27. Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.

Почуття - це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції - радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо. В якості почуття виявляється ставлення особистості до праці, подій, інших людей, до самої себе. За якістю переживань відрізняють одні емоції і почуття від інших, наприклад радість від гніву, сорому, обурення, любові тощо. Види почуттів: Моральні почуття. Естетичні почуття. Інтелектуальні почуття. Праксичні почуття.

Пізнавальні почуття.

28. Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.

Тривога – це тяжке занепокоєння що характеризується особливо болісним відчуттям як фізичним так і розумовим що супроводжується очікуванням небезпеки що насувається. Може виглядати просто як тяжке занепокоєння і бути хворобливим по своїй природі доповненням до суб’єктивно неприємного емоційного стану страху спрямованого в майбутне при відсутності реальної загрози або небезпеки.Тривожність діагностувалося за допомогою дуже різноманітних наборів іспитів чаші усього за допомогою так називаної Тейлоровской шкали "відкритої тривожності", що побудована по типу опітника. Склад психологічних компонентів тривожності не можна вважати цілком визначеним і встановленим. Найбільш стійкі і постійні компоненти цього комплексу: стан емоційної напруги (stress), переживання особистої погрози, підвищена чутливість до невдач і помилок, віднесення невдач і помилок, за рахунок властивостей своєї особистості, заклопотаність, саме помисливість, невдоволення собою. Весь цей симптокомплекс володіє одним з основних відмітних ознак темпераменту: від нього залежить динаміка діяльності. Але виявляється він лише в ситуації небезпеки і залежить від мотивів і відносин особистості. Тривожність спостерігається також при незадоволенні мотивів і у всякому психологічному конфлікті типу фрустрації. Стан тривожності не є іманентною властивістю, властивому визначеному темпераментові. Воно з'являється лише при визначених порушеннях у системі мотивів і відносин особистості. Реалістична тривога – це емоційна відповідь на загрозу і/чи розуміння реальних небезпек зовнішнього світу. Вона виконує функцію самозбереження. Реалістична тривога – це емоційна відповідь на загрозу і/чи розуміння реальних небезпек зовнішнього світу. Вона виконує функцію самозбереження. Невротична тривога – це емоційна відповідь на небезпеку того, що неприйняті імпульси з боку ід стануть усвідомленими. Невротична тривога спочатку переживається як реалістична, але коли виникає реальна можливість імпульсам ід прорватися через контроль его, виникає тривога невротична. Виникнення моральної тривоги пояснюється відповіддю на погрозу покарання его з боку суперего. Моральна тривога виникає тоді, коли ід прагне до активного вираження аморальних думок чи дій, і суперего відповідає на це почуттям провини і сорому.

29. Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.

Близьким за характером свого походження до стану тривожності єемоція страху. Як і тривожність, страх також багато в чому пов´язаний з прогнозуванням, очікуванням суб´єктом небезпеки, що наближається. Однак на відміну від тривожності, страх більшою мірою є емоційною реакцією на конкретну, найчастіше об´єктивно існуючу, реальну загрозу.

Страх заважає людині використовувати свої здібності, досягати поставлених завдань, бути щасливою та задоволеною. Переживання страху зазвичай варіюється від передчуття небезпеки, побоювання, до відчуття переляку, жаху. В останньому випадку ситуація, яка викликала інтенсивний страх (афект страху), може навіть завершитись летальним наслідком.

Зазвичай страх зароджується, коли джерело тривоги неможливо усунути, і вона переходить, поступово трансформуючись, у стан страху.

Найзагальнішими причинами прояву страху вважаються наступні: відчуття особою нездоланної небезпеки для себе і своїх близьких, відчуття невдачі, що наближається, відчуття власної безпорадності, беззахисності перед нею.

