Модуль з курсу «Юридична деонтологія»

____________________________________________________

1. Юридична деонтологія –

1. це наука про обов’язки юриста, про кодекс його професійної поведінки, правила поведінки.

2. це наука про право, законодавство і людину

3. це звід правил, якими має користуватись юрист.

4. це система правових, політичних, психологічних, етичних норм, що визначають режим спілкування юриста з людьми, взаємовідносини з клієнтами і його поведінкою.

2. До компонентів юридичної деонтології не відносяться:

1. знання про духовно-національне почуття,

2. знання про морально-правове почуття,

3. знання про психологічно-естетичне почуття,

4. знання про політико-державне почуття

3. Методологічну основу професійної культури юриста становить правнича етика, предметом дослідження якої є:

1. Право

2. Мораль

3. Принципи юриста

4. Зовнішній вигляд юриста

4. Деонтологічна правосвідомість - це

1. сукупність ідей, поглядів, уявлень, почуттів, у яких виявляється ставлення до дійсного або бажаного права як до справедливого чи несправедливого і до дій людей як до правомірних чи неправомірних

2. така форма відображення правових явищ, яка включає пси­хічні, інтелектуальні, емоційні й вольові процеси та стани: знання чинного права і законодавства, правові вміння і на­вички, правове мислення, правові емоції й почуття, правові орієнтації, позиції, мотиви, правові переконання та наста­нови, які синтезуються в прийнятих рішеннях і спрямовані на пізнання, спілкування і взаємодію в процесі правової діяльності й поведінки у сфері правовідносин.

3. система правових, політичних, психологічних, етичних норм, що визначають режим спілкування юриста з людьми, взаємовідносини з клієнтами і його поведінкою.

4. інтелекту­альна власність юриста, оскільки вона пов’язана з інтелек­том та моральними принципами; це конкретизація його правосвідомості, що відповідає одній із функцій юридичної деонтології.

5. Зазначте, який з нижчевказаних видів обов’язку юриста є невірним:

1. Суспільний, державний,

2. громадський, моральний,

3. духовний, професійний,

4. психологічний, естетичний

6. Службовий обов’язок юриста:

1. передбачає певні необхідні дії, по­кладені на юриста як члена відповідної громадської організа­ції. Моральний обов'язок юриста як впровадження у практи­ку реалізації юридичних норм певних моральних вимог.

2. юриста можна вважати необхід­ність постійного удосконалення професійної підготовки, формування усталених гуманістично-ціннісних орієнтацій, культури, що сприяє адекватному виконанню службової діяльності.

3. це потреба та його готов­ність виконувати дії, зумовлені службовим становищем юриста.

4. це потреба вико­нання ним постійного конкретного завдання (функції), яке визначається з часу призначення на посаду.

7. Духовна культура юриста – це

1. сукупність засвоєння тих норм духовного права, оволодіння сукупністю духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та реалізацію цих цінностей у правових нормах на практиці.

2. уміння використовувати і впроваджувати культурно-правові здобутки та загальнолюдські цінності; усвідомлювати політичну мету нації, її ідеї в процесі сучасного державотворення.

3. знання та оцінка ним політичної історії України, сучасної політичної ситуації, та використання їх у професійній діяльності в межах позитивного права.

4. це ступінь осмислення законів буття і власної професійної діяльності, формування любові до істини, аналізу причинно-0наслідкових зв’язків у правових явищах та вироблення почуття природно-правової справедливості.