4. Аналіз ефективності використання робочого часу

Вивчення використання робочого часу на підприємствах і в організаціях дозволяє виявити утрати часу та їхніх причин й домогтись більш раціонального використання праці персоналу.

Ефективність затрат робочого часу можна визначити на основі порівняння фактичних витрат робочого часу з обґрунтованою мірою праці.

Виявлення резервів і використання робочого часу, ефективність усіх стадій виробництва залежать від обліку робочого часу. Незалежно від режиму роботи на кожному підприємстві повинен бути організований табельний облік використання робочого часу (типова форма №П-12 "Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати за ____ рік", затверджена наказом Мінстату України від 09.10.95р №253). У табель включають усіх постійних і тимчасових працівників, які перебувають у списочному складі підприємства.

Записи у табелі обліку використання робочого часу про причини відсутності на роботі, роботи понад норми та інших відхиленнях від нормальних умов праці повинні бути зроблені лише на підставі документів, оформлених відповідним чином (листи непрацездатності, листи простоїв, довідки про виконання громадських обов’язків та ін.). Для заповнення табеля існують умовні позначки: Р - години (дні) роботи, К - відрядження, В - основна щорічна відпустка, Х - тимчасова непрацездатність та відпустки по догляду за хворим, оформлені листами непрацездатності, ЦП - цілозмінні простої з вини працюючих, ВП - внутрішньозмінні простої з вини працюючих, ПР - прогули, ЗП - запізнення, ПЗ - передчасне залишення роботи, ВШ - вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі дні, МН - страйки. Облік використання робочого часу може здійснюватися або методом безперервної реєстрації або за відхиленнями, тобто тільки відміткою неявки, запізнень, прогулів. У цьому випадку наприкінці місяця рахують загальний календарний фонд робочого часу, час невиходів та інших втрат. Із загального календарного фонду відраховують усі утрати і отримують фактично відпрацьований час.

Фонд робочого часу поділяється на цілоденний і внутризмінний.

Внутризмінний фонд - це кількість годин і хвилин роботи за зміну.

Цілоденний фонд робочого часу включає кількість робочих днів, необхідних відпрацюванню одним чи усіма працівниками протягом місяця, кварталу, року.

Основними одиницями обліку робочого часу на підприємстві є людино-годину (1 година роботи працівника на своєму робочому місці) і людино-день (явка працівника на роботу і той факт, що він приступив до роботи незалежно від тривалості робочого часу).

Відпрацьованим людино-днем вважається день роботи працівника незалежно від того, скільки годин він працював. При складанні звітів по праці до числа відпрацьованих робочими людино-днів відносяться:

а) людино-дні робочих, фактично, працювали на підприємстві, включаючи і працювали неповний робочий день, а також включаючи дні, відпрацьовані в порядку надурочної роботи у вихідні та святкові дні;

б) людино-дні робітників, які працювали за нарядами заводоуправління поза підприємства, робітників, які перебувають у службових відрядженнях;

в) людино-дні робочих, які у зв'язку з простоєм по їх основній роботі були використані на інших роботах основної діяльності даного підприємства.

Людино-днем цілоденної (цілозмінного) простою вважається день, коли робочий вийшов на роботу, але фактично до роботи не приступав по тим чи іншим причинам. Наприклад, робітник не працював весь день (зміну) з причин простою, що може бути наслідком зупинки машин через відсутність енергії, сировини і т. д. До цілодобових простоїв відносяться також людино-дні невиходів на роботу, дозволених адміністрацією у зв'язку з простоєм (так звані «умовні явки»). Цілоденні простої включаються в число явок, але не враховуються як відпрацьовані людино-дні.

Таким чином, облік робочого часу в людино-днях показує кількість явок і неявок на роботу з виявленням причин неявок. За даними цього обліку можна встановити питомі ваги явок і неявок, а також цілоденних простоїв.

Використання робочого часу отримує найбільш повну характеристику в показниках структури календарного, табельного та максимально можливого фондів робочого часу.

Календарний фонд часу розраховується як в людино-годинах, так і в людино-днях. При визначенні календарного фонду часу в людино-днях він дорівнює середньооблікової чисельності працівників підприємства за всі календарні дні періоду (місяця чи року), а при визначенні в людино-годинах фонд у людино-днях слід помножити на нормальну середню тривалість робочого дня, установлену для кожної категорії персоналу.

Календарний фонд часу складається з людино-днів явок і неявок на роботу за всіма причин. Виходячи з цього, календарний фонд (але тільки в людино-днях) може бути визначений як сума людино-днів явок і неявок по всьому причин. Календарний фонд використовується для визначення середньооблікової чисельності працівників: Календарний фонд часу включає час, що припадає на вихідні, святкові дні та 'щорічні чергові відпустки працівників.

Якщо з календарного фонду відняти людино-дні, що припадають на вихідні та святкові дні, то можна визначити табельний фонд часу

Тф = Кф - люд.-дні у свята і вихідні.

Якщо з табельного фонду відняти людино-дні чергових відпусток, то вийде максимально можливий фонд робочого часу:

МВФ = Тф - люд.-дні чергових відпусток.

Максимально можливий фонд робочого часу являє собою той час, яким може розташовувати підприємство при стовідсотковій явці працівників. Він складається з фактично відпрацьованого часу протягом нормального періоду роботи (урочний час) і робочого часу, не використаного протягом періоду.

Ефективність використання цілоденного робочого часу аналізують на основі табельного обліку. Використання внутризмінного робочого часу визначають шляхом проведення періодичних і одночасних обстежень (фотографій і самофотографій робочого дня, моментних спостережень).

Фотографія проводиться з метою одержання даних для виявлення утрат робочого часу з різних причин та розробки організаційно-технічних заходів по вдосконаленню використання робочого часу. Її виконують за існуючої організації праці з усіма її недоліками. Фотографія здійснюється спостерігачем або самим працівником (самофотографія) методом безпосередніх вимірів під час виконання виробничого завдання на робочому місці. Найчастіше об’єктом спостереження є працівники, які не виконують завдання, для визначення причин, що заважають це зробити, або передові працівники, для вивчення передового досвіду, щоб ефективніше використати робочий час. На основі матеріалів фотографії складається фактичний баланс робочого часу у хвилинах і процентах, який порівнюється з нормативним. Для аналізу використання робочого часу розраховують три відносні показники: коефіцієнт ефективного використання змінного робочого часу; коефіцієнт неприхованих (явних) утрат робочого часу; коефіцієнт прихованих утрат робочого часу.

Таким чином, фотографія робочого часу дозволяє виявляти як наявні, так і невидимі, приховані утрати робочого часу з метою більш продуктивного його використання.

Метод моментних спостережень полягає в тому, що спостерігач через нерівні проміжки часу (моменти) фіксує те, що відбувається на робочих місцях в обраній зоні спостереження. За цього методу значно зростає кількість спостережуваних об’єктів (працівників, верстатів, машин), поліпшується оперативність одержання потрібної інформації, забезпечується достатня точність результатів спостереження. Недоліками цього методу є неможливість точного визначення тривалості тих чи інших видів утрат робочого часу протягом зміни загалом та в розрахунку на кожного конкретного працівника через те, що облік моменто-спостережень ведеться разом на всю сукупність спостережуваних об’єктів. Однак, цей метод також дозволяє обчислювати показники використання робочого часу, визначати його утрати, виявляти конкретні причини утрат, робити пропозиції щодо поліпшення використання робочого часу.

Хронометраж - метод вивчення витрат робочого часу багаторазово повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операцій шляхом їх вимірювання. Використовується (в основному) у великосерійному і масовому виробництвах для встановлення діючих норм та перевірки норм, встановлених розрахунковим шляхом. Об'єктом дослідження є операція та її елементи, а його метою - встановлення основного і допоміжного часу або витрат часу на окремі трудові прийоми. Хронометраж буває суцільним і вибірковим. При суцільному хронометражі його об'єктом є всі елементи оперативного часу, а при вибірковому-вимірюються окремі елементи оперативного часу або технічної операції.