18. Висвітлити особливості і значення психолого-педагогічної діагностики

Психолого-педагогічна діагностика - це система, в основу якої покладені психолого-педагогічні теорії, методології та методики, що дозволяють дати точну оцінку навчальних досягнень школярів, ефективності педагогічної діяльності, розвитку психічних властивостей, досягнутого індивідом або групою. Умовно всі завдання, що виникають у взаємодії педагога та психолога в школі, можна розділити на психолого-педагогічні та психологічні.

У першому випадку цілі та методи вирішення завдання визначає педагог, а психолог-діагност виконує допоміжну функцію, а саме: проводить психодіагностику учня, дає його психологічний портрет і прогнозує результат педагогічного впливу, а в деяких випадках проводить і вторинну психологічну діагностику після впливу. Цей тип завдань в більшості випадків пов'язаний з обслуговуванням загальноосвітньої функції школи.

Завдання другого типу - власне психологічні, які переважно й доводиться вирішувати шкільного психолога. Вони більшою мірою пов'язані з реалізацією виховної функції школи. В цьому випадку психологічна діагностика виступає як етап вирішення проблеми, де засоби рішення - суто психологічні (консультативна допомога, корекція особистості, психологічний тренінг, індивідуальна і сімейна психотерапія, психологічні рекомендації і т.д.). Як правило, шкільний психолог сам виступає в ролі психодиагноста і в ролі суб'єкта, що здійснює психологічний вплив. Не менше значення має фактор "замовника". Запит психолога може надходити від педагога, від батьків, від самого школяра. Крім того, сам психолог може поставити перед собою це завдання.

19. Назвати психолого-педагогічні основи корекційно - педагогічної діяльності

Оскільки корекційно-педагогічна діяльність - складова частина єдиного педагогічного процесу, то вона повинна володіти певним "робочим полем", бути окреслена "кругом впливу", сферою свого впливу, мати певну структуру та напрями (вектори) впливу.

       По-перше, в рамках концепції корекційно-розвиваючого освіти і виховання дітей та підлітків корекційно-педагогічна діяльність займає центральне (серцевинний) становище в єдиному педагогічному процесі.

       По-друге, корекційна діяльність, будучи однією із складових частин загальної освіти, в той же час має свою специфічну спрямованість при здійсненні навчально-виховного процесу.

       По-третє, за обсягом і значущістю корекційно-педагогічного процесу в системі загальної освіти йому відводиться досить помітне місце на перетині складових освітнього процесу (навчання, виховання, розвитку).

       По-четверте, корекція як самостійна одиниця педагогічного процесу повинна мати самостійний вихід, взаємодіяти із соціальним середовищем, оскільки для корекційно-педагогічного процесу вона є не компонентним елементом, а навколишнього сферою, тієї самої кордоном поля взаємодії і взаємовпливу компонентів єдиного педагогічного процесу.

20. Охарактеризувати принципи корекційно-педагогічної діагностики.

Специфічні принципи корекційно-педагогічної діяльності

1. Провідним в системі цілеспрямованої корекційно-педагогічної діяльності є принцип єдності корекційних, профілактичних і розвиваючих завдань, де системність і взаємозумовленість завдань відображає взаємозв'язок розвитку різних сторін особистості дитини та їх гетерохронность, т. Е. Нерівномірність розвитку

2. Реалізація принципу єдності діагностики і корекції забезпечує цілісність педагогічного процесу. Неможливо вести ефективну і повномасштабну корекційну роботу, не знаючи вихідних даних про об'єкт.

3. Принцип урахування індивідуальних і вікових особливостей дитини в корекційно-педагогічному процесі доцільніше розглядається як принцип «нормативності» розвитку особистості, як послідовність змінюють один одного віку, вікових стадій онтогенетичного розвитку

4. Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційної роботи та способи реалізації поставлених цілей, підкреслюючи, що вихідним моментом в їх досягненні є організація активної діяльності дитини, створення необхідних умов для його орієнтування в складних конфліктних ситуаціях, вироблення алгоритму соціально прийнятної поведінки.

5. Принцип комплексного використання методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності. Ні в психології, ні в педагогіці не існує універсальних прийомів впливу, що сприяють переорієнтації, зміні спрямованості особистості, різкої зміни поведінки дітей та підлітків.

6. Принцип інтеграції зусиль найближчого соціального оточення. Дитина не може розвиватися поза соціального оточення, воно активний його компонент, складова частина системи цілісних соціальних відносин.

21. Зміст і основні напрямки корекційно-педагогічної діяльності , вся система корекційно-педагогічної роботи спрямована на те, щоб реабілітувати і соціально адаптувати аномального школяра до реалій навколишнього світу, зробити його повноправним і активним членом суспільства,.  Визначивши рамки корекційно-педагогічної діяльності та його провідні компоненти, напрямки цього процесу: - коригуючий вплив на дитину середовищні фактори (природними, соціальними»; - організація навчального процесу (його корекційна спрямованість); - спеціальний підбір культурно-масових та оздоровчих заходів; - психогігієна сімейного виховання. Ці напрями можуть бути представлені у вигляді тактичних кроків: - вдосконалення досягнень сенсомоторного розвитку; - корекція окремих сторін психічної діяльності; - розвиток основних розумових процесів; - розвиток різних видів мислення; - корекція порушень у розвитку емоційно-особистісної сфери; - розвиток мовлення, оволодіння технікою мови; - розширення уявлень про навколишній світ і збагачення словника; - корекція індивідуальних прогалин в знанняхКорекційно-педагогічна діяльність повинна бути спрямована не тільки на ліквідацію прогалин у пізнавальній діяльності, але і на формування світогляду, соціально значущих знань, умінь і навичок; вся корекційно-педагогічна діяльність повинна бути практично орієнтована й націлена на високий рівень результативності; вона повинна бути пронизана ідеєю співпраці та взаємодії між об'єктом і суб'єктами корекційно-педагогічного процесу, між учнівським та педагогічним колективами; корекційно-педагогічна діяльність передбачає координацію зусиль школи, сім'ї і соціуму у вирішенні завдань попередження, подолання недоліків у розвитку і поведінці дітей та підлітків, формування у них соціально значущих якостей особистості.