ст., а до цього часу вчені послуговувались виключно категорією "державні доходи". ]] Західно­європейська фінансова наука та законодавство цих країн терміном «публічні доходи» оперують уже понад півстоліття.

Поняття «публічні доходи» та «державні доходи" не є тотожними. Так, на відміну від публічних, державні доходи включають і ті види доходів, порядок акумуляції яких не регулюється фінансово-правовими нормами, та які надхо­дять не лише на користь публічного суб'єкта. Зокрема, складовою державних доходів є доходи державних та казенних підприємств, порядок акумуляції та використання яких (після сплати відповідних податків і зборів) є предметом регулювання цивільного та господарського права (ЦК та ГКУ). Види фондів коштів підприємства, порядок їх формування і розподілу визначаються також статутними документами суб'єкта господарювання, щоправда в межах чинного законодавства.

Причинною застосування терміну "публічні доходи" стала потреба у дослідженні правової природи та належності місцевих доходів та доходів позабюджетних централізованих фондів. Категорія «публічні доходи» дозволяє охопити усю сукупність суспільно значимих як для країни в цілому, так і для її окремих регіонів доходів. Публічні до­ходи не прив'язуються до форми власності набувача коштів (державної, комунальної чи приватної), натомість акцент робиться на аспекті спрямування коштів та інтересу, який вони задовольняють (публічний або приватний). ]] Тут прослідковується взаємозв’язок доходів із видатками.

Проте не всі науковці в основу виділення та обґрунтування публічних доходів кладуть призначення цих доходів, їх цільове спрямування – задоволення публічного інтересу. Так, Н.Ю.Пришва, розкриття зміст «публічних доходів» через такі поняття, як «суб'єкт публічної влади» та «публіч­на влада», оскільки публічні доходи є, по-перше, доходами саме суб'єктів публічної влади та, по-друге, доходами, які концентрують­ся у грошових фондах цих суб'єктів. Причому до публічної влади вчені зараховують державну, муніципальну владу, а також владу народу, територіальної громади, інших об’єднань громадян та корпоративних утворень. До суб'єктів публічної влади належить орган, по-перше, наділений владними повноваженнями, а, по-друге, діяльність якого спрямована на досягнення публічного інтересу. Реалізація владного потенціалу вима­гає наявності відповідних фінансових ресурсів у кожного з названих суб'єктів.

Проте варто пам’ятати, що публічні доходи – це завжди доходи, які призначені для по­криття витрат, пов'язаних із задоволенням публічного інтересу. Під публічним інтересом розуміємо концентрований вираз загальносоціальних потреб та прагнень. Публічний інтерес є виз­наним державою і забезпеченим правом інтересом соціальної спільноти, задоволення якого є умовою і гарантією її існування та розвитку.

Якщо ми звернемося до федеральної Конституції США, то у статті 1 розділу 8 закріплено принцип запровадження нових доходів – справляння податків, мита, зборів та акцизів, виключно в публічних цілях: виплачувати борги та забезпечувати спільну оборону і загальне благоденство США.

Оскільки формування доходної частини бюджету, позабюджетного цільового фонду (наприклад, Пенсійного фонду України) підпадає під сферу публічного інтересу, то більшість представників етатистського напрямку стверджують, що його забезпечення передбачає можливість застосування примусу з боку владного суб'єкта. Крім того, чітко визначено коло повноважень ОДВ та ОМС щодо їх участі в акумуляції публічних доходів до державного та місцевих бюджетів і до позабюджетних державних (публічних) фондів.

Н.Ю. Пришва пропонує наступне визначення публічних доходів – це врегульовані нормами фінансового права доходи до грошових фондів суб'єктів публічної влади, які спрямову­ються останніми на реалізацію завдань і функцій держави, ОМС та задоволення публічного інтересу.

Л.К. Воронова – публічні доходи – одержані при розподілі і перерозподілі національного доходу кошти, що на підставі норм фінансового пра­ва скеровані до фондів коштів, які використовуються на задоволен­ня публічного інтересу при реалізації завдань і функцій держави, муніципальних органів і суб’єктів, яким держава дозволяє представ­ляти публічний фінансовий інтерес.

Однак, незважаючи на певні відмінності у запропо­нованих дефініціях, вони не носять сутнісного значення щодо розуміння публічних доходів, тому зупинимося на основних концептуальних поло­женнях, що дозволяють розкрити зміст поняття «публічні доходи».

В Україні публічні доходи не обмежуються лише доходами Дер­жавного та місцевих бюджетів. Це доходи, які зараховуються до фондів будь-якого публічного суб'єкта для виконання ним публічних функцій (Пенсійний фонд України, і виконавчі органи фондів соціального страхування). Під публічним фондом потрібно розуміти грошовий фонд, поря­док формування та використання якого регулюється нормами акта публічного суб'єкта та кошти якого спрямовуються на задово­лення публічного інтересу. ]] (До таких актів належать ЗУ про ДБУ, постанови КМУ про затвердження бюджету Пенсійного фонду на відповід­ний рік, постанови правління Фонду соціального страхування з тим­часової втрати працездатності про затвердження бюджету даного Фонду тощо.)

Як публічні потрібно розглядати також бюджетні цільові фонди у складі як ДБУ так і місцевих бюдже­тів (МБ). Відповідно до ст. 68 ЗУ «Про місцеве самовряду­вання в Україні» ОМС можуть утворю­вати цільові фонди, які є складовою спеціального фонду відповідного МБ. Порядок формування та використання цільових фондів визначається положенням про ці фонди, що затверджуєть­ся відповідною радою.

Ці­льовий бюджетний фонд – це фонд грошових коштів, створений, відповідно до законодав­ства, у складі бюджету за рахунок доходів цільового призначення або в порядку цільових відрахувань від конкретних видів доходів чи інших надходжень та виконується за окремим кошторисом. ]] визначення взято із БК РФ, в Україні – немає.

Джерела формування цільових бюджетних фондів визна­чаються окремо щодо кожного з фондів. ]] Так, відповідно до ст. 13 ЗУ «Про енергозбереження» від 16 березня 2007 р. створено Державний фонд енергозабезпе­чення, мета заснування якого – забезпечення фінансування заходів щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Джерелами формування Фонду визначено: кошти, отримані за видачу ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, документів дозвільного характеру; частина зборів за використання природних ресурсів; добровільні внески підприємств, установ, організацій та громадян. До цільових бюджетних фондів, зокрема, належить і Фонд со­ціального захисту інвалідів, що регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

До публічних фондів зараховуються кошти, що надходять у вигляді: 1. обов'язкових платежів; 2. платежів, що мають приватноправовий характер; 3. добровільних надходжень та 4. трансфертів. Тобто формування публічних фондів здійснюється із використанням різ­номанітних методів правового регулювання: як добровільного, так і обов'язкового.

До публічних фондів в Україні потрібно віднести:

1. ДБУ;

2. МБ – об­ласні, районні бюджети, бюджети районів у містах, бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст);

3. цільові бюджетні фонди;

4. Пенсійний фонд України;

5. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності;

6. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня України на випадок безробіття;

7. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

8. фонди коштів бюджетних установ.