14. Перерахувати критерії явища норма-аномалія у дітей шкільного віку.

У шкільному віці факторами ризику є такі особливості поведінки:        • поєднання низької пізнавальної активності та особистісної незрілості, які суперечать наростаючим вимогам до соціальної ролі школяра;        • незменшуваного моторна бестормозной, яка поєднується з ейфоричним настроєм;        • підвищена сенсорна спрага у вигляді прагнення до гострих відчуттів і бездумним враженням;        • акцентуація компонентів потягів: інтерес до ситуацій, що включає агресію, жорстокість;        • наявність невмотивованих коливань настрою, конфліктне (tm), вибуховості, забіякуватості у відповідь на незначні вимоги або заборони;        • негативне ставлення до занять, епізодичні прогули окремих "нецікавих" уроків; втечі з дому при загрозі покарання як захисна реакція;        • реакції протесту, пов'язані з небажанням займатися в школі, відмова від занять з самопідготовки; навмисне невиконання домашніх завдань на зло дорослим; гіперкомпенсаторного реакції з прагненням звернути на себе увагу грубістю, злісними пустощами, невиконанням вимог вчителя;        • виявлення до кінця навчання в початкових класах масової школи стійких прогалин з основних розділів програми; неможливість засвоєння подальших розділів програми внаслідок слабкого інтелекту і відсутності інтересу до навчання;        • наростаюче тяжіння до асоціальних форм поведінки під впливом більш старших дітей і дорослих;        • дефекти виховання у вигляді безконтрольності, бездоглядності, грубої авторитарності, асоціальної поведінки членів сім'ї.

16. Висвітлити загальні теоретичні положення діагностика відхилень у розвитку.

Діагностика відхилень у розвитку ґрунтується на знанні загальних і специфічних закономірностей психічного розвитку нормально розвивається дитини і дітей з різними відхиленнями в розвитку.

Діагностика носить комплексний характер, тобто при її проведенні враховуються дані клінічної медицини (педіатрії, дитячої психоневрології), а також медичної генетики, які обов'язково зіставляються з показниками нейрофізіологічних, біохімічних та інших методів інструментального обстеження та даними, отриманими при психологічному, педагогічному та логопедическом обстеженні.

Важливим завданням діагностики є встановлення структури провідного порушення розвитку, вдруге пов'язаних з ним відхилень й у розвитку з урахуванням локалізації та механізмів порушень центральної нервової системи.

Основні методи педагогічної діагностики:

1.Вивчення анамнезу

2. Спостереження за дитиною / вільна, ігрова діяльність /.

3.Метод «педагогічної оцінки» в діагностиці відхилень у розвитку, при якому провідне значення надається якісному аналізу самого процесу виконання завдання та з'ясуванню причин, визначальних трудність його виконання. Подібний метод є особливо ефективним, якщо він поєднується з динамічним медичним спостереженням дитини в процесі занять і лікування.

4.Констатірующій експеримент / Оцінка сприйняття, пам'яті, функції активної уваги, всіх видів Гнозис, просторових уявлень, довільної регуляції діяльності, всіх видів мислення: наочно-образного, дієвого, словесно-логічного, мовних функцій, а також емоційно-поведінкової і особистісної сфери.

5.Обучающій експеримент

В навчальному експерименті перевіряється попереднє припущення про специфіку інтелектуальної недостатності у дитини.

17. Висвітлити особливості і значення медичної діагностики.

Важливим завданням системи діагностичного обстеження дітей з відхиленнями у розвитку є оцінка якісних особливостей структури провідного дефекту і ускладнюючих його порушень. Для вирішення цього завдання, крім комплексного клініко-психолого-педагогічного обстеження, велике значення має метод «педагогічного аналізу» або «структурного дослідження», при якому провідне значення надається якісному аналізу самого процесу виконання завдання та з'ясуванню причин, визначальних трудність його виконання. Метод «педагогічного аналіза» в діагностиці аномального розвитку дитини був розроблений в дослідженнях Е.Хейссерман (1964). Для ефективного використання даного методу важливе значення має правильний підбір спеціального експериментального матеріалу, пред'явлення його в певних стандартних умовах, а також підбір спеціальних експериментальних ситуацій. Таким шляхом можлива оцінка якісних особливостей діяльності дитини, виявлення не тільки рівня його інтелектуального розвитку і ускладнюючих цей розвиток порушень, а й особливостей емоційних реакцій і поведінки. Даний метод дослідження дозволяє скласти уявлення про рівень розвитку окремих функцій, структурі провіднихі ускладнюючих дефектів, а також про компенсаторні можливості розвитку. Використання різноманітних способів пред'явлення завдань ґрунтується на обліку інтелектуальних, сенсорних, рухових, мовних, поведінкових і емоційних особливостей в їх взаємозв'язку, тобто на цілісному інтегративному підході. У всіх випадках важливо враховувати особливості розумової працездатності дитини і попереджати можливість його стомлення.