МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

Теорія корисності та її використання

Виконала

студентка 6-ої групи

2-ого курсу ФАМ

Казанцева Анастасія Русланівна

Викладач

Доцент к.е.н.

Власенко Юрій Григорович

КИЇВ-2014

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні дослідження

1. Історичний розвиток

2. Теорія корисності

2. Визначення корисності

   1. Кардиналістська концепція. Закони Госсена

   2. Ординалістська концепція

3. Крива байдужості

   1. Загальні властивості та види

   2. Уподобання споживачів

4. Бюджетна лінія

   1. Вплив зміни доходу на бюджетну лінію

   2. Вплив зміни цін на бюджетну лінію

5. Оптимум споживача

Висновок

Список використаної літератури

1. Теоретичні дослідження

1.1 Історичний розвиток корисності

Споживач з’являється на ринку споживчих товарів для того, щоб вибрати з-поміж великої кількості запропонованих виробниками товарів ті, які, на його думку, будуть, найбільш корисними для нього. Саме цим товарам споживач надає перевагу.

Корисність (utility) – явище суб’єктивне індивідуальне. Його не слід ототожнювати з корисністю в суспільному розумінні. Наприклад, усім добре відомо, що паління цигарок та вживання наркотиків шкідливі для здоров’я. Однак, наркоман за будь-яку ціну намагатиметься придбати чергову партію того чи іншого наркотику. Адже споживач, звик до цього товару, вважає його корисним і відчуває дискомфорт без цього товару.

Звичайно, є чинники, що обмежують можливості споживача придбати для використання певні товари, це, насамперед, ціна товарів, котрі споживач хотів би купити, та обсяг його доходу.

З огляду на свої прагнення придбати певну кількість товарів специфічного для кожного споживача асортименту та власні бюджетні (грошові) обмеження, споживач прагне таким чином використати свій бюджет, щоб максимізувати корисність (очікуване задоволення) від споживання тих благ, яким він надав перевагу, зробивши вибір на споживчому ринку товарів.

Споживчий вибір здійснюється на основі уподобань індивіда.

Смаки (уподобання) – це ієрархічна система цінностей людини стосовно тих благ, які задовольняють її життєві потреби. Звичайно, кожна людина має певну систему цінностей. Є люди, котрим потрібна близька за структурою система цінностей. Системи цінностей інших людей суттєво відрізняються. Жодна наука не може врахувати тільки індивідуальні смаки та уподобання для їх використання у арктичній діяльності. Однак є типові характеристики уподобань споживача, про які ми поговоримо у наступному підрозділі.

1.2 Теорія корисності

Типові характеристики уподобань споживача, які використовуються у теорії мікроекономіки для осмислення поведінки споживача, коли він робить економічний вибір. Це певна упорядкованість або зі ставність уподобань, рефлективність, транзитивність, насичення, незалежність споживача, монотонність.

Ці характеристики досить очевидні, що не потребують доведення і тому виступають як аксіоми.

Повна упорядкованість або зіставність (comparability) уподобань означає, що для будь-якої пари наборів товарів А і Б є три вірогідних варіанти ранжування індивідуальної корисності: 1) набір «А» має превагу над набором «Б»; 2) набір «Б» має перевагу над набором «А»; 3) набір «А» і набір «Б» однаково важливі.

Рефлективність уподобань полягає в тому, що будь-який набір не може мати перевагу стосовно самого себе. Він може виявити перевагу тільки рефлектуючись в іншому наборі. Це означає що індивід байдужий до вибору між двома однаковими наборами.

Транзитивність уподобань – певна послідовність у наданні переваги певному наборові. Наприклад, якщо споживач надає набору «А» перевагу порівняно з набором «Б», але набір «Б» для нього має перевагу порівняно з набором «С», то набір «Ч» не може мати перевагу над набором «А».

Ненасиченість означає, що за інших незмінних умов споживач надасть перевагу більшій кількості блага порівняно з меншою кількістю.

Незалежність споживача. За цією аксіомою, задоволення споживача залежить тільки від обсягу вживання ним благ і не залежить від обсягу благ, спожитих іншими споживачами. Це означає, що споживач розглядається як такий, якому не властиві ні почуття заздрощів, ні співчуття. Такі риси теорія поведінки споживача враховує при дослідженнях зовнішніх ефектів.

Монотонність уподобань означає, що збільшення обсягу кількості благ із додатною корисністю у певному наборі благ робить цей набір привабливішим для споживача, а збільшення благ від’ємною корисністю в наборі робить набір менш привабливим.

Строга опуклість (закон спадної граничної схильності до заміщення одного блага іншим) означає, що зі збільшенням кількості блага Х відносно блага Y, кожна додаткова одиниця Х компенсується все меншим скороченням блага Y. Тому крива байдужості, яку ми розглянемо далі, має випуклу до початку координат форму.

Головні припущення аналізу вподобань споживача:

● Аналіз уподобань стосується певного моменту. З часом уподобання окремого індивіда змінюються. Тоді в іншому часовому періоді вони будуть іншими і аналізувати уподобання слід окремо і до того, як відбулися зміни, і після них;

● Уподобання не залежать від обсягу доходу та ціни, тоді як вибір залежить від уподобань та обмежень, зумовлених ціною товарів та обсягом доходу(бюджету). Наприклад, більшість жителів Києва хотіли б жити у просторіших та комфортніших квартирах, однак значна їх частина живе в досить скромних малометражних квартирах;

● Незважаючи на те, що уподобання суб’єктивні, вони впливають на всі види людської діяльності. За власними смаками ми обираємо для себе сферу, місце та форму діяльності. Смаками, що визначають наш вибір, ми впливаємо на структуру виробництва, адже будь-який виробник прагне пропонувати ті блага, які користуються попитом і т. ін.;

● Економічні суб’єкти ведуть себе раціонально;

● Аналіз уподобань здійснюється на основі припущення «за інших однакових умов»;

● Первинно уподобання досліджуються, насамперед, стосовно окремої особи.

Для спорідненої групи осіб (домогосподарство) або для суспільства загалом може не справджуватись аксіома транзитивності.

Ця ситуація, яку описував К.Дж. Ерроу стосовно суспільного вибору, дістала назву парадокса Ерроу його зміст полягає в тому, що вибір суспільства здійснюється на основі аксіоми квазітранзитивності, тобто транзитивності строгих переваг.

Аксіоми (характеристики) врахування уподобань при здійсненні вибору ґрунтуються на тому, що блага вибирають для розпорядження ними, а не обов’язкового разового споживання.

Ця передумова важлива для розуміння аксіоми монотонності, яку іноді критикують у зв'язку з тим, що надмірне споживання будь-якого блага шкідливе, а не корисне.

Раціональна поведінка може спонукати споживача придбати декілька квартир для збереження заощаджень хоча жити він буде тільки в одній із них. Інші здаватимуться в оренду, а з часом перейдуть у спадок дітям чи будуть продані за вищу ціну.