21.Характеристика методів соціально-педагогічної роботи.

: М. Галагузова, А. Мардахаев, Р. Овчарова, М. Шакуроватаін. Дослідники виділяють три рівні класифікації:

1 рівень - суб'єктивний, використання методу в залежності від суб'єкта дії, де в його якості виступає: спеціаліст (зовнішні методи взаємодії), сама людина (внутрішні методи самостійної роботи над собою), спеціаліст і людина або група (методи сумісних дій).

2 рівень - функціональний, , де методи поділяються на Основні методи забезпечують реалізацію мети та виконання поставлених завдань - це практичні методи. Забезпечуючі методи сприяють ефективності та якості реалізації діяльності. До них відносять методи впливу на свідомість, методи організації діяльності, методи стимулювання та методи самовдосконалення.

3 рівень – предметний- відносять: групи методів практичної діяльності (вправа, тренування, гра); групи методів впливу (переконання, інформаційні методи); групи методів організації діяльності (методи управління, контролю, створення ситуації); методи стимулювання (змагання, заохочення та ін.).

Р. Овчарова виділила методи, які використовує соціальний педагог, у такі групи:

Педагогічні методи:

- організаційні (педагогічний експеримент);

- методи педагогічної діагностики (спостереження, природний експеримент);

-навчальні методи (словесні, наочні, практичні);

Соціально-педагогічні методи:

- методи соціального виховання (мотивування та залучення до діяльності, метод репродукування, закріплення та збагачення досвідом, сприяння та співтворчості);

- методи впливу (на свідомість, на почуття, на поведінку);

Психологічні методи:

- психодіагностичні методи (тести: інтелекту, здібностей, особистісні опитувальники досягнень, проективні, малюнкові, соціометрія);

- психокорекційні методи (психогімнастика, ігрова корекція, ігротерапія, арттерапія, тренінг поведінки, соціально-психологічний та навчальний тренінги);

- метод психологічного консультування (емпатійне слухання, інтерпретація, ідентифікація, фасилітація, висунення гіпотез);

Методи соціальної роботи:

- соціальна діагностика (інтерв'ю, моніторинги, соціологічне опитування, експертна оцінка, експертний прогноз, біографічний метод);

- соціальна профілактика (превентивний метод соціальної терапії, соціограми, група підтримки);

- соціальний контроль (соціальний нагляд, соціальна опіка, соціально-медичний догляд, соціальне обслуговування);

- соціальна реабілітація (трудотерапія, кризова інтервенція);

Методи формування свідомості спрямовані на формування певних понять, оцінок суджень, світогляду особистості. Переконання — це спосіб впливу на раціональну сферу особистості за допомогою логічно аргументованої інформації з метою підсилення чи зміни поглядів, установок, оцінок в об'єкта впливу. Навіювання - це спосіб впливу на особистість, заснований на некритичному сприйманні інформації об'єктом впливу. Важливою відмінністю навіювання від переконання є його спрямованість не на логіку та розум особистості, її здатність мислити та розмірковувати, а на емоції людини, її готовність отримати інструкції до дії. Приклад - метод виховання, заснований на свідомому відтворенні особистістю певних способів поведінки.

26.Визначити причини агресії у поведінці дітей та шляхи попередження.

Напружена, нестійка соціальна, економічна, екологічна обстановка, що склалася в даний час у нашій країні, зумовлює ріст різних відхилень в особистісному розвитку і поведінці дітей. Серед них особливу тривогу викликає не тільки прогресуюча відчуженість, підвищена тривожність, духовна спустошеність дітей, але і їхній цинізм, жорстокість, агресивність. Поведінка в дитинстві дозволяє, на думку багатьох дослідників, досить надійно передбачати поведінку в зрілі роки. Отже, корекція ранніх проявів агресивності, научіння адекватним соціальним навичкам міжособистісного спілкування є однією з найважливіших завдань практичної психології.

Агресивність - одна з вроджених установок, що корениться в садистичної фазі лібідо. Виражається в прагненні до наступальних або насильницьких дій, спрямованим на нанесення шкоди або на знищення об'єкта наступу Одним з проявів агресивності особистості є агресія, яка розглядається нами як поведінка або дія, спрямована на нанесення фізичної або психічної шкоди.

Агресія - це будь-яка форма поведінки, націлена на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не бажає подібного поводження ». Це визначення включає в себе наступні положення: агресія завжди має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;,як агресії може розглядатися тільки така поведінка, що має на увазі заподіяння шкоди або шкоди живим організмам;жертви повинні мати мотивацію уникнення подібного з собою звернення 

Для самих маленьких дітей характернаоральна агресивність. У цьому віці спостерігається просто моторно-афективний процес відведення інстинктивних спонукань. Подібні прояви агресивності зникають самі по собі в процесі дозрівання свідомості дитини і появи інших можливостей відводу, зокрема, мови.

Інша форма агресії - ворожа деструктивність, тобто злісне, що заподіює біль оточуючим поведінку. Ворожа деструктивність, на відміну від недеструктивная агресії, не з'являється відразу після народження. 

Прояви агресії різні: від прямого фізичного впливу (застосування сили) словесних образ і

залякування опонента до непрямих спроб здійснити примусове управління поведінкою іншої людини відомим проявом агресії, що переходить у хворобливий стан, що не піддається соціалізації. Але відомі й такі вчинки і дії, які одними учасниками групового конфлікту інтерпретуються як прояв агресії, а іншими - як активність, наполегливість і послідовність у досягненні цілей. У першу чергу потрібно розділити навмисну ​​і ненавмисну ​​агресію. Яскравим прикладом ненавмисної агресії може служити випадкове поранення людини під час перевірки зброї або мимовільному пострілі

1.Фізичні агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма агресія - під цим терміном розуміють як агресію, яка манівцями спрямована на іншу особу (плітки, злобні жарти), так і агресію, яка ні на кого не спрямована, - вибухи люті, що проявляються в крикові, тупання ногами, биття кулаками по столу . Ці вибухи характеризуються ненаправленного і невпорядкованістю.

3. Схильність до роздратування - готовність до прояву при щонайменшому збудженні запальності, різкості, грубості.

4. Негативізм - опозиційна міра поведінки, зазвичай спрямована проти авторитету або керівництва; це поведінка може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.

5. Образа - заздрість і ненависть до оточуючих, обумовлені почуттям гіркоти, гніву на весь світ за дійсні або уявні страждання.

6. Підозрілість - недовір'я і обережність по відношенню до людей, засновані на переконанні, що оточуючі мають намір заподіяти шкоду.

7. Вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст словесних відповідей (погроза, прокляття, лайка).

8. Почуття провини - ця категорія виражає ступінь переконання людини в тому, що він є поганою людиною, яка вчиняє неправильні вчинки та наявність у нього докорів сумління.

27. Висвітлити характерологічні і поведінкові відхилення у розвитку дітей і підлітків

Типові психологічні порушення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку(за В. Д. Менделевичем):

1) синдром втечі та бродяжництва - характеризується втечами дитини з дому чи зі школи, поїздками в інші райони міста чи інші населені пункти, прагненням бродити і мандрувати. Нерідко він зумовлений мікросоціальним середовищем і реакцією дитини на психотравмуючу ситуацію у сім'ї чи школі;

2) синдром патологічного фантазування - жвавість уяви, схильність до змішування видуманого і реальності. Часто першою ознакою цього синдрому виступає своєрідність ігрової діяльності дитини, під час якої вона на тривалий період здатна "перевтілитись" у тварину, видуманий образ чи неживий предмет. Може формуватись на основі шизоїдних чи істеричних рис у характері дитини або ж на основі порушень комунікативних здібностей.

Психосоматичні розлади:

- цефалгії (головні болі);

- болі в животі;

- лихоманки незрозумілого походження;

- психогенне блювання;

- закреп чи проноси (діарея);

- енурез, енкопрез.

У початкових класах можуть проявитися специфічні розлади здібностей до навчання: дисграфія, дислексія, дискалькулія.

Психічні розлади у підлітків

Підлітками прийнято вважати дітей 11-15 років, причому період 11-12 років визначається як допубертатний, а 13-15 - як пубертатний.

Підлітковий вік як перехідний від дитинства до зрілості завжди вважався критичним, однак криза цього віку значно відрізняється від криз молодших вікових періодів. Вона найбільш тривала та гостра. Це пов'язано з впливом на підлітка соматичних, психологічних і соціальних факторів.

В основі бурхливих і часто таких, що хворобливо переживаються, соматичних змін організму підлітка лежить інтенсивна перебудова ендокринної системи, що закінчується досягненням статевої зрілості. Часто за бурхливим розвитком тіла (різке збільшення маси і росту) не встигають внутрішні органи, що приводить до розвитку функціональних захворювань, особливо серцево-судинної системи.

У момент особливо різких зсувів у підлітків відзначається виражений неспокій, підвищений рівень тривожності. Намагаючись позбутися цієї тривожності, вихлюпнути її назовні, вони часто вступають у конфлікти, колективні бійки. Цим самим пояснюється підвищена схильність підлітків до відвідування шумних рок-концертів, вживання наркотиків та алкоголю.

Поряд з психічними порушеннями, обумовленими виключно гормональним впливом, у підлітків спостерігаються і глибоко психологічні, особистісні зміни, що не пов'язані з перебудовою ендокринної системи.