- •Модуль з курсу «Юридична деонтологія»
- •Зазначте, який з нижчевказаних видів обов’язку юриста є невірним:
- •Службовий обов’язок юриста:
- •Духовна культура юриста – це
- •Національна культура – це
- •Правова культура — це
- •Право – це
- •Психологічна культура працівника міліції – це
- •Рівень володіння психологічними знаннями, навичками і прийомами, в тому числі автотренінгу та саморегуляції, а також розвитку власної волі та професійно-психологічних якостей.
- •Педагогічна культура юриста – це
- •Рівень володіння у практичній роботі методикою проведення виховання громадян з використанням високої спеціалізованої педагогічної техніки, педагогічної технології та професійного такту.
- •Які з нижченаведених тверджень не належать до принципів моральної культури юриста:
- •Які з нижченаведених тверджень належать до функцій психологічної культури юриста:
- •Інформаційна культура юриста — це
- •Правова інформація — це
- •Зовнішня культура юриста — це
- •Юрист — це
- •Основне завдання юрисконсульта:
- •Нотаріус — це
- •Адвокат — це
- •Юрист, який здійснює юридичну діяльність, пов'язану з перевіркою достовірності документів, виконує дії, що підтверджують їх реальність, і на основі цього надає їм юридичної сили.
- •Прокурор — це
- •Юрист, який здійснює юридичну діяльність, пов'язану з перевіркою достовірності документів, виконує дії, що підтверджують їх реальність, і на основі цього надає їм юридичної сили.
- •Суб'єктами юридичної діяльності є
- •Який з нижченаведених видів не належить до правоохоронної діяльності?
- •За суб'єктами розрізняють діяльність:
Національна культура – це
ступінь творчого пізнавального процесу професійної діяльності як духовного явища, накопичення знань та ефективної наукової абстракції для постановки, вибору й розв’язання проблеми нормативної діяльності людини у правовому полі.
уміння використовувати і впроваджувати культурно-правові здобутки та загальнолюдські цінності; усвідомлювати політичну мету нації, її ідеї в процесі сучасного державотворення.
знання та оцінка ним політичної історії України, сучасної політичної ситуації, та використання їх у професійній діяльності в межах позитивного права.
це ступінь осмислення законів буття і власної професійної діяльності, формування любові до істини, аналізу причинно-0наслідкових зв’язків у правових явищах та вироблення почуття природно-правової справедливості.
Правова культура — це
результат умілого створення власної гармонії: між досягнутим максимальним рівнем вищої моральності і активним використанням моральних норм у правовому регулюванні суспільних відносин.
дотримання людиною відносних норм моралі, загальнолюдських цінностей, пов’язаних з практичним життям, це переважно почуттєва властивість людини, характеристика її суспільної природи.
ступінь духовно-філософського осмислення ним змісту позитивного права, внаслідок коеволюції всіх його джерел у співвідношенні частини до цілого й раціональної власної професійної діяльності та уміле утримання (регулювання) фахової гармонії у правовому полі;
система загальнообов’язкових, соціальних норм (правил поведінки), встановлених державою і забезпечуваних силою його примусу (позитивне право) або похідних з самої природи, людського розуму; імператив, який стоїть над державою і законом (природне право)
Право – це
система загальнообов’язкових, соціальних норм (правил поведінки), встановлених державою і забезпечуваних силою його примусу (позитивне право) або похідних з самої природи, людського розуму; імператив, який стоїть над державою і законом (природне право)
дотримання людиною відносних норм моралі, загальнолюдських цінностей, пов’язаних з практичним життям, це переважно почуттєва властивість людини, характеристика її суспільної природи.
рівень володіння психологічними знаннями, навичками і прийомами, в тому числі автотренінгу та саморегуляції, а також розвитку власної волі та професійно-психологічних якостей.
ступінь процесу пізнання правової дійсності; здатність правника приймати законні, справедливі рішення, а також ставлення до законів Всесвіту.
Психологічна культура працівника міліції – це
Рівень володіння психологічними знаннями, навичками і прийомами, в тому числі автотренінгу та саморегуляції, а також розвитку власної волі та професійно-психологічних якостей.
ступінь процесу пізнання правової дійсності; здатність правника приймати законні, справедливі рішення, а також ставлення до законів Всесвіту.
ступінь цілісного підсвідомого сприйняття проблем правового явища на основі морально-правової культури і духовно-синергетичне бачення результату без дискурсивного виведення й доведення з метою формування внутрішнього переконання.
рівень володіння у практичній роботі методикою проведення виховання громадян з використанням високої спеціалізованої педагогічної техніки, педагогічної технології та професійного такту.
