
- •1. Предмет, об'єкт та генезис юридичної психології.
- •2. Історія розвитку юридичної психології.
- •3. Завдання юридичної психології.
- •4. Система юридичної психології. Перспективи розвитку вітчизняної юридичної психології.
- •5. Загальна характеристика методів юридичної психології.
- •6. Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
- •7. Методи психологічного впливу на особистість.
- •8. Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовній діяльності.
- •9. Зв'язок юридичної психології з іншими науками.
- •10. Структура та рівні дослідження психіки, система психічних пізнавальних процесів.
- •11. Відчуття: поняття та класифікація.
- •12. Властивості відчуттів.
- •13. Сприйняття: поняття, класифікація та властивості.
- •14. Закономірності сприйняття предметів.
- •15. Закономірності сприйняття простору.
- •16. Закономірності сприйняття часу.
- •17. Закономірності сприйняття руху.
- •18. Увага: поняття, види, властивості та фактори, що визначають спрямованість уваги.
- •19. Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці.
- •20. Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
- •21. Асоціації як метод запам’ятовування.
- •22. Процеси пам'яті.
- •23. Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства.
- •25. Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.
- •26. Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
- •27. Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
- •28. Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.
- •29. Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.
- •30. Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.
- •31. Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.
- •32. Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності.
- •33. Афект: поняття, ознаки, види. Відмінність фізіологічного афекту від патологічного афекту.
- •34. Фізіологічний афект: суть, діагностичні ознаки, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності.
- •35. Різновиди фізіологічного афекту: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий).
- •36. Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста.
- •37. Людина, особистість, індивід, індивідуальність.
- •38. Темперамент, його типи, властивості та значення в юрисдикційній діяльності.
- •39. Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства.
- •40. Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру.
- •41. Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.
- •42. Здібності особистості.
- •43. Мотиваційна сфера особистості.
- •44. Психологічна характеристика особи злочинця за результатами огляду місця події.
- •45. Психологічні аспекти виявлення та викриття інсценувань при огляді місця події.
- •46. Психологічні елементи огляду місця події.
- •47. Психологія освідування.
- •48. Психологія обшукуваного.
- •49. Психологія особи, яка проводить обшук.
- •50. Психологія пошукових дій.
- •51. Психологічна характеристика стадій допиту.
- •52. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації.
- •53. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації.
- •54. Діагностичні ознаки повідомлення допитуваним завідомо неправдивої інформації.
- •55. Правила психологічного впливу на осіб з метою схиляння їх до давання правдивих показань.
- •56. Психологічні прийоми допиту в конфліктній ситуації.
- •57. Психологічні прийоми викриття завідомо неправдивих показань.
- •58. Психологічні особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого).
- •59. Психологічні особливості допиту потерпілих.
- •60. Психологічні особливості допиту свідків.
- •61. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
- •62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами.
- •63. Психологія очної ставки.
- •64. Психологія пред’явлення для впізнання.
- •65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.
- •66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
- •67. Психологія відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці).
- •68. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві.
- •69. Поняття, предмет об’єкт та значення судово-психологічної експертизи.
- •70. Методи судово-психологічної експертизи.
- •71. Місце судово-психологічної експертизи у системі судових експертиз та її класифікація.
- •72. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи.
- •73. Види та особливості комплексних судово-психологічних експертиз.
- •74. Компетенція судово-психологічної експертизи.
- •75. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза у кримінальному судочинстві.
- •II. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних та емоційних станів:
- •III. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психологічних властивостей особистості:
66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
У процесі відтворення обстановки і обставин події його учасники перебувають у складному психологічному стані, мають, як правило, значне емоційне напруження, що впливає на характер їхніх дій, поведінку і мову. Це повинно враховуватися слідчим як при підготовці, так і в процесі самого відтворення обстановки і обставин події. Річ у тім, що відтворення обстановки і обставин події є сильним засобом психологічного впливу на його учасників, оскільки його результати підозрюваному чи обвинуваченому важко заперечити.
У відтворенні обстановки і обставин події головними є проведення дослідів і правильна оцінка отриманих результатів. Щодо події, яка проходить перевірку, отримані результати можуть бути:
а) позитивними (ця подія могла відбуватися);
б) негативними (ця подія могла не відбуватися).
Результати відтворення обстановки і обставин події інтерпретуються як наявність об’єктивних можливостей здійснення певної події (дії) і як суб’єктивна можливість виконання певної дії цією особою.
Позитивний результат відтворення обстановки і обставин події дає змогу слідчому зробити вірогідний висновок про те, чи відбулася ця подія насправді. Такий висновок буде правомірним у тому разі, коли він заснований на сукупності наявних доказів, а не на оцінці результатів одного експерименту.
Спеціалісти вважають, що ще складнішою є оцінка отриманих результатів відтворення обстановки і обставин події. Для дослідів, які перевіряють об’єктивну можливість існування певної події (дії), негативний результат дає можливість найчастіше робити достовірний категоричний висновок про те, що можлива подія (дія) не могла статися. Для отримання абсолютної впевненості в такому висновку досліди проводяться багаторазово і зі змінами виконавців цієї дії (необхідно враховувати, що психологічні особливості окремих індивідуумів можуть значно відрізнятися від посередніх людських можливостей). Що стосується негативних результатів досліджень, які перевіряють суб’єктивні можливості певної особи, то вони повинні оцінюватися, виходячи із зайнятої цією особою позиції. Зокрема, якщо людина не бажає показувати свої навички і вміння, виконувати ті чи інші дії, то експеримент втрачає сенс.
Отже, оцінюючи результати відтворення обстановки і обставин події, які мають на меті перевірити суб’єктивні можливості виконання певних дій цією особою, необхідно врахувати вплив описаних вище факторів
67. Психологія відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці).
Слідча дія перевірка свідчень на місці проводиться для встановлення відповідності або невідповідності свідчень допитаних осіб (підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого або свідка) обстановці місця здійснення події.
Основні завдання, які вирішує слідчий при перевірці свідчень на місці, такі:
1) з’ясувати обізнаність чи необізнаність допитаної особи про досліджувану подію, що дає змогу визнати (або не визнати ) її очевидцем або учасником цієї події;
2) перевірити вже наявні свідчення;
3) отримати додаткову інформацію стосовно тієї, яка вже була отримана в ході допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого або свідка;
4) викрити особу, яка дає неправдиві свідчення.
За своїм змістом перевірка свідчень на місці включає елементи огляду місця події, допиту, впізнання, слідчого експерименту, у зв’язку з чим поєднує в собі психологічні особливості цих слідчих дій
Під час підготовки до перевірки свідчень на місці необхідно враховувати ряд моментів, які мають психологічний аспект. По-перше, необхідно визначити ті обставини, які підлягають перевірці. По-друге, правильно вибрати час відтворення свідчень (якщо обвинувачений дає правдиві свідчення, то через затримку з виїздом на місце події він може змінити свою позицію). По-третє, вивчити психологічні особливості особи, чиї свідчення перевіряються (важливість цього стану полягає в тому, що хороші знання психіки цієї людини допоможуть встановити і підтримувати потрібний психологічний контакт, уникнути конфліктних ситуацій). По-четверте, підготувати запитання, які підлягають з’ясуванню.
У психологічному плані перевірка свідчень на місці споріднена з психічним процесом упізнання. На місці події, перебуваючи серед предметів, про які під час допиту людина говорила по пам’яті, вона в змозі згадати такі факти і деталі, які в кабінеті слідчого забула. І сам слідчий у ході відтворення свідчень на місці може отримати більше інформації, бо він не тільки слухає (як при допиті), а й бачить конкретні образи предметів і документів, порівнює і зіставляє. Це дає можливість йому глибше сприймати й осмислювати подію, що вивчається.
Після прибуття на місце підозрюваний, обвинувачений, потерпілий або свідок вільно викладає відповідні обставини, які пов’язані з подією, що вивчається. Як правило, слідчий намагається встановити шлях проходження до місця злочину, місцезнаходження предметів, які мають значення для слідства, невідомих слідству осіб, обставини, які сприяли скоєнню злочину, та ін..