Встановлення вказаних факторів при розслідуванні та розгляді кримінальних справ про злочини, що містять погрози, залякування, при вирішенні цивільно-правових спорів про визнання недійсними правочинів, укладених під впливом погрози, омани, коли особа не була здатна на належному когнітивному рівні розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути, як слушно зазначає В. В. Романов, переконливим доказом того, що суб´єкт (потерпілий, позивач і т. п.) дійсно пережив стан страху. А це, своєю чергою, може бути використано в процесі доказування вчиненого злочину, а також при визнанні недійсності правочину, заподіяння особі моральної шкоди.

Однією з поширених причин, що викликають у людини страх, є також фізичний біль та прогнозовані у зв´язку з ним негативні наслідки для її життя та здоров´я. Біль викликає фізичні страждання, що збільшуються страхом.

Тому ознаки страху, сильної тривоги свідчать про пережите особою страждання. Ось чому, коли суду доводиться вирішувати питання, пов´язані з компенсацією моральної шкоди громадянину, з оцінкою ступеня фізичних та моральних страждань, встановлення (у разі необхідності за допомогою експерта-психолога) факту, що потерпілий пережив емоцію страху може бути визнано доказом заподіяння йому моральних страждань.

Крім того, необхідно враховувати, що поява страху, як і стан тривожності, тісно пов´язана з індивідуальними особливостями людини — її віком, вродженими чинниками, успадкованими або набутими протягом життя факторами, починаючи з раннього дитинства (страх самотності, покарання, побоювання темноти і т. п.). Усе це слід з´ясовувати під час допиту тих чи інших учасників процесу, задаючи питання про їх суб´єктивні переживання у ситуації, що становить інтерес для слідства чи суду, про умови формування особи допитуваного.

Зовнішніми, поведінковими проявами страхує: зляканий вираз обличчя (широко розплющені очі, припідняті брови, горизонтальні морщини на чолі, овальної форми рот, напружені губи); напруження м´язів, що істотно скорочує можливість рухів; імпульсивність у вигляді вчинення безцільних, панічних малоефективних рухів до стану, коли людина завмирає на місці, намагається «зменшитись», сідає навшпиньки, обхоплює голову руками.

Суб´єктивні переживання страхувиражаються у: розладі психічних пізнавальних процесів — знижується рівень та гострота сприйняття, спотворюється оцінка відстані між об´єктами, їх розміру та форми, порушується мислення, яке стає більш вузьким за обсягом та змістом, страждає пам´ять, оскільки спогади про минуле стають фрагментарними; пришвидшується серцебиття і дихання. Деякі люди у стані сильного страху відчувають нудоту, запаморочення, часті поклики до сечовипускання, втрачають свідомість.

Усі ці ознаки мають надзвичайно важливе значення при розслідуванні та розгляді кримінальних справ про злочини проти життя та здоров´я особи, зокрема сильного душевного хвилювання, якого-небудь іншого особливого психічного стану як обставини, що пом´якшує відповідальність, перевищення меж необхідної оборони; у випадках, коли та чи інша посадова особа (диспетчер, оператор) не впоралась зі своїми функціональними обов´язками в екстремальних умовах діяльності, а також при вирішення в суді питань про недійсність правочину, укладеного особою під впливом погрози, що викликає страх, про компенсацію моральної шкоди у разі заподіяння моральних страждань потерпілому.

Особливим різновидом страху на рівні пограничних станів психіки, неврозів, психозів єфобії(з грецьк. фобос — страх) — нав´язливі неадекватні, ірраціональні переживання, що мають своєю основою побоювання конкретного змісту (висоти, відкритого чи закритого простору, певних тварин, мікроорганізмів і т. п.). Недивлячись на деякі відхилення від середньої психічної норми, людина все ж зберігає здатність усвідомлювати необґрунтованість страхів, що її мучать, безпідставність своїх побоювань з того чи іншого приводу. У випадку ж повної втрати критичного ставлення до подібного роду страхів, відсутності розуміння неадекватності ситуації, що склалася, і нерозумності своїх побоювань, мова йде про те, що в суб´єкта проявляються ознаки марення, причиною якого є більш серйозний психічний розлад або захворювання психіки.