31.Охарактеризувати систему спеціальної освіти на сучасному етапі.

На сьогодні спеціальна освіта в Україні представлена системою диференційованого навчання, яке здійснюється у навчальних закладах, а також установах інноваційного типу (реабілітаційних, оздоровчих, соціально-педагогічних, психолого-медико-педагогічних центрах і т. ін.Система спеціальної освіти в Україні має вертикально-го­ризонтальну структуру. Вертикальна структура базується на вікових особливостях учнів та рівнях загальноосвітніх програм. Горизонтальна структура враховує психофізичний розвиток дитини, особливості її пізнавальної діяльності і характер по­рушення.Вертикальна структура визначається віковими періодами:раннього дитинства ( від 0 до 3 років);дошкільний період ( з 3 до 6- 7 років);період шкільного та професійного навчання ( з 6-7 до 16-21 років).У період від 0 до 3 років (раннє дитинство) діти перебу­вають на домашньому утриманні, у дитячих дошкільних за­кладах, діти-сироти -у будинках дитини. Спеціальну допомогу діти з порушеннями психофізичного розвитку можуть одер­жувати в центрах раннього втручання, центрах реабілітації, психолого-медико-педагогічних центрах та спеціальних до­шкільних закладах. Для дітей дошкільного віку з особливостя­ми психофізичного розвитку функціонують: спеціальні дитячі дошкільні заклади, дитячі навчальні заклади компенсуючого типу, спеціальні групи при дошкільних навчальних закладах комбінованого типу, дошкільні групи при спеціальних школах, реабілітаційні центри.

Основними державними освітніми закладами для дітей з особливостями психофізичного розвитку шкільного віку є: спе­ціальні загальноосвітні школи-інтернати, навчально-реабіліта­ційні центри та спеціальні класи   при цих закладах.Спеціальні навчальні заклади для дітей з особливостями психофізичного розвитку реалізують програми початкової, ос­новної та середньої (повної) загальної освіти, складені на ос­нові Державного стандарту спеціальної освіти.Горизонтальна структура спеціальної освіти в Україні представлена 8-ма типами спеціальних закладів: для дітей з порушеннями слуху, слабочуючих, з порушеннями зору, слабозорих, з тяжкими порушеннями мовлення, з порушеннями опорно-рухового апарату, для розумово відсталих, затримкою психічного розвитку.Корекційні занят­тя забезпечують не лише виправлення порушень психофізично­го розвитку, а й забезпечують вплив на особистість в цілому з метою досягнення позитивних результатів в її навчанні, вихо­ванні та інтеграції у суспільство.

32. Висвітлити сучасний стан корекційної допомоги на Україні

В Україні кожна особа з інтелектуальними порушеннями має право на доступну їй освіту з метою отримання таких знань, умінь і навичок, які допоможуть у подальшому житті успішно реалізувати свої громадянські права, компетенції, набути соціальний статус, який відповідатиме вимогам суспільства до своїх громадян. Вирішення цих завдань пов'язане , перш за все, зі змістом освіти як одним з основних засобів розвитку особистості, формування її базової культури. У корекційній педагогіці він визначається як система знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує корекцію психофізичних порушень та психофізичний розвиток школярів, їх готовність до післяшкільної соціальної адаптації.

"Зміст освіти багатокомпонентний, він включає систему знань, умінь і навичок з окремих предметів, міжпредметні, загальнонавчальні уміння й навички, засвоєння способів поведінки, емоційно-ціннісних ставлень до інших людей", - зазначає О. Я. Савченко.

Знання, уміння й навички формуються у тісному взаємозв'язку. Знання як результат пізнавальної діяльності людини, що відображається в її свідомості у вигляді уявлень, понять, суджень, можуть бути побутовими і науковими. Основою побутових знань є спостереження, здобуті у самостійному життєвому досвіді; наукові знання формуються завдяки цілеспрямованому навчанню.У залежності від міри збереження інтелекту, стану розвитку пізнавальних можливостей, якості спеціальних освітніх умов, розумово відсталі школярі засвоюють різні рівні освіти. Зміст освіти залежить від ступеня розумового порушення, часу його виникнення, соціокультурних умов, у яких перебуває учень, потреб суспільства у працівниках відповідних кваліфікацій.Проте, варто ще раз підкреслити, що провідним фактором, який визначає зміст освіти, є її мета. А метою сучасної корекційної освіти є корекція й компенсація недоліків психофізичного розвитку учнів, формування таких властивостей особистості, які забезпечують її входження у соціум на засадах інтеграції, соціальної та професійної адаптації в ньому. Така мета корекційної освіти спрямовує на добір змісту, який би забезпечував гармонійний, а за необхідності - взаємокомпенсуючий розвиток інтелектуальної, емоційної, вольової та фізичної сфер особистості, її гуманістичних ціннісних орієнтацій та соціальної спрямованості.З організованою участю дітей у оточуючому житті.Сенсорно-моторне виховання і фізична культура.Робота по засвоєнню навичок з читання, письма, рахунку та ін.Ручна праця.Художнє виховання.Зміст освіти має відповідати державним вимогам щодо якості навчання, яке визначають певні принципи. За умов особистісно орієнтованого навчання осіб з інтелектуальною недостатністю такими принципами є гуманітаризація,( посиленні уваги до внутрішнього світу кожного школяра, спрямованість на його  психічний розвиток та  корекцію  недоліків) диференціація( підхід до визначення змісту освіти вирішується з огляду на рівень розвитку пізнавальних можливостей учнів, готовності їх до шкільного навчання та віку), інтеграція(підхід до визначення змісту навчання передбачає визначення шляхом інтеграції предметів, які об'єднують різноманітні знання навколо певного поняття чи теми, що допомагає подати об'єкт з різних сторін.)У корекційній педагогіці діють і інші принципи визначення змісту освіти, спільні з масовою школою.Принцип відповідності змісту освіти вимогам розвитку суспільства передбачає подачу у змісті освіти таких необхідних знань, умінь і навичок, які відображають сучасний рівень  розвитку науки, культури, суспільства в цілому.Принцип доступності у визначенні змісту освіти означає врахування особливостей розумової, вольової, емоційної та поведінкової сфер особистості учнів кожного вікового періоду. Принцип достатності полягає у відборі такого обсягу знань, умінь і навичок, який є необхідним і достатнім для успішного входження розумово відсталих дітей у соціум і, зокрема, професійного адаптування в ньому.Принцип структурної цілісності змісту освіти передбачає системність у розкритті його складових, на основі яких формується навчальний предмет і навчальний матеріал, а також встановлення міжпредметних зв'язків.Принцип єдності структурної та процесуальної сторін навчання полягає у врахуванні особливостей конкретного навчального процесу у допоміжній школі, без якого зміст освіти не існує, та специфіки спільної діяльності вчителя і розумово відсталих учнів, спрямованої на оволодіння певною інформацією саме з цього предмету. Цей загальнодидактичний принцип конкретизується у окремих методиках навчання різних шкільних предметів розумово відсталих дітей.