
- •Модуль з курсу «Юридична деонтологія»
- •Зазначте, який з нижчевказаних видів обов’язку юриста є невірним:
- •Службовий обов’язок юриста:
- •Духовна культура юриста – це
- •Національна культура – це
- •Правова культура — це
- •Право – це
- •Психологічна культура працівника міліції – це
- •Рівень володіння психологічними знаннями, навичками і прийомами, в тому числі автотренінгу та саморегуляції, а також розвитку власної волі та професійно-психологічних якостей.
- •Педагогічна культура юриста – це
- •Рівень володіння у практичній роботі методикою проведення виховання громадян з використанням високої спеціалізованої педагогічної техніки, педагогічної технології та професійного такту.
- •Які з нижченаведених тверджень не належать до принципів моральної культури юриста:
- •Які з нижченаведених тверджень належать до функцій психологічної культури юриста:
- •Інформаційна культура юриста — це
- •Правова інформація — це
- •Зовнішня культура юриста — це
- •Юрист — це
- •Основне завдання юрисконсульта:
- •Нотаріус — це
- •Адвокат — це
- •Юрист, який здійснює юридичну діяльність, пов'язану з перевіркою достовірності документів, виконує дії, що підтверджують їх реальність, і на основі цього надає їм юридичної сили.
- •Прокурор — це
- •Юрист, який здійснює юридичну діяльність, пов'язану з перевіркою достовірності документів, виконує дії, що підтверджують їх реальність, і на основі цього надає їм юридичної сили.
- •Суб'єктами юридичної діяльності є
- •Який з нижченаведених видів не належить до правоохоронної діяльності?
- •За суб'єктами розрізняють діяльність:
Модуль з курсу «Юридична деонтологія»
____________________________________________________
Юридична деонтологія –
це наука про обов’язки юриста, про кодекс його професійної поведінки, правила поведінки.
це наука про право, законодавство і людину
це звід правил, якими має користуватись юрист.
це система правових, політичних, психологічних, етичних норм, що визначають режим спілкування юриста з людьми, взаємовідносини з клієнтами і його поведінкою.
До компонентів юридичної деонтології не відносяться:
знання про духовно-національне почуття,
знання про морально-правове почуття,
знання про психологічно-естетичне почуття,
знання про політико-державне почуття
Методологічну основу професійної культури юриста становить правнича етика, предметом дослідження якої є:
Право
Мораль
Принципи юриста
Зовнішній вигляд юриста
Деонтологічна правосвідомість - це
сукупність ідей, поглядів, уявлень, почуттів, у яких виявляється ставлення до дійсного або бажаного права як до справедливого чи несправедливого і до дій людей як до правомірних чи неправомірних
така форма відображення правових явищ, яка включає психічні, інтелектуальні, емоційні й вольові процеси та стани: знання чинного права і законодавства, правові вміння і навички, правове мислення, правові емоції й почуття, правові орієнтації, позиції, мотиви, правові переконання та настанови, які синтезуються в прийнятих рішеннях і спрямовані на пізнання, спілкування і взаємодію в процесі правової діяльності й поведінки у сфері правовідносин.
система правових, політичних, психологічних, етичних норм, що визначають режим спілкування юриста з людьми, взаємовідносини з клієнтами і його поведінкою.
інтелектуальна власність юриста, оскільки вона пов’язана з інтелектом та моральними принципами; це конкретизація його правосвідомості, що відповідає одній із функцій юридичної деонтології.
Зазначте, який з нижчевказаних видів обов’язку юриста є невірним:
Суспільний, державний,
громадський, моральний,
духовний, професійний,
психологічний, естетичний
Службовий обов’язок юриста:
передбачає певні необхідні дії, покладені на юриста як члена відповідної громадської організації. Моральний обов'язок юриста як впровадження у практику реалізації юридичних норм певних моральних вимог.
юриста можна вважати необхідність постійного удосконалення професійної підготовки, формування усталених гуманістично-ціннісних орієнтацій, культури, що сприяє адекватному виконанню службової діяльності.
це потреба та його готовність виконувати дії, зумовлені службовим становищем юриста.
це потреба виконання ним постійного конкретного завдання (функції), яке визначається з часу призначення на посаду.
Духовна культура юриста – це
сукупність засвоєння тих норм духовного права, оволодіння сукупністю духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та реалізацію цих цінностей у правових нормах на практиці.
уміння використовувати і впроваджувати культурно-правові здобутки та загальнолюдські цінності; усвідомлювати політичну мету нації, її ідеї в процесі сучасного державотворення.
знання та оцінка ним політичної історії України, сучасної політичної ситуації, та використання їх у професійній діяльності в межах позитивного права.
це ступінь осмислення законів буття і власної професійної діяльності, формування любові до істини, аналізу причинно-0наслідкових зв’язків у правових явищах та вироблення почуття природно-правової справедливості.