Національна культура – це

ступінь творчого пізнавального процесу професійної діяльності як духовного явища, накопичення знань та ефективної наукової абстракції для постановки, вибору й розв’язання проблеми нормативної діяльності людини у правовому полі.

уміння використовувати і впроваджувати культурно-правові здобутки та загальнолюдські цінності; усвідомлювати політичну мету нації, її ідеї в процесі сучасного державотворення.

знання та оцінка ним політичної історії України, сучасної політичної ситуації, та використання їх у професійній діяльності в межах позитивного права.

це ступінь осмислення законів буття і власної професійної діяльності, формування любові до істини, аналізу причинно-0наслідкових зв’язків у правових явищах та вироблення почуття природно-правової справедливості.

Правова культура — це

результат умілого створення власної гармонії: між досягнутим максимальним рівнем вищої моральності і активним використанням моральних норм у правовому регулюванні суспільних відносин.

дотримання людиною відносних норм моралі, загальнолюдських цінностей, пов’язаних з практичним життям, це переважно почуттєва властивість людини, характеристика її суспільної природи.

ступінь духовно-філософського осмислення ним змісту позитивного права, внаслідок коеволюції всіх його джерел у співвідношенні частини до цілого й раціональної власної професійної діяльності та уміле утримання (регулювання) фахової гармонії у правовому полі;

система загальнообов’язкових, соціальних норм (правил поведінки), встановлених державою і забезпечуваних силою його примусу (позитивне право) або похідних з самої природи, людського розуму; імператив, який стоїть над державою і законом (природне право)

Право – це

система загальнообов’язкових, соціальних норм (правил поведінки), встановлених державою і забезпечуваних силою його примусу (позитивне право) або похідних з самої природи, людського розуму; імператив, який стоїть над державою і законом (природне право)

дотримання людиною відносних норм моралі, загальнолюдських цінностей, пов’язаних з практичним життям, це переважно почуттєва властивість людини, характеристика її суспільної природи.

рівень володіння психологічними знаннями, навичками і прийомами, в тому числі автотренінгу та саморегуляції, а також розвитку власної волі та професійно-психологічних якостей.

ступінь процесу пізнання правової дійсності; здатність правника приймати законні, справедливі рішення, а також ставлення до законів Всесвіту.

Психологічна культура працівника міліції – це

Рівень володіння психологічними знаннями, навичками і прийомами, в тому числі автотренінгу та саморегуляції, а також розвитку власної волі та професійно-психологічних якостей.

ступінь процесу пізнання правової дійсності; здатність правника приймати законні, справедливі рішення, а також ставлення до законів Всесвіту.

ступінь цілісного підсвідомого сприйняття проблем правового явища на основі морально-правової культури і духовно-синергетичне бачення результату без дискурсивного виведення й доведення з метою формування внутрішнього переконання.

рівень володіння у практичній роботі методикою проведення виховання громадян з використанням високої спеціалізованої педагогічної техніки, педагогічної технології та професійного такту.