30. Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.

Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Виникаючі на нашому шляху труднощів (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних зрушень.

У ході розвитку стресу спостерігають три стадії: Стадія тривоги. Це найперша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. 2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. 3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Види стресу:1.Позитивний – мобілізує всі інші здібності на подолання перешкод2. Негативний – фізичне та психічне оціпеніння в результаті надмірної тривого та страху. Стан стресу може бути гострим або приймати хронічний характер.

31. Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.

Фрустрація – це негативний емоційний стан що супроводжується усвідомленням неможливості досягнення поставленої мети.Іноді фрустрація буває тривалою що призводить до різкого звуження кола життєвих зв’язків індивіда. Тоді все що відбувається він розглядає під кутом зору події що спричинила фрустрацію.Остання може стосуватися не лише майбутнього чи теперішнього , а й минулого.

32. Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності.

У психології страждання розглядається як одна з фундаментальних емоцій, яка при всьому своєму негативному характері водночас виконує дуже важливу у біологічному та психологічному аспекті функцію, що сигналізує людині про вплив на неї несприятливих факторів і у такий спосіб спонукає її вживати тих чи інших заходів, спрямованих на усунення причин їх виникнення. По суті, страждання — найперша емоція, що переживає людина, яка відривається від матері у момент своєї появи на світ. Цим, очевидно, пояснюється, що відчуження людини (фізичне або психологічне) протягом всього її наступного життя є однією з найпоширеніших причин страждань.

Тож страждання— це емоція людини у вигляді негативних переживань, які виникають під впливом подій, що травмують її психіку, глибоко торкаються її особистої структури, настрою, самопочуття, здоров´я.

Власне страждання окремо, у чистому його вигляді спостерігається вкрай рідко. Зазвичай страждання супроводжують страх, стрес, афект, вина, сором та інші негативні емоції. Найпоширенішим є зв´язок страждання і страху, страждання та стресу.

Характерними ознаками страждання, що можуть бути встановлені та доказані в суді, є: зовні людина, яка страждає, виглядає засмученою, усунутою від подій, що відбуваються, від людей; відчуває самотність, ізольованість особливо від тих, хто піклується про неї; відчуває себе невдахою, нещасним, таким, що потерпіла поразку, нездатною до досягнення попередніх успіхів; нудьга, занепад духу, думки про свою професійну некомпетентність, про втрату сенсу життя все частіше відвідують її; зниження загального фізичного тонусу, порушується сон, апетит і т. п.

Доказами, що підтверджують факт заподіяння особіфізичних страждань, можуть бути різного роду медичні документи, в яких відображені одержані нею тілесні ушкодження, перенесені захворювання, функціональні, психосоматичні розлади, її скарги на самопочуття, а також характер наданої їй медичної допомоги. Істотно доповнити цю картину можуть показання свідків, що спілкувалися з потерпілим, щодо його зовнішніх, поведінкових ознак, того, про що він їм розповідав про свої переживання.

При доведенні факту заподіяння потерпіломуморальних стражданьвимагається ще більше звертати увагу на індивідуально-психологічні властивості його особистості: моральні, ціннісні орієнтації, настановлення, самооцінку, соціальний статус, його прагнення до самоактуалізації, характерологічні особливості, наявність у нього акцентуйованих рис характеру того чи іншого типу.

Відомо, що підвищена тривожність, сенситивність, психастенічність, неврастенічна симптоматика є досить сприятливим підґрунтям для розвитку різного роду глибоких переживань, що травмують психіку, у тому числі й негативного характеру у вигляді страждань.