36. Визначити Джерела і механізми розвитку особистості дитини.

В академічній науці усталеним є положення про із системною детермінації розвитку особистості, в схемі якої виділено три основні чинники: індивідуальна властивості людини як передумови розвитку особистості, соціально-історичний образ життя як джерело розвитку особистості і спільна діяльність як підстава здійснення життя особистості в системі про ських відносин (А. Г.Асмолов). Природні, індивідуальна властивості і соціальне середовище не є «зовнішніми чинниками» діючими за принципом «більше - менше». Їх перетворення, що впливають на розвиток особистості, невіддільні в житті особистості від перетворень самої діяльності.

Розвиток людини - процес складний, багатоплановий, не завжди поступальний, лінійний, прогресивно керований і регульований. Всі плани розвитку взаємопов'язані один з одним, кожен має власним потенціалом і запозичує цей потенціал у інших (В.П. Зінченко).Донедавна в психологічних дослідженнях пріоритет віддавався функціональному розвитку, а особистісне, духовний розвиток не приймалося до уваги. Проблеми в розвитку дитини, ущербність, деформації, на¬рушенія обумовлюються безліччю взаємодіючих фак¬торов, причин і умов, які розглядаються різними науковими напрямками з різних теоретичних позицій: псіходінаміческіх, соціодинамічних, інтеракціоністского.

В отечественной науці сьогодні стає пріоритетною концепція, яка розглядає розвиток не як засвоєння, привласнення, послух, а як саморозвиток, самостроітельства, творчість самого себе (С.Л. Рубінштейн, В.П. Зінченко, А.Г. Асмолов, Б. С. Братусь та ін.). Для процесу розвитку важливі статеві відмінності, які не обмежуються власне статевими характеристиками. Перш за все, фахівці відзначають швидкість дозрівання.

Статеві відмінності обумовлені дією як біологічних, так і соціальних факторів. Біологічний фактор включає хромосомний набір, гормональні особливості, активність ферментов, які виробляють гормони, чутливість тканин до пов ферментам. У спеціальних наукових дослідженнях підкреслюється роль темпераменту як механізму, що визначає особливості поведенія людини. В.Д. Небиліцин виділив в структурі темпераменту два основних компоненти - активність, яка проявляється в моториці, товариськості і пізнавальної сфері, і емоційність.Вітчизняний дослідник - В.С. Мерлін виділив більш приватні властивості темпераменту: 1) сензнтівность (чувстви ність), яка визначається за силою зовнішнього раздражите ^ що викликає реакцію, і за тривалістю цієї реакції; 2) реактивність (величина мимовільної реакції на раздражітелі); 3) активність (енергія людини, що виявляється при решеніі їм різних проблем); 4) співвідношення реактивності і актівності; 5) темп реакцій; 6) пластичність - ригідність (здатність пристосовуватися до зовнішніх умов); 7) екстраверсія - інтроверсія; 8) емоційна збудливість.Експериментально виділено чотири основних властивості нервової системи: динамічність нервових процесів, їх сила, под¬віжность і лабільність. Кожне з цих властивостей характеризується двома нервовими процесами -збудженням і гальмуванням, а так балансом по збудженню і гальмуванню (В. Д. Небиліцин). В літературі розглядаються деякі механізми впливу темпераменту на розвиток дитини, що мають характер припущення (М. Раттер). Так, темперамент дитини може впливати на ставлення до нього батьків та оточуючих і міняти тип поведінки оточуючих. Такі властивості, як жвавість, активність, незалежність, контактність, інертність, замкнутість, можуть викликати у оточуючих різні акції.

Інший механізм характеризується можливістю розширювати звужувати життєвий досвід.

Сильний вплив на життя дитини, її поведінку надають і здібності, і досягнення. Ряд дослідників (М.К. Акімова, В.Т. Козлова, 3.І. Калми¬кова, Л.С. Славіна) вказують на зв'язок природних особливостей дитини і труднощів навчання. Конфліктні переживання завжди носять соціальний характер, стверджують фахівці. Вони виникають в результаті дії психогенних факторів, що травмують дитину в сім'ї або школіДіти з фізичними та соматичними дефектами потребують певної підтримки та захисту, але вони повинні вчитися бути самостійними і вміти піклуватися про себе, як і інші діти, вважає доктор М. Раттер.Клінічні і психологічні дослідження свідчать, що перенесені органічні захворювання центральної нервової системи, порушення мозкових структур, недостатність отдель¬них коркових функцій є основою порушення дозрівання тих чи інших систем мозку, насамперед - лобних відділів .Свідченням органічної недостатності центральної нервової системи можуть бути гіперактивність, імпульсивність, агресія, тривога.В основі гипердинамического синдрому, «синдрому дефіциту уваги» можуть лежати мікроорганічних ураження мозку, що виникли в результаті ускладнень вагітності та пологів, черепно-мозкової травми, нейроинфекция, а також генетичні чинники .Сказане не означає, що всі гіперактивні діти мають мозкову травму.