15. Закономірності сприйняття простору.

Сприйняття просторує складнішим видом перцептивної діяльності порівняно із сприйняттям предметів, оскільки включає в себе як відображення форми, величини, взаємного розташування предметів, їх рельєфу, так і віддаленості та напряму, в якому вони розташовані відносно один одного.

У сприйнятті простору певну роль відіграють різні відчуття, однак людина — істота переважно оптична, яка орієнтується в просторі в основному за допомогою зорових даних; сприйняття простору для людини є переважно функцією зору.

Відстань (у глибину) може визначатись і одним оком. Однак при такому монокулярному сприйнятті оцінка глибини простору стає менш точною.

Якщо об´єкт невідомої нам величини розташований поблизу відомих нам за величиною об´єктів, то віддаленість цього об´єкта оцінюється у сприйнятті опосередковано по відношенні до відомих нам за величиною об´єктів. У тому випадку, коли відстань до об´єкта значна, а його величина точно не відома, можливі чималі помилки в оцінці відстані. Для прикладу, в ясну погоду, коли повітря чисте, засніжені гори, що спостерігаються з вершини іншої гори, здаються значно ближчими, ніж вони є насправді, якщо між ними та глядачем немає проміжних обрисів гір.

Практично у нашому орієнтуванні в просторі певну роль відіграють і непросторові ознаки. На їх основі іноді орієнтується кожен з нас: ось ці двері зі стертою фарбою та пожовклим написом, в які я повинен увійти, праворуч повернути біля високого паркану, а потім перейти вулицю поблизу годинника.

Власне орієнтування у просторі може здійснюватись двома способами. Користуючись одним з них, людина мислено прослідковує пройдений або передбачуваний нею шлях, що пов´язує дані точки простору, і визначає своє положення щодо відправної точки свого шляху. Другий спосіб полягає в одночасному уявленні всіх просторових зв´язків даної місцевості.

Зазвичай ми використовуємо як один, так і другий спосіб залежно від ситуації. Однак в одних людей часто переважає перший, а в інших — другий спосіб орієнтації в просторі. При цьому слід мати на увазі, що відносно точне сприйняття відстані можливе в межах до 0,5 км, а загалом великі відстані недооцінюються, малі ж — переоцінюються.

На воді або через водну поверхню об´єкти здаються ближче їх справжньої віддаленості, оскільки вода своєю одноманітністю «скрадає» відстань.

Добре освітлені предмети, а також предмети білого, червоного, жовтого кольору, особливо у поєднанні з темним фоном, видно краще, а тому здаються ближчими. Усім відомо, що вогнище або освітлене вікно, світло фар і т. п. сприймаються як ближчі, ніж це є насправді.

Коли свідку важко визначити в цілому просторове поле, можна запропонувати йому послідовно визначити відстань до окремих точок, а вже потім, підсумувавши дані аналізу, спробувати визначити відповідну величину.

Якщо слідчий ставить під сумнів можливості свідка чи потерпілого бачити, впізнати що-небудь, він може скористатися довідниками, які містять дані про можливості людського зору, слуху, нюху і т. п. Для прикладу, дзвіниця, заводська труба, водонапірна башта видимі на відстані 15—20 км, багатоповерховий будинок — 8—10 км, вікно в будинку — 4 км, контур людини — 1 км, рух ніг та рук — 700 м, головний убір — 400 м, очі, ніс та пальці — 60 м, повіки — 20 м. Усі ці дані мають усереднений характер, враховують звичайний, нормальний стан органів відчуття